Помста
2
Тіло Олега знайшли вранці. У тому самому басейні, де вони тренувалися з дитинства. Це була вже друга смерть за місяць. Після зборів тренер оголосив перерву, говорив про обставини і психологічну допомогу. Роздав хлопцям номер психолога й відпустив додому, уникаючи їхніх поглядів.
Микола вибіг слідом і наздогнав Бориса, який майже біг геть від спорткомплексу.
— Борь! Боря! — гукнув він. — Ти куди?
Борис різко зупинився, він був наляканий.
— Це вона. Ти ж розумієш. Це вона, більше нікому.
— Тихо! — Микола вчепився йому в плече. — Не говори дурниць, вона мертва.
Але Борис його не чув.
Після смерті Богдана він ще намагався вірити в нещасний випадок: судома, перевтома, вода. Але тепер — ні. Після Олега сумнівів не лишилося.
— Я бачу сни, — прошепотів він.
— Які? — спитав Микола, вже знаючи відповідь.
— Вона стоїть біля басейну. Дивиться. Усміхається. І щоночі я тону. Знову й знову. Не треба було тоді її чіпати.
— Та ніхто її не чіпав, — нервово відмахнувся Микола, проводячи рукою по волоссю. — Вона сама. Це просто стрес. Відпочинемо і все мине.
І мовчи, чуєш? Нікому жодного слова. Зрозумів?
Борис випростався. Повільно зняв руку Миколи зі свого плеча й, не обертаючись, пішов.
#141 в Містика/Жахи
#515 в Детектив/Трилер
Відредаговано: 01.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
