Розділ 22

Як і планувалося, Марина зайшла під ранок. Користуючись коли почнеться сум'яття прислуги , пов'язане з пробудженням гостей , вона проникла всередину. Прихопивши на поверсі тачку з відрами ,постукала в номер умовним стуком . Два коротких , один довгий. 

-Прибирання- сказала вона.

 Двері відчинилися. Георг як завжди був одягнутий з шиком. Бездоганний чорний костюм на ньому сидів ідеально. Зате Герхард, який якраз дописав якийсь документ , не зраджував собі. 

 -Як був в військовій формі, так і ходив. Тільки на цей раз , коли він встав, побачила що з нагородами. 

-Слухай но - піднімаючи перехидивщи келих , відверто хтиво став розглядати її Георг - В тобі личить. Я б не проти - слащавий смішок - щоб ти в мене покоївкою на ліжку попрацювала. 

 -Ця нахабна пика , викликала бажання вирізати чим душ. Але все зупинив Герхард.

-Годі вже. Знайшла. 

-Так. 

-Добре. 

 -Він розсував по кишенях зброю. Звичайні два пістолети, дві обойми до них і , на щось , маленький срібний ніж . Звичайнісінький , з набору посуду. 

-Дарма ти його, - Георх кивнув на клинок. Те як різко чоловік похмурнішав , певною мірою аж злякало Марину. - Ще і в такий день. 

-Тобто ти - розпитуючи ще обойми по кишенях - не забув? 

-Ну як можна забути день смерті нареченої друга…

- Гучний регіт , настільки не притаманний цьому суровому вояків, вже відверто лякав жінку.

-Ти чого ? 

-Та так. - відмахнувся офіцер. - Сам розумієш який сьогодні день. Найшло дещо.

-Слухай друже ти не винен. Я там був. Софія почала перетворюватися , напала на тебе за обіднім столом. Ти захищався…

-Досить. 

-Досить , то досить - Георг ці слова також давалися не просто- Я дивлюся , ти в парадну форму вирядився. Та ще й з нагородами. 

-Ага. Не зважай. Потім поговоримо про це. Ти краще озбройся. І вас пані - він подивився на Марину - Також треба озброїти. 

 Він подав їй обойму зі срібними кулями , в кинджал з срібними лезом. 

-А чого це ти так пістолети полюбив ?- запитав Георг - Ти ж більше по клинках .

-Вони про це також знають . Елемент несподіванки.

 В цей момент простилися двері спальні. Всі троє вихопили пістолети , і направила на звук. 

-Ой лишенько!!! - закричала покоївка , яку припала злодійка. 

 Перелякана , гола , старалася руками хоча б якось прикритися. 

-Ви хоча б на неї якусь сорочку накинули - дорікнула єдина дама озброєного тріо , опускаючі пістолет. 

-А нащо? - запитав Георг- В неї все на місці. 

 Дівчина заридала , в побігла в кімнату. 

-Ви хоча б з нею нічого не зробили? - запитала Марина

-А тобі не все рівно?- питанням на питання відповів Георг.

-Та ні. Нічого він з нею не зробив - вставив Герхард. - В чек , і рекомендація в інший готель , вирішать її проблеми 

-А чого це ти такий щедрий? - здивувався бородач- Зазвичай до грошей прижимистий. Навіть скупуватий. 

-Не хочу по собі кривду лишити…

-Ти що вже надумав?

-Різне може трапитися