Помста
Частина 50 «Забути, хто ти»
Я розумію, що приїхати до маєтку після того як Яр мене відпустив було дурістю.
Тому швидко збираюся.
Я не мала права бути тут…
— Якщо раптом що — дзвони, — кажу Максу й виходжу з кімнати, потрапляючи прямо в руки Яра.
Тиша кричала гучніше, ніж слова.
— Якого хріна ти тут робиш?
— Я… — слова загубилися у його очах. — Рятувала твою людину. — опустила очі.
— Ти що робила? — його голос став тихішим. І від цього ще небезпечнішим.
— Ти ж чув що я сказала.
Він зробив крок ближче. Занадто близько.
— Я відпустив тебе, — холодно. — Ти не мала права навіть наближатися.
— Я і не збиралася наближатися…
Його щелепа напружилась.
На мить здалося, що він зараз зірветься. Але ні.
Він різко схопив мене за зап’ястя — боляче. Він приблизився до мене та промовив.
— Слухай уважно, — різко сказав він. — Якщо я ще раз побачу тебе тут… — він зробив крок ближче, — Я забуду хто ти.
Я відчувала, як серце тремтить від страху й адреналіну одночасно.
— Я зрозуміла, — прошепотіла, стискаючи кулаки.
Він кинув короткий погляд на мене, потім різко відпустив руку.
— Іди. І не повертайся.
Я кивнула, відступаючи назад, кожен крок віддавався болем у зап’ясті. Тиша залишалася з нами ще на мить, а потім я швидко обернулася і кинулася до виходу.
#581 в Детектив/Трилер
#212 в Трилер
#796 в Сучасна проза
Відредаговано: 09.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
