Глава 4. Деталі зникнення ескортниці і входження в роль.

Коли я приїхав в клуб і зайшов до кабінету Артема, менеджера цього закладу, він одразу зіскочив з місця і подивився на мене.

— Ну що тут у вас? — запитав я, проходячи вглиб кабінету.

— Саме переглядаємо записи з камер спостереження, — відрапортував він, дивлячись на мене з тривогою, певно, очікуючи “наганяю”.

— І що там? Ви знайшли її? Коли вона покинула приміщення і з ким? Чи сама? — я підійшов ближче і зазирнув у його компʼютер. 

— Вона вийшла не сама, а з якимось клієнтом, ну ми думаємо, що то був клієнт. Обличчя його на відео не можна розібрати…

— Покажи мені цей запис, — сказав я. 

— Добре, — Артем знайшов потрібний файл і натиснув на відтворення.  — Здається, вона була п'яна, може, тому і речі забула? — він з надією поглянув на мене. 

— Подивись на неї, вона під кайфом, — я підтиснув губи. — Їй щось дали або вкололи, вона як зомбі.

— Хтозна, раптом вона сама щось вживала? — він знизав плечима. 

— Якби вживала сама, то це було б в сумочці, куди в цьому міні пхати наркоту? — я насупився. — Треба переглянути її сумочку, хоча… Може, краще не чіпати її… 

— Ви хочете викликати копів? — тривога Артема ще більше підсилилась. 

— А що нам робити? Хочеш, щоб потім її зникнення повісили на нас? — запитав я. 

 — Раптом вона повернеться ціла й неушкоджена, а копи у нас тут почнуть шаритись по всіх усюдах? Адже завжди можна знайти за що штрафувати…

— Так, тут ти маєш рацію, — врешті-решт погодився я. — Чорт. І що тоді робити? Дівчину треба пошукати. 

 — Може, хай охорона поїде до неї додому, розпитає там, у сусідів чи що... Раптом вона вже повернувся? 

— Ти бачив наших охоронців? Це буде підозріло. Особливо якщо потім її рідні подадуть на зникнення, а виявиться, що якісь амбали ходили до неї додому, — сказав я.

— Тоді хай дівчата підуть попитають у бабусьок на лавочках, бабусі все знають…

— Я не хочу, щоб туди ходили наші працівники, — відрізав я. — Це має бути стороння людина, і, бажано, профі в подібному.

— Ну, тоді мабуть треба звернутися до того, як його… — він почухав потилицю. — Приватного детектива? 

— Певно, — кивнув я. — Хай якась з дівчат піде і скаже, що пропала її подруга. 

— Добре, пошлемо Дарину, у неї язик гарно підвішений, — сказав Артем. 

— Попередь її, що це вона робить типу по чисто своїй ініціативі, бо ж поліція погано ставиться до дівчат їхньої професії і бо не пройшло і декількох днів. Продумайте, що саме вона скаже, щоб виглядало так, що це цікавить саме її, і що я тут ні до чого. Якщо спитає, що думає про це бос, типу я, то скажи що ще не минула потрібна кількість днів і я, тобто він, не збирається подавати в поліцію. Що думає, що вона напилась десь чи щось таке.

 — О’кей, так все їй і передам. Хай може сльозу пустить, щоб правдоподібніше було…

 — Так, щось таке, — я кивнув. — Хай займеться цим прямо зараз. Викликай її. Даси їй ввечері вихідний. 

— Але ж треба гроші, щоб заплатити детективу? 

— Я все дам, — я дістав з кишені гаманець і простягнув йому гроші.

Він кивнув, узяв мобільний і знайшов потрібний номер. 

— Алло, Даринко, можеш зараз приїхати на роботу? Я знаю, що час неробочий, тобі сьогодні дадуть вихідний на вечір… Але це не телефонна розмова, давай, я чекаю.  

Він відклав телефон і повернувся до мене:

— Вона буде десь через півгодини…

— Добре, — я кивнув. — Ти розберешся тут сам? Я не хочу щоб мене бачили з нею, і цей запис з камер ти маєш видалити зараз при мені. Мене не було тут зараз, її теж не було. Підчисть все так, щоб потім не було проблем. Заміни відео на старіші, а не просто зітри.

— Так, я зрозумів, — Артем усміхнувся, радіючи, що все залагодилося і він не отримав якогось штрафу чи іншого покарання. — Все зроблю як ви кажете. 

— Головне оперативність. Якщо буде якась інфа — напиши мені, що треба зустрітись, і ми зустрінемось. По телефону нічого на цю тему більше не кажи і не пиши. Мені і так доведеться підчищати той твій дзвінок.

 — Добре, не дзвонитиму, в разі чого напишу, що треба зустрітися, — запобігливо повторив той. 

— Тоді чекаю, — сказав я. — Поїду в інші клуби зараз, щоб якщо навіть хтось мене бачив тут, то я сказав, що обʼїжджав сьогодні всіх з перевіркою.

— Так, я тоді, коли Дарина все зробить, напишу вам, що ваше доручення виконав…

— Напиши, що треба переглянути звітність, не пиши про доручення, — я зітхнув.

 — Так, напишу про звітність…

— Тоді до звʼязку, — на цих словах я покинув кабінет і клуб…

МАША

Решта дня пройшла без пригод, аж поки прийшла пора вечері, і Богдан приїхав додому. Я дивилася, як Катя з радісним криком повисла в нього на шиї, і думала, що добре, коли ти повертаєшся додому і на тебе хтось чекає. У мене ж навіть кота чи собаки не було, з моєю ненормованою роботою було б занадто жорстоко надовго залишати тваринок самих. Певно, і сім’ї ніколи не буде… Дивно, що я раніше не замислювалась над цим, навпаки, мені здавалося, що самій набагато краще. У мене були заміжні подруги, і вони постійно скаржилися на своїх чоловіків. А я вважала себе щасливою, бо не мала подібних проблем…