Частина 22/1Поліна

Повернувшись до лікарні, пішла в вбиральню, стояла та дивилася на себе, в дзеркало. Згадавши його слова "Вибору не має, Поліна". Набираю Надію, я так просто не здамся.

- Алло - чую її голос.

- Привіт, вибач, знаю що ти в дорозі, але мені потрібен номер Сергія.- прикладаю мокру серветку до губи.

- Поліна що з голосом? - закриваю, кран та мовчу .

- Вибач, зараз не можу пояснити.

 - Гаразд зараз скину номер. Може мені подзвонити ? - хвилюється вона.

- Ні, я сама.

- Вже відправила смс. Може розповісти що сталося?

- Не телефоном, чекаю тебе.

Скинула дзвінок та побачила смс та номер, набираю та чекаю.

- Слухаю.

- Це врачиха. - все що я могла сказати.

- Оу, з якого ти мені телефонуєш? Не вже поцікавитися станом? Я навіть не запитую звідки у тебе мій номер  боюсь знаю цю дівчину. - він у своєму репертуарі.

- Бачила вас з ранку знаю що вам краще. Мені потрібна допомога - після цих слів усвідомила, що я прошу допомогу у людини яка вбила мого батька.

- Не вже, я думав ти не з тих .... - перебила чоловіка.

- Приїздіть до лікарні це стосується Олексіївського ,буду вас чекати через пів години на задньому дворі. - провила я дуже серйозно.

- Зрозумів, зараз приїду.

- І, будь ласка, нічого не говорить Яру.

- Гаразд - він скидує.

А я біжу до Насті, щоб вона замінила мене на першому виїзді, а я буду на її другому. Щока напухла й боліла, слава богу у мене була косметика і я затонувала обличчя.

Сергій пунктуальний, я побачила як джип повертає та стає. Йду до авто відкриваю двері та сідаю на пасажирське крісло поруч з ним.

- Ну привіт врачиха. Уважно слухаю тебе , це ж дуже серйозно -  говорить він.

- Так, він погрожує мені. 

- Хм, цікавий поворот, і з якого раптом ти й цей виродок Олексіївський? Який у вас зв'язок? - як правильно сказав він у нас не може бути зв'язку.

- Він запропонував мені зливати інфу про вас - я замовкла - Але я не змогла і тоді він почав погрожувати, що розповість вам, що вб'є мене й Надю. І це він замішаний у тому, що зараз у вас відбувається, Яр дізнався тільки частину, лише про погрози та про щурство.

- Охуїти просто, я так розумію це не все - дивиться на мене чоловік.

- Так сьогодні він приїздив, і знову просив зливати інформацію про вас. Він погрожує Надії. Ось тому я подзвонила тобі. - мені було важко, бачила по чоловікові що він теж схвильований.

- Окей, до Наді я приставлю своїх людей за неї не хвилюйся, але за тобою теж були люди Яра, але він їх зняв сьогодні.

- Я не просила про цих людей. - опустила голову до низу. - Все одно вони не врятували би мене.

- Він тобі щось зробив? - запідозрив,  дивиться на мене, і я не знаю сказати чи мовчати. - Поліна я все одно дізнаюся. - дістаю з карману серветку та  витираю свою праву сторону повністю і повертаюся до чоловіка. - Єбать - чоловік не приховував емоцій, він дивився на мою праву сторону, яка вже вкрилася синцем та губу яка припухла. Він  повертає мене за підборідя щоб роздивитися.  - Ти ж розумієш, що без Яра тут не обійтися. Тим паче після такого. Я не можу приставити до тебе людей не пояснивши чому я це зробив. - замовкає щоб переварити все що побачив - Не думав, що Олексіївський на стільки гниль, щоб  бити жінку, тепер я розумію багато чого, напади, ці не перебачувані поранення.

- Для нього це гра він хоче перемогти. - дивлюсь на чоловіка. - В основному знищити Ярослава , та ваш бізнес.

- Думаю наші смерті будуть для нього винагородою. 

- Надіюсь цього не станеться. - не хочу щоб подруга проходила через втрату - Будь ласка, не говори Яру про нашу зустріч та про ось це - показую на обличчя.

- А що може наказати? - я подивилася на нього  -  Гаразд не скажу, але якщо він дізнається сам, покривати тебе не буду -  говорить більше серйозно.

- Добре, головне, щоб ти захистив Надю. - потираю руку, чоловік помічає це та зупиняє мене.

- Не хвилюйся все зроблю, що в моїх силах, все ж ти врачиха врятувала мені життя - прибирає руку з моєї. - А ти про себе не хочеш подбати? 

- Сама поки розбируся - ледве виштовхуючи посмішку,

- Ну так, я приставлю людей. І ні яких заперечень - я лише кивнула.

- Дякую.

Ми ще перекинулися словами та я пішла до лікарні працювати. Весь день у мене в голові крутилося не вже я програю.

З думок мене виривала робота у нас було п'ять викликів, в основному це старі люди та одна аварія на мосту. Час йшов, а мені здавалося що він застиг.

Під кінець зміни я вже була вижата як лимон, треба було поправити мейк і їхати на зустріч з Надею.

Я сиділа за столиком нашого кафе в кутку де менше людей та не велика видимість. Подруга навіть не спізнилася. Ми обнялись, та вона запитала.