Помста
3
— Вставай, Боря. Йди до мене, вставай.
Шепіт ковзав кімнатою, липкий і нав’язливий.
Борис метався на ліжку, захлинаючись потом. Він бачив її. Чув. Відчував подих біля самого вуха.
— Я не хотів. Я не хотів. — безпорадно стогнав він.
— Хотів, — відповів голос. — Ти зробив це. І тепер будеш платити.
Борис прокинувся з криком і різко сів. У кімнаті горіла лампа, повітря було важким та спертим. Він пішов до ванної, вмився холодною водою й підняв очі.
У дзеркалі була не тільки його постать. Вона стояла за спиною. Та сама сукня, блідо-синя шкіра, заплутане волосся, чорні очі без дна.
— Чого ти злякався, Боря? — прошепотіла вона й простягнула до нього кістляві руки з довгими, неприродними нігтями. — Не подобаюся?
Крик розірвав тишу. Дзеркало розлетілося, й уламки попадали на підлогу. Борис осів, закрив обличчя руками.
— Я завжди буду з тобою.
Шепіт заповнив тісний простір. На підлозі холодно блиснув великий уламок скла. Борис, ридаючи, потягнувся до нього.
#141 в Містика/Жахи
#515 в Детектив/Трилер
Відредаговано: 01.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
