Частина 31 Кінець зміни

Виклик був простий.

Паніки, тиск, переляк — нічого, чого я не бачила сотні разів. Ми впорались швидко. Я говорила спокійно, робила все правильно, усміхалась там, де треба. Жінка дихала рівніше, руки перестали тремтіти.

Я знову стала тією Поліною, якій довіряють.

І саме це лякало.

Бо всередині вже жила інша — напружена, насторожена, ніби шкіра стала тоншою. Ніби будь-який звук може прорізати.

Коли ми повернулися до машини, ніч згустилась. Петрович завів двигун без сирени, і мені раптом стало легше від цієї тиші.

Я притулилася лобом до холодного скла. Відбиття дивилось на мене уважно. Я не відвела погляду. Не хотіла бачити в ньому страх.

Ліхтарі тягнулися повільно, ніби відміряли час, якого в мене вже не було.

Кінець зміни — подумала я.

Але не кінець цієї ночі.

Дім зустрів мене порожнечею. Не самотністю — порожнечею. Такою, що звучить гучніше за голоси. Я не вмикала світло, скинула куртку на спинку стільця і сіла, не знімаючи взуття.

Телефон лежав у долоні важко. Мовчав.

Я написала Наді: Пиши. Я не сплю.

І чекала. Не рухаючись. Ніби якщо завмерти, ніч не зможе підібратись ближче.

Повідомлення прийшло. Він під седацією. Стабільний. Я поруч.

Я видихнула повільно, вперше за цю ніч дозволивши плечам опуститись. Це не було полегшенням. Скоріше — паузою.

Я відповіла коротко: Дякую. Пиши, якщо щось.

Телефон поклала екраном донизу, ніби так могла втримати спокій.

Квартира була надто правильною. Я пройшлась кімнатами, торкаючись речей, перевіряючи замки. Не зі страху — з інстинкту. Так перевіряють межі. Олексіївський тут вже був його не зупиніть двері чи замок, але це давало відчуття  безпеки.

Коли повернулась у вітальню, накинула плед. Тіло почало наздоганяти ніч — ломота, втома, тяжкість у голові.

І тоді я зрозуміла.

Я боюся не за себе.

Я боюся, що він прийде не до мене, а знову зробить боляче комусь щоб зламати мене.

Ця думка була тиха, майже буденна — і саме тому страшна. Я притисла коліна до грудей і заплющила очі.

— Будь ласка… — вирвалось пошепки.

Я не знала, до кого звертаюсь.

Але знала точно: ця ніч ще не відпустила.