Розділ 23

По тому як заблестіли очі діда , і мимоволі були випущені пазурі , стало зрозуміло -воно. Саме той кулон. 

-Як сам розумієш, з тобою розмовляти ми не будемо. - почав Герхард - Хоча і живеш ти поряд, в народився вишукано , але ти слуга. В такі речі , обговорюємо з господарем…

 Почвара ні слова не сказала. Вставши , вийшла. За мить у двері постукали. 

-Просимо. - хором відповіла трійця. 

 На запрошення зайшов ошатний пан з сивою головою. 

-Я присяду? 

-Просимо. - також ж хором відповіли вони. 

 Старигань втопився в кулон. Мовчання затягнулося. 

-Як до вас звертатися? - перебила мовчанку Марина. 

-Чорнокнижник. 

-Цікаво ?- підхопив розмову Георг. 

-Це рід мого заняття. Я все життя витратив на розшифрування старовинних магічних рецептів…

-І дещо все-таки знайшли?

-Так. Рецепт створення сильної , практично не вразливої істоти. Яку виготовляв з покійника. В їх , під час війни , було вдосталь. І в прийдешній війні буде достатньою.

-Прийдешній війні?- перепитав офіцер. 

-Не будьте наївними - старий відмахнувся рукою - Що в країні робиться? Поляки на Українців вовком дивляться. Угорці взагалі скаженіють , бо втратили більшість своєї території. Та й за кордоном все далеко від спокою. 

-А чому ви нам все це розповідаєте? - запитала Марина 

-Бо хочу залучити вас до своєї справи. 

 Здивуванню трійці не було меж. 

-Ви хочете щоб ми творили почвар - закіпав офіцер - Які нападають на людей …

-Стоп , стоп ,стоп - старий підняв приміряючи руки до гори. - Скажена тяга до крові , це побічна дія заклинання. Попервах я сам не знав , наскільки сильні ці монстри , і мені не вдавалося їх втримати. Про побічну дію укусу , я також ж не знав. Але , всі ці недоліки, було усунено . В мене гарна лабораторія , достатньо обладнання …

-Ми зрозуміли - перебив офіцер- Ви хочете вирощувати солдатів майбутнього. А нащо ми вам? 

-Я хочу розширитися. Моїх фінансів не вистачає. 

-Я хочу бачити вашу лабораторію. Всіх ваших створінь - випалив встаючи Герхард,. - І прямо зараз. 

-Добре. 

 Лабораторія розміщувалася за містом, в презентабельном маєтку. 

-Гарно облаштувалися - похвалив господаря Георг. 

-Так. 

-А нащо тоді в трущобах селилися?- незрозуміла Марина. 

-Коли війна закінчилася , то треба було брати трупи. Ось я і заманював бідняків. Прошу в підвал.

 Господар був сама гостинність .Всі спустилися в підвал , окрім Герхарда, який лишився на сходах. 

  Підвал нагадувал навіть не лабораторію , це вже був міні цех. На столах лежали тіла , чий трупний сморід був нестерпний. Поряд крутився старигань- почвара , в істинній своїй формі. Поряд крутилося ще трон почвар. 

-Це всі ?- запитав Георг. 

-Готових так - зніяковів чорнокнижник - Ви багатьох постріляли , та й виробництво склад…

 Заткнула господаря дому , куля випущена в лоб. Почвари накинулися на прибулих . Марина з Георгом вихопили зброю і натисли на гачки. Жодного пострілу не відбулося. Зате офіцер з двох рук швидко розстріляв почвар 

-Якого біса !!!- вилаявся бородач. 

-Я вийняв капсули з ваших набоїв . - міняючи обойми відповів стрілець. 

 Товариш в цей момент спробував накинутися на нього. Але Герхард виявився швидшим. Куля з його пістолета збила новенький капелюх з його голови.

-Добре друже. Заспокойся…

-Я спокійний. Я спокійний як ніколи. 

-І що ти хочеш?

-Щоб ви спалили все тут. 

 Цю вимогу, Марина виконала з задоволенням. Особливо їй сподобалося , як смажиться туша убивці її названого батька Федора. 

 Далі їхали мовчки. Георх за кермом, Марина біля водія ,Герхард по заду тримаючи пістолети на поготові. Заховавши один пістолет , він зняв офіцерський планшет і передав Марині.

-Що тут? - насторожила я жінка. Вона вже й не знала що чекати від цього навіженого. 

-Паспорт. Банківські рахунки в Швейцарії, і документи на будинок в Італії на березі моря. В трохи готівки. 

-Це якось забагато. 

Мені воно все одно вже не знадобиться. 

-Ти що …- почав було Георг , але було пістолета , вдавлене в потилицю змусило замовкнути. 

-Поясни хоча б мені - вела мову жінка.

-Бардачок відкрий. 

 Марина послухала. Там лежали листи , перев'язані стрічкою. 

-Це їх - пістолет знову був вдавлений в потилицю водія.- Листи любовні. Як старомодно Георг. Коли треба , ти можеш бути романтиком. 

І ти його за це уб'єшь?

-Ні. Убью я його , за те що на прогулянці , не зумів її врятувати від почвари. Убью. Якщо звісно пощастить

 -Це як? 

-Ми пройшли війну. І я йому дам один заряджений пістолет. Якщо він мене уб'є , то все буде виглядати як дуєль між офіцерами. 

- А якщо ти його? 

-То мене повісять. Щиросердне зізнання я зранку написав. Якраз перед твоїм приходом. Його пістолет викину кудись, в справу подам так , ніби на річницю загибелі коханої , заманив друга на місце їх зустрічі і вбив. В чого раніше не робив? Бо тільки зараз знайшов їх переписку. Стоп. 

 Автомобіль зупинився . 

Марина виходь. Пройдешся трохи. Сядешь на трамвай. В нам пора, кінчати з минулим.

 Авомобіль поїхав ставити крапку в минулому , в Марина пішла на зустріч новому життю.