Частина 16 Поліна

Минуло три дні
Мене виписали та відпустили додому, поки Надя робить нам чай я сиджу на дивані у вітальні. Дивлюсь у телефон де багато пропущених враховуючи і Яра, та напевно Олексіївського який так і не отримав свою інформацію.
Дивлюсь на подругу, яка чаклує на моїй кухні, пишу смс Геннадію Олексіївському.

Доброго дня Геннадій Вікторович, це Поліна. Вибачте, але я не зможу нічого вам розказати про Смольникова, у мені не вдалося здобути інформацію. І я розриваю нашу угоду, тому шукайте іншу.
Натиснула відправити, відповідь не змусила себе чекати.
 

Поліно ви ж розумієте що вас я не відпускаю. Ви будете працювати на мене, якщо вам дороге ваше життя. Тим паче що я не проти якщо між нами будуть не тільки ділові відносини. Ярославу не дуже сподобається новина про вас.

Читаючи це я просто зрозуміла що сама підписалася на це, і як виходити з цієї ситуації. Чому я така дурепа знала ж тоді коли була на зустрічі з ким маю справу. Це не люди вони лише вбивці. І я опинилася між двох босів кримінального світу.
 

Я подумаю Геннадій Вікторович.

Все що я могла написати.
Надя ставить тацю на стіл де бутерброди печиво та два горнятка чаю.
- Ти фея - посміхаюся беру чашку.
- Тобі потрібно добре харчуватися - говорить вона сідаючи поруч.
- Я нормально їм, тим паче завдяки лікарняному схудла трішки - роблю ковток напою.
- Поля, надіюсь ти не будеш виходить одразу на роботу - дивиться вона на мене.
- Ні, я ще 5 днів буду на лікарняному не хвилюйся. А що там Міха й Сірий ? - взявши бутерброд та відкусила шматок.
- Нормально, до речі у Сірого не має почервоніння та нарешті почалося загоєння рани. - подруга взяла печиво - А Міха вже встає ходить, Макс говорить що він вже стає таким уїдливим який був до.
- Ось і добре можливо нам більше не треба буде їздити туди - промовила я, але чомусь відчула сум.
- До речі, тітка та забрала заяву та кажуть, що навіть просили пробачення за те, що сталося. Хлопчик я так розумію забрали в інтернат. - шкода звістно, але краще там чим з не до батьками.
- Надіюсь у нього з'явиться хороша родина. - поставила чашку на столик. - До речі ти мені так і не розповіла про пакет.
- Ой це Макс привіз як дізнався що ти в лікарні. - посміхнулася вона. - Він здається до тебе не байдужий. - зробила висновок подруга.
- Надю не шукай того чого не має. Тим паче ти мене з Яром теж зводила забула. Мені не цікаво крутити роман з такими як вони - вона опустила голову до низу і я здогадалася . - Ти що переспала з Сірим? - дивлюсь на неї.
- Поліна я не ти, у мене не має перепонів тим паче що старі почуття .... - я лише тяжко зітхнула.
- Я розумію, але він бабій. Не хочу, щоб тобою гралися. - дивлюсь в очі подрузі, ховаючи те що він вбивця мого батька.
- Поль я тебе почула - вона кладе на мою руку свою та говорить - Дякую.
Ми ще посиділи та подруга поїхала додому викликавши таксі, залишивши мені повний холодильник їжі та фруктів. Зачинивши двері хотіла піти прибрати тарілки, але у двері подзвонили.
Коли побачила у вічко хто там здивувалася. Перевернувши двічі, замок відчинила двері і зустрілася віч-на-віч з Ярославом.
- Що вам тут потрібно? - оглядаю чоловіка - Навряд чи я зможу надати вам медичну допомогу зараз - промовила я з саркастичною ноткою.
- Ні я не за тим приїхав, треба поговорити - чоловік обходить мене та проходить в середину сідає на диван. Ну я уже не дивувалася, це його риса характеру, зачиняю двері та повертаюся до нього.
- Говорити про що? - складаю руки на грудях.
- Я думав ти сама розповіси мені про те що ти шпигуєш - дивиться чоловік на мене. - На кого ти працюєш ? - стояла затримавши подих страх скував тіло не вже він все так швидко дізнався. І що тепер робити брехати чи казати правду?!
- Дивно що ви такої думки про мене - вирішила я брехати до кінця краще так чим по іншому.
- Я не довіряю людям, життя навчило перевіряти, а тебе бачили в кафе - дідько.
- Так мені прийшлося зустрітися з чоловіком він пропонував мені з ним зустрічатися, я сподобалася йому як жінка - ну, а що це частина правди, голова трішки поболювала.
- Ти зовсім мене за дурня маєш ? - злився чоловік.
- Яро.. Яр - не посміла знову промовити його ім'я повність - Геннадій Вікторович пропонував стати його коханкою й не тільки, оскільки це дало йому перевагу. Дружина працює в лікарні великий бонус. - дивилася я на чоловіка який сидів на дивані й не зводив з мене своїх темних очей.
- І що ти ? - повірив, і я видихнула.
- Відмовила та пішла геть. Мене не цікавить стосунки з таким чоловіком - я присіла в крісло тримаючись за нього в голові запаморочилося.
- Тобі погано? - навіть не одразу зрозуміла, як чоловік так швидко опинився біля мене.
- Все нормально, Яр я не шпигую - дивилася в його очі які нарешті стали світлішими.
- Гаразд я тобі вірю - нарешті я можу видихнути з полегшенням і тепер я можу вийти з цього кола без втрат, бо Ярослав не повірить Геннадію тепер.
- Дякую - промовила я.