-Ти його відпустив?!! - важко дихаючи , запитав Герхард - Нащо?
-Поки що , цей “господар” думає що в нас , йому так потрібний кулон.
-І?!!!
-Це дає нам час. В можливість знайти цей кулон , аби виманити цього “ господаря” з лігва.
-Треба було захопити його …
-Як?
- Офіцер потряс дробовиком.
-Одним пострілом перебити ноги , в потім здерти шкіру.
-Сморід від його істинного виду- франт загнув один палець - крики при сдеранні шкіри - загнув ще один - до того ж ти можеш перестаратися - ще один загнутий палець - я вже мовчу про те , що стріляти в оселі в центрі міста - це далеко не найкраща ідея.
Важко дихаючи , він віддав другу гвинтівку, в сам рипнувши дверми вийшов.
-Куди це він?- запитала ошелешена даниною картиною Марина
-У фехтувальний зал - бородач підійшов до бару , налив коньяку у дві рюмки. Одну віддав Марині.
-А що це з ним взагалі?
Та як тобі сказати… ну от уяви - чоловік сидить чотири роки в окопах. Старий світ зруйновано. В новому - суцільна невідомість. З жінками в нього також ж не ладналося. І тут він зустрів її. Софі.
-Так звали наречену , яку убив монстр.
Георг зморщився як від зубного болю.
-Тут все набагато складніше. Коротше - випиймо.
Випили по одній.
-Що ми маємо ?- заївши долькою лимона почав бородач - Дехто , хай буде “ господар”, впевнений що в нас є кулон , який конче йому необхідний…
-Але ж він сказав, що хоче з нами примиритися?
-З чого це?
-Ми убили його почвар . Накрили лігво.
-Це вже не перше лігво , що ми накриваємо. Та й почвар його , він не особливо шкодує. Для нього це розхідний матеріал. Отже йому потрібен кулон. Тобі ще налити?
-Та да? А з Герхардом все буде добре
Бородач відмахнувся.
-Помахає шпагою в фехтувальному залі , і відійде. Тобі налити?
-Та - не стала відмовлятися Марина. - Що це нам дає
-Час. І можливість поторгуватися. А разом з тим , необхідність все-
таки знайти той бісів кулон