Розділ 9

 По іронії долі , йому був потрібен уже проданий кулон. Марія провела незнайомця , який так і не назвався до магазину скупника краденого. Для цього довелося вибратися з підземелля 

-А чи не запізно для візиту? - запитав незнайомець.

-У нього все одно безсоння .

-А. Ну тоді добре.

 Відкрили двері. Безлад по всьому магазину. Розкиданий товар. Речі. Такого за Свиридон не водилося. Пройшовши далі , і побачили самого господаря. В калюжі власної крові.

-Це йому ти продала кулон.

-Йому.

 Дивлячись на мертве тіло свого знайомого, Марія не відчувала нічого. Життя на вулиці, роки війни відбили в неї жаль і співчуття.

-Ми маємо обшукати магазин , і знайти кулон.

-Що?!!

-Ми…

-Стоп , стоп, стоп - перебила його злодійка - Які ще до біса “ми”? І нащо він тобі потрібен? 

-Та якби ж мені- важко зітхнув чоловік, починаючи обшукувати шафу- я маю його принести…

-Мені байдуже - розвернувшись сказала вона. 

-А ну стій - ринувся чоловік, але був зупинений націленими на нього пістолетом. 

-Застрелиш? 

 Відповідь була прочитана в очах. 

-Я маю знайти той кулон. 

-Це твої справи. На мені вже і так одне вбивство. Я не хочу, щоб хтось приперся, і застав над тілом Свиридона.

-Тоді паспорт анулюється.

-Переживу. 

 Задкуючи , тримаючи незнайомця на прицілі, Марина дійшла до сходів. Упершись в бильця спиною , обережно піднялася , тримаючи чоловіка на прицілі. 

 Проте пересторога була даремна. Її супутник, вже по повній нишпорив шухлядами, не звертаючи

на неї жодної уваги.