Глава 14. Лист, що змінить життя

5 червня 2019 року

З самого ранку Маргарита була на ногах. Генеральне прибирання – це не жарти. Потрібно все перемити, поскладати ... Клопоту не оберешся, поки все переробиш. Від невеселих думок відволік стук у двері.

Блондинка глянула на себе в дзеркало. Вона жахнулася, побачивши відображення скуйовдженої особи, вкритої павутиною і пилом. «Це, мабуть, прийшов Володя. Друг мене й не таку бачив» – припущення пролетіло в голові, а руки вже відчиняли двері. Але на ґанку стояв чоловік її дівочих мрій – Макс.

— Доброго ранку, Марго. Ти, як завжди, чарівна. Я прийшов за Анжелою, як обіцяв.

— Привіт, проходь. Вибач за мій вигляд. Я відійду привести себе до ладу, а ти розміщуйся, як вдома.

— Зачекай. Це тобі, – Макс протягнув букет водяних лілей.

— Дякую, – Рита випадковим рухом доторкнулася чоловічої долоні, відчула хвилю теплої енергії, що пройшлася від кінчиків пальців до серця.

Повернувшись у вітальню, дівчина побачила білу кішку, яка мило сиділа на колінах у гостя, поїдаючи свіжоспійману рибку. Блондинка поправила складки нової червоної сукні.
— Хочеш чаю? – поцікавилась, погладивши Анжелу.

— Ні, дякую. У мене є краща ідея – прогулятися околицями.

— Я не проти твоєї компанії, – на щоках Маргарити з'явився легкий рум'янець.

Макс обережно поклав кішку в корзинку.

— Спочатку віднесу тваринку діду, а через пів години зайду за тобою.

***
 

Макс і Маргарита гуляли сільськими вулицями, ведучи дружню бесіду.
— Як цікаво. На протилежній стороні дороги відкрився новий магазин. Сходимо подивимось? – запропонувала дівчина.

Вона не встигла зробити й кроку по проїжджій частині, як хтозна-звідки взялася чорна машина. Новий знайомий ледве встиг підхопити злякану Маргариту на руки і віднести на безпечну відстань. Автомобіль занесло, і він обов'язково збив би пішохода, якби дівчина залишилася стояти на місці.

— Марго, не переймайся. Усе позаду, я тебе завжди врятую, – намагався заспокоїти красуню брюнет, але її били дрижаки від потрясіння.

Далі ранок пройшов без ексцесів. Після побачення з Максом блондинка забула і проклятий перстень, і зниклий щоденник бабусі, яка все життя ховалася під ім’ям загиблої дівчини. Рита не хотіла думати про майбутнє, насолоджуючись моментом зародження світлого почуття – кохання.

***
 

Зустріч з неймовірно привабливим чоловіком надовго відбила бажання займатися генеральним прибиранням. Вирішивши відпочити і трохи почитати книжку, Маргарита примостилася на дивані.

Увагу знову привернув стук у двері. На диво, за дверима нікого не було, але на вхідному килимку лежав конверт. Швидко його розірвавши, витягла листа, де було надруковано:

«Остання із проклятого роду, якщо хочеш дізнатися про смерть бабусі, приходь сьогодні на болота о 23 годині. Одягни перстень з рубіном і діамантами – він заслуговує «посмакувати» останньою душею з проклятого роду. Не здумай привести на хвості поліцію, інакше заручник помре. А заручник – це …. тобі ж цікаво?» - на останніх рядках записки з підписом Владлена, спазми здавили горло.