Глава 1. Він має заплатити за все, що накоїв.

Коли нова няня увела Катю, я зітхнув. Все ж, ця також не виглядала надто надійною і досвідченою, щоб впоратись з моєю донькою, значить, її вистачить ненадовго. Але подумаю про це, коли вона напише заяву про звільнення, зараз буду сподіватись, що хоч один нормальний робочий тиждень вона мені влаштує.

З такими думками я засів за документи, які готував для завтрашньої зустрічі. Я дуже хотів займатись не лише роботою, у мене був великий і серйозний план щодо того, як знищити людину, яка до цього знищила моє життя… Але через всі ці події і те, що Катя ніяк не могла поладнати бодай з якоюсь нянею, всі мої плани йшли коту під хвіст…

І тим не менш, цього разу мені цілком дали попрацювати. Я дійсно так занурився в роботу, що навіть не помітив, як вже настав час вечері, а ми з Катею завжди вечеряли разом. 

Зазвичай вона забігала до мене в кімнату якраз в цю хвилину, але цього разу цього не сталось.

Я навіть трохи захвилювався. Мої хлопці гарно перевіряли кожну кандидатку в няні, тож з цією теж все мало бути добре, але чомусь я почав нервувати.

Встав з крісла і пішов з кабінету до дитячої. Але тут їх не було.

— Катю! — гукнув я на другому поверсі, але відповіді не було.

В злегка роздратованому стані я пішов до сходів. Але коли спустився вниз, то мене все ж трохи попустило: я почув звуки гри на приставці, це був Mortal Combat, Катя його обожнювала.

Коли зазирнув до кімнати, то побачив, що Катя та її нова няня грають в гру. В якусь мить персонажа Каті серйозно ранили і одразу ж добили.

— Так нечесно! — вигукнула мала. — Ти мала мені піддаватись, я ж казала!

— Тоді було б нецікаво грати, — заперечила няня. 

Я усміхнувся. Зазвичай її няні в усьому їй потурали, і вона була дуже неслухняною, а ця, схоже, обрала незвичну тактику.

— Дивлюсь, ви тут весело проводите час, — я зайшов всередину і пройшов ближче до телевізора, Каті та няні.

— Тату, звільни її, вона не вміє поводитись з дітьми! — заявила Катя.

— Вперше не няня йде від тебе, а ти сама просиш її звільнити, — я засміявся. 

— Але ти сам казав, що няня має мене слухатись, — заперечила вона. 

— Ні, я казав що ти маєш слухатись няню, а не вона тебе, ти трохи наплутала, — я підійшов до малої і взяв її на руки. — Вже час їсти, а ти мене навіть не покликала, як зазвичай.

— Вибачте, ми трохи захопилися, — усміхнулась няня. 

— Ви, здається, Маша? — я подивився на неї. — Що ж, схоже, ви з Катею поладнали. Можете привозити свої речі завтра ж.

— Речі? — вона трохи здивовано поглянула на мене. 

— А ви що, не читали умови роботи? Я шукав людину, яка буде проживати з нами і слідкувати за Катею на постійній основі. Ну, само собою, я буду давати вам вихідні, але в усі робочі дні ви маєте бути поруч з Катею, — сказав я. — За це і зарплатня в пʼять разів більша, ніж зазвичай.

— Добре, — вона кивнула. — Мене це влаштовує. 

— Катю, йди перевдягнись і зустрінемось за столом, добре? — я поставив малу на підлогу і поцілував в щоку. 

— Добре, — на диво швидко погодилась вона і вибігла з кімнати, але одразу ж знову зазирнула у відчинені двері. — А Маша буде з нами обідати? 

— Машо, ви ж поїсте з нами? — я усміхнувся їй. 

— У нас дуже класний кухар, тобі сподобається, — додала Катя.

— Ну, вмовили, — усміхнулась вона. 

Катя зраділа і швидко побігла перевдягатися. 

— Схоже, ви їй дійсно сподобались, — сказав я. — Це добре, їй ніхто зазвичай не подобається.

— Просто я ставлюсь до неї так, немов вона доросла, — сказала Маша. — Це зазвичай подобається дітям. 

— Сподіваюсь, ви залишитесь тут надовго. Чесно кажучи, я вже трохи втомився шукати нових і нових нянь, — зізнався я. 

— Я теж сподіваюсь, що ми поладнаємо з Катею, — відповіла вона. 

— Я дам вам свій особистий номер, завтра спробую виїхати з будинку. Подивимось, чи впораєтесь ви, коли мене тут не буде, — я зазирнув їй в очі. 

 — Так, звичайно, все буде добре, — впевнено відповіла вона. 

Я кивнув і ми пішли вниз, до їдальні. Катя вже встигла повернутися і зайняти своє місце за столом. Ми теж сіли і почали їсти. 

Але в якийсь момент Маша якось дивно глянула на мене, після чого різко похитнулась на стільці в мій бік і впала прямо на мене.

Мій стілець теж завалився і саме в цю мить ми почули звук пострілу, який я ні з чим би не сплутав. Він промайнув прямо над нашими головами.

— Тату!....

МАША

Коли я побачила у відображенні в вікні червону світлову точку, то діяла рефлекторно, адже не було часу на роздуми. Важливо було зробити так, щоб Богдан опинився не на лінії вогню. 

Коли ми обоє впали на підлогу і почувся звук пострілу і крик Каті, я одразу підхопиласяиі кинулась до неї. 

На щастя, дівчинка не була поранена, вона тільки злякалась.