Пролог

24 травня 2019 року

Він стояв під дощем і задумливо дивився в далечінь. Унизу, під мостом, вирувала річка від води, що падала з похмурої височини. Раптом він обернувся, зіткнувся поглядом з очима прегарної брюнетки. Дівчина швидше нагадувала панну з старовинних портретів, ніж сучасну модницю. Тугі кучері, подібно до морських хвиль, падали на плечі та спину. Голівку прикрашав капелюшок з кокетливою пір’їною. В правій руці тримала парасольку.

— Давно по-справжньому не бачились, — посміхнулася дівчина.

— Багато з того часу води спливло,— відповів серйозно молодий чоловік.

— Прийшов час виконати обітницю, інакше він нас не відпустить.

— Панно, навіть через скільки десятиліть я до його послуг. Не дивлячись на те, що мені аж ніяк не подобається слухняно виконувати вказівки цієї незрозумілої істоти, – він не міг приховати сарказму в голосі.

— Нам залишилось трохи почекати. Він планує з шостою впоратись за червень, – промовила панна.

Вони ще довго стояли під дощем, зв'язані таємницею, клятвою, коханням...
 

***

Із самого ранку періщив дощ. На землю падали могутні струмені води. Здавалося, природа плакала разом із людьми. Навіть сонце заховало ясне обличчя за кошлатими хмарами. Маргариту коміром з соболиного хутра душило горе. Сьогодні вона навіки втратила єдину близьку людину.

Зінаїда Микитівна Нагорна піклувалася про внучку після смерті її батьків. А тепер і бабця покидає Маргариту. Сльози течуть по білому, як крейда, обличчю. Солона вода змішується з прісною. Парасольку дівчина забула вдома. Та й навіщо вона? Тепер уже все однаково. Дівчина проводжає бабусю в останню путь. Вона не розуміє чому ж це сталося, чому Зінаїда Микитівна, яка мала міцне здоров'я так швидко та несподівано померла.

***

Рита поверталася з кладовища похмура та задумлива. Серце запевняло, що це не був звичайний інфаркт міокарду. «Тут потрібно копати глибше» —стверджувала інтуїція, а розум поволі схилявся до цієї думки.

Вона, Маргарита Нагорна, студентка четвертого курсу факультету економіки, змалечку захоплювалась детективними романами, і тому вирішила зайнятися пошуком правди самостійно: «Якщо поліція не вбачає у цьому випадку нічого кримінального, а лікарі пояснюють смерть інфарктом, то я не зможу заспокоїтись поки не встановлю правду.»