Розділ 4

Свідомість повернулася різко. Оглушливий гул вулиці, сліпуче денне світло, різкий запах кави. Жінка різко зіскочила з ліжка.

-Святі небеса!!!- скрикнула вона- Де мій одяг.

 Навколо незнайома квартира. Меблі, шафи, стіл. В пошуках якогось одягу , полізли в шафу. 

 Господар був явним фанатом чорного. Сорочки , піджаки, штани все одного кольору, і явно не ношене . За звичкою оцінила вартість. Дорого. Вельми дорога річ. 

 І тут, серед цього чоловічого царства, вона знайшла в футлярі жіночу сукню. Вибору особливо не було. 

 За спиною пролунал гуркіт падаючого посуду. Вона обернулася. Чоловік у формі  стояв в проході, на полу біля нього лежали побиті чашки. 

-Де мій одяг? Накинулася на нього жінка.

-Він був забруднений кров'ю.

-Навіть спідне?

-Корсет заважав доступу повітря.

 Бачачи як зашарівся, підняла брову.

-Лиш повітря?

-Роздягати вас- заливаючись фарбою почав виправдовуватися чоловік- Мені не принесло жодного задоволення. 

-Де мій пістолет?- крізь зуби проричала вона. 

-Я так подумав - він почав загибати пальці - ви прокинулися голі, в чужій квартирі . То ліпше біля вас зброї не буде. Ходімо краще пити каву. 

 Пройшли на кухню. Господар дістав нові чашки, заварював каву. На столі стояв відверто скучний сніданок - пару підсмажених яєць, та шмат хліба. 

-Навіть в дешевих забігайлівках готують краще.

-Відразу видно - вас в окопах не було. - огризнувся чоловік.

-Може познайомимося ?

-А нащо ? Судячи з вмісту ваших кишень, до речі він увесь он там, ви мені справжнього свого ім'я все одно не скажете. 

-Що то в ночі взагалі було?

-Правильне питання, на яке я сам хочу дати відповідь. Але для цього …

 Стук у двері обірвав чоловіка. Не витрачаючи часу, і не маючи жодного наміру продовжувати знайомство , злодійка схопила свій крам , і вибігла з квартири.