Епілог

Свіже повітря пробиралося в легені крізь прочинене вікно. Я сиділа за ноутбуком Хевена та шукала документи, котрі він вантажив тиждень тому. Смішно, але за підготовкою до концерту, у нас зовсім не було часу на порядок і тепер доводилось в терміновому порядку шукати договір оренди серед демо записів, текстових чернеток та купи всього, що нам кидали весь цей час.

Минув уже рік, як "Heavesent" згорів дотла та мало не спалив нас. З того часу багато що змінилося. Розслідування по справі Даніеля Граунда визнало, що це був нещасний випадок і її дуже швидко закрили за відсутності доказів. А от справу про смерть Грегорі Граунда довели до кінця й оприлюднили. З тими відео, які надала Джил, слідство швидко прийняло рішення про замах на вбивство. Враховуючи те, що вбивця ніяк не міг піддати сумніву вирок. З могили було не дуже зручно підкуповувати суддів. Особливо, коли весь світ постає проти тебе. А він постав.

Я не знаю, що більше вплинуло на людей — вирок у вбивстві чи смерть Даніеля, але після поховань, то тут, то там, з'являлися свідчення очевидців від яких волосся ставало дибки. Вони розліталися як гарячі пиріжки під час обіду і щось мені підказувало, що більшість з них були все ж таки правдивими. Чого вартувала лише моя історія...

— Я не бачу її, Хевен, — крикнула йому, поки він приводив себе до ладу.

— Зараз вийду і пошукаю сам, — відповів він із ванної кімнати.

Пальці монотонно клацали по мишці, відкриваючи то одну, то іншу папку аж доки не наткнулися на ярлик із датою смерті Дана. Я мимоволі натиснула на нього та відкрила перше відео. По шкірі майнула хвиля холоду від побаченого, хоча я навіть не зрозуміла, на що саме дивилася. Двері ванної раптово відчинилися і я злякано підняла погляд угору, зустрічаючись очима з Хевеном.

— Що це...? — тихо запитала, повертаючи екран у його бік та дивлячись на повторі, як Лейла, тримаючись за живіт, падає на коридорі й кругом неї розтікається калюжа крові.

— Те, що варто було давно видалити, — вимовив він, після хвилинної паузи.

— Я не розумію... — тихіше додала, розвертаючи екран до себе та додивляючись кінцівку, на якій Джонатан кидається до неї, комусь дзвонить та виносить із поля зору.

— Пам'ятаєш те відео, на якому... — зам'явся він, сідаючи осторонь. — На якому Дан бив її ногами...? Вона була вагітною і в день знімання...

— В неї стався викидень...? — констатувала, згадуючи, що ніякого живота за цей рік в неї не додалося. Чоловік напроти мене опустив голову на знак згоди й змовчав. — Звідки в тебе це відео...?

— Пам'ятаєш, я запускав синхронізацію...? Деякі записи з камер теж перенеслися...

— Але ж поліція змогла відновити лише один. Я думала, що все зникло. Чому...? — почала говорити, але запнулася, усвідомлюючи, що на те була вагома причина. — Там було ще щось...?

Чорні очі без краплі жалю опустилися вниз, перш ніж чоловік перехопив у мене з рук мишку та відкрив один із записів. Він нічого не говорив.  Ніяк не коментував. А просто сидів осторонь та дозволяв мені побачити самій ще одне відео з вулиці, де Лейла щось говорить Граунду поки той шукає запальничку в кишені. Він на мить зупиняється, переводить на погляд і робить крок назад, перш ніж дістати готівку та кинути їй в обличчя. А потім провести пальцями вздовж запальнички, котра ніяк не запалювалась і всунути її в руки Лейли.

— Вона розповіла йому...? — прошепотіла, не наважуючись побачити підтвердження своїй здогадці. Але його й не потрібно було. — І він дав їй гроші на аборт та послав за запальничкою...

В голові відразу ж з'явився спогад, де Лейла розмовляла зі мною в студії, клацаючи нею. Що як...? Перш ніж я встигла подумати про це, Хевен натиснув на ще один запис, на якому було видно, як вона взяла якусь  пляшку та вилила її на декорації. Як злякано сховала її за спину, побачивши як хтось йде та зрештою кинула в якийсь куток, перш ніж піти.

— Це Лейла замінила муляж запальнички на справжню...? — прошепотіла, не відриваючи погляду. — Вона заходила до мене та хотіла забрати її. Але...забрав її...

— Додивись...

Я стулила свого рота й стала дивитись далі. А далі була та сама сцена з коридору, від якої мене почало нудити. Але якщо Джонатан викликав для неї швидку, то вона ніяк не могла довести до кінця почате. Тим паче, що... На записі з'явився час перед самісінькою пожежею. Це був той самий коридор коло павільйону, через який Даніель мав би втекти після початку пожежі, але...але Джонатан вклав запальничку в руки Даніеля та розвернувся на вихід.

В кімнаті запанувала тиша. Було дивно усвідомлювати, що все так обернулося, але...після побаченого я зрозуміла, чому Хевен не передав ці записи в поліцію. Граунд вже був мертвим. Мало того, він забрав з собою дитину Лейли і я нарешті зрозуміла, чому ми довгий час  після пожежі не могли з нею зв'язатися. Її життя вже було зруйноване, навіть без в'язниці та новин із її обличчям. Вона вже отримала своє.

Пальці нервово смикнулись, перш ніж я забрала мишку назад, виділила файли та натиснула праву кнопку. Перед очима з'явилося меню і я мовчки видалила їх спочатку в папці, а потім і в кошику. Щось всередині мене все ще нервово тремтіло, коли я закрила екран та рішуче підійшла до шафи, дістаючи звідти зручну кофту.

— Ти не переодягаєшся? — запитала в Хевена, який все ще сидів на місці та дивився на мене, очікуючи якоїсь відповіді. Але я її не мала. — Ми запізнюємось на зустріч. Ще купа роботи. Одягайся.

— Хочеш вдати, ніби нічого не сталося? — запитав він низьким голосом.

— Ні, хочу жити так, ніби нічого цього не було, — повернулась до нього. — Я нарешті змогла подумати про ще щось, крім помсти Граундам і твого голого торса. Ти нарешті почав видавати музику під своїм іменем. Джонатан одружився з Лейлою. Джиліан мандрує світом в сольному турі. Соль готує новий альбом. Все йде так, як мало б іти з самого початку.

— І ти не ображаєшся на те, що я не показав тобі цього раніше?