Розділ 21

Мар'ян Тольський був вже старим , сивочолим чоловіком. З першого погляду ні він , ні його хатина , нічим не виділялися з поміж інших. 

 І не скажеш що тут живе король всього темного Львова. Марина вирішила не вигадувати якихось хитрощів, в прямо піти до нього. 

 При здававшійся простоті , як виявилося, підхід добре охоронявся. Перше що жінка помітила , це блиск леза ножа, а потім вже з'явилися два амбали з клинками на готові. 

  При всій своїй спостережливість , виробленій за роки злодійської кар'єри , Марина цих двох влетів не помітила. 

-До кого так пізно?

-До Мар'яна 

-Старий відпочиває

-Справа стосується кулона…

 Вона навіть не встигла договорити , як обидва нервово ковтнули. 

-Чекай тут. 

 Один з охоронців пройшов до хати. Вийшовши, махнув рукою. Зайшовши вона побачила змарнілого старого , який підняв на неї втомлені від безсоння очі.

-Дозволите. 

 Марина показала рукою на стілець. Кивок у відповідь. 

-Люди на яких я працюю - почала вона- знають про те що у вас кулон…

 Старий до жестом зупинив її. Розтиснувши кулак , показав прикрасу.

-Так цей. - впізнала його злодійка. 

-Ми знаємо - вела далі вона- Що ви хотіли його продати , але щось пішло не так. 

-Щось? - старий хрипло розсміявся - Це щось звалося Єжи Стилет. Почувши стрілянину ззовні, він дістав револьвер і почав стрілянину. Там він і лишився - гримаса злості спотворила лице старого. 

-Ми це знаємо. - після паузи продовжила жінка - Люди на яких я працюю, готові викупити у вас цей кулон…

 Не встигла вона завершити , як прикраса полетіла їй в лице. Марина впіймала прикрасу на льоту. Відразу тіло пронизав могильний холод, волосся ставала дипким, а серце скажено почало калататися. 

-Забирай і забирайся - мовив старий , і додав - Зло там. Чисте зло.