Глава 19

-Ти його відпустив?!! - важко дихаючи , запитав Герхард - Нащо? 

-Поки що , цей “господар” думає що в нас ,  йому так потрібний  кулон. 

-І?!!!

-Це дає нам час. В можливість знайти цей кулон , аби виманити цього “ господаря” з лігва. 

-Треба було захопити його …

-Як?

- Офіцер потряс дробовиком. 

-Одним пострілом перебити ноги , в потім здерти шкіру.

-Сморід від його істинного виду- франт загнув один палець - крики при сдеранні шкіри - загнув ще один - до того ж ти можеш перестаратися - ще один загнутий палець - я вже мовчу про те , що стріляти в оселі в центрі міста - це далеко не найкраща ідея.

 Важко дихаючи , він віддав другу гвинтівку, в сам рипнувши дверми вийшов. 

-Куди це він?- запитала ошелешена даниною картиною Марина 

-У фехтувальний зал - бородач підійшов до бару , налив коньяку у дві рюмки. Одну віддав Марині.

-А що це з ним взагалі?

Та як тобі сказати… ну от уяви - чоловік сидить чотири роки в окопах. Старий світ зруйновано. В новому - суцільна невідомість. З жінками в нього також ж не ладналося. І тут він зустрів її. Софі.

-Так звали наречену , яку убив монстр.

 Георг зморщився як від зубного болю. 

-Тут все набагато складніше. Коротше - випиймо.

 Випили по одній.

-Що ми маємо ?- заївши долькою лимона почав бородач - Дехто , хай буде “ господар”, впевнений що в нас є кулон , який конче йому необхідний…

-Але ж він сказав, що хоче з нами примиритися?

-З чого це? 

-Ми убили його почвар . Накрили лігво.

-Це вже не перше лігво , що ми накриваємо. Та й почвар його , він не особливо шкодує. Для нього це розхідний матеріал. Отже йому потрібен кулон. Тобі ще налити?

-Та да? А з Герхардом все буде добре 

 Бородач відмахнувся. 

-Помахає шпагою в фехтувальному залі , і відійде. Тобі налити?

-Та - не стала відмовлятися Марина. - Що це нам дає 

-Час. І можливість поторгуватися. А разом з тим , необхідність все-

таки знайти той бісів кулон