7.3

Цього разу довелося почекати. Навіть такій талановитій зіллєварці, як Міра, був потрібен час і дослідницька лабораторія, щоб усе перевірити та визначити, наскільки сильно мої нові сусідки бажають мені “добра”.

На щастя, подруга подумала про мене, й прислала мені скриньку з усім необхідним для миття волосся і тіла — щоб я точно не ризикувала із тим, що вона не бачила, тож я могла спокійно помитися, поки чекала на лист, і навіть трохи поніжитися у ванній. Це було дуже вчасно, адже я від нервів була готова на стелю лізти.

Зникнення Емілі, тоді іншої дівчини, ще й Семюель, що кружляє навколо, наче хижий птах… Він, мабуть, і до кімнати б за мною навʼязався б, якби я не збрехала йому, що в мене голова болить, і я збираюся спати.

Звісно, якби між нами нічого не змінилося, я була б щаслива його увазі. Та що там — я сама, ймовірно, від нього не відходила б. Але тепер усе було інакше. Його присутність дратувала, і вдавати, що я нічого не знаю, було щоразу важче.

Роздратовано пирхнувши, я занурила половину обличчя у гарячу пінну воду, як раптом… У двері хтось постукав.

— Агов, ти ще довго там? — роздратовано спитала Мел, — Знаєш, ти тут не сама живеш! Іншим теж потрібна вбиральня!

Аякже, до вбиральні їм потрібно! Вони ж просто хочуть скоріше побачити результат своєї підлої і клопіткої праці! І Міра, як назло, досі не відповіла!

Я не могла вийти просто зараз, бо тоді вони помітили б, як я обмінююся з Мірою листами, і, що важливіше, флаконом, над яким вони почаклували. Тож треба було потягнути час. Зовсім трішечки… Або трохи більше.

— Ти що там потонула? — роздратовано прогарчала вона.

Я звела очі до стелі, та все ж не могла її просто проігнорувати, навіть попри бажання. Ванна кімната дійсно була спільною, і формально вони мали право викликати коменданта, щоб поскаржитися на мене. А світити перед пʼясотрічною орчинею голою дупою я не планувала. Тож треба було якось відвадити Мел, щоб в тієї не виникло бажання створити мені ще більше проблем.

Щоб вона почула відповідь, довелося зняти заклинання проти підслуховування. На щастя, це було нескладно. А тоді почалося найцікавше.

Ну що, сусідоньки? Хотіли пожартувати наді мною? Зараз я вам покажу, звідки в мого батька ціла колекція листів від моєї колишньої ректорки…

Не всі знають, але магія повітря здатна не лише предмети левітувати, а ще й маніпулювати звуковими хвилями, створюючи… Кхем, скажімо так, створюючи майже будь-які звуки. 

— Ти що… — не встигла сусідка вимовити наступне слово, як ванна кімната здригнулася від гучниих непристойних звуків, ще й таких реалістичних, що мене ледь направду не знудило. Та я принаймні знала, що усе це лише гра, а моя сусідка, — Фу… Забудь.

Почувши, як її кроки віддалилися, я притулила долоню до рота і тихо захихотіла.

Що ж, сподіваюся цього вистачить, щоб тримати їх якнайдалі принаймні півгодини. Сумніваюся, що тепер дівчата поспішатимуть сюди. Краще б, звісно, додати кислуватого запаху для достовірності, але щодо цього я подумаю пізніше.

Нарешті, Міра прислала відповідь, просто разом зі сумнозвісним флаконом шампуню. Як я і гадала, він був безповоротно зіпсований. Якби я ним скористалася, моє волосся щонайменше кілька тижнів тхнуло б тухлими яйцями та гнилою цибулею, і позбутися цього запаху раніше можна було б хіба що поголившись налисо.

Це було доволі підло та гидко. Якби я не запідозрила, що із ним щось не так, певно справді поголилася б, бо терпіти такий сморід було б неможливо. Я ледь-ледь переборола бажання підплатити сусідкам їхнєю монетою. Відверто кажучи, після всього цього вони на це заслуговували.

Та попри те, що Міра радила вчинити саме так, це здавалося мені надто жорстоким. До того ж я не сумнівалася, що дівчата одразу побігли б жалітися на мене ректорові, й довести, що це вони перші почали мене займати, було б неможливо.

Звісно, і просто спустити їм це з рук я не могла. По-перше, бо ж тоді вони мене точно не залишать у спокої, а по-друге — я завжди за справедливість. За підлість треба карати.

Можна було або здати їх ректорові, або ж… Зробити підлість так, щоб мене не піймали. Для цього мені було потрібне певне зілля відкладеної дії. Таке, що не змінить ані смак, ані колір зубного порошку.

На щастя, Міра підтримала мене, й пообіцяла виготовити його якнайшвидше, а заразом написала:

“Не варто залишатися в тій кімнаті, Ліаро. Знаю, ти вперта, й не хочеш, щоб вони отримали бажане, але не можна цілий навчальний рік спати з захисною магією навколо ліжка. Якщо вони таке вичудили в перший день, уявляєш що буде далі? Розкажи ректорові про те, що вони зробили. Покажи шампунь, нехай професор зіллєваріння підтвердить, що вони додали до нього сік гриба-смердюка. Нехай для тебе знайдуть іншу кімнату з нормальними сусідками”.

Зітхнувши, я склала лист подруги навпіл. Звісно, вона мала рацію, але я підозрювала, що знайти нову кімнату буде непросто. Зрештою, тут, в столичній академії магії, адептів набагато більше. Юмі, можливо, єдина, хто має вільне місце в кімнаті, але вона чітко дала зрозуміти, що не хоче сусідства. Тож, якщо в академії немає ще однієї вампірки, що не проти моєї компанії, я застрягла з цими двома.