Глава 11

До них приєднався офіцер, у формі. 

-Привіт Герхард. - вставши привітав іншого , явно засуджуючи вибір вбрання- Я знайшов нам провідника. 

 Кивок на Марину. 

-І чого я не здивована. - буркнула вона, дивлячись на “нічного рятівника “ 

-А це цікаво. - сказав прибувший , сідаючи на місце. Ковтнув шампанського- Дуже цікаво

-Агов друже. Я взагалі то собі брав…

-Мало ми з тобою , в окопах з одного посуду пили. 

-Ми не в окопах. Та й війна скінчилася. 

-Добре, добре. Як ти ось цю - кивок на дівчину - Надибав.

-Агов!!! - розлютилася Марина- Взагалі-то “ось ця ось” тут сидить. 

-Мда Герхард - дивлячись від сміху, відповів фоант -Спілкування з жінками- то прямо твоє. 

-Тобі мало було втечі , яку ти їй влаштував…

-Стоп!!! А чи не ти мене часом , туди запроторив.

-Ну не “ти” , в “ви”...

-Не будь занудой , друже.

-Нащо !!!- напосіла дівчина на офіцера. 

-Аби ви посиділи декілька днів , з перспективою смертної кари , і погодилися б віддати кулон. Проте дехто - спопеляючий погляд на бородача.- вліз, і ледь все не зіпсував. 

-Скажи спасибі що я вліз. Бо до поки ти б там , свої плани будував , уже б покупець утік 

-Ви знаєте покупця? Звідки?

-Я знайшов записник покупця- відмахнувся бородач.

-Але справа в тім - вів далі офіцер- що він лише посередник. Справжня угода буде вночі , в трущобах . 

-А нащо я вам? 

-За роки війни , ми звиклися з простолюдинами. Але не більше. Нам потрібна людина , яка там своя. І за це - він написав на серветці суму , від якої в Марини очі полізли на лоба. - Ми готові щедро заплатити. 

- Я згодна.