Частина 9/1 Поліна

На зустріч я приїхала раніше, сиділа за столиком та розміщувала цукор ложечкою, а думки одна за одною проминали у голові.

Що це не правильно і так  далі, навіть думала піти геть, але коли до кав'ярні зайшов чоловік у костюмі та з охороною яку залишив біля входу, в середині все стиснулося страхом чи не відомості поки  я не знала.

Чоловік підійшов до мого столика та промовив.

- Доброго ранку Поліно - я подивилася на нього і тільки одне обличчя цього чоловіка лякало. Він знав мене не тільки на ім'я, бачив моє фото якщо так швидко підійшов саме до мене. Так треба видихнути.

-  Доброго, на жаль не знаю вашого ім'я - витиснула посмішку.

- Олексіївський Геннадій Вікторович, дуже радий що ти Поліна згодилася на зустріч - чоловік сів на проти мене. Було страшно, що такий чоловік хоче від мене.

- Перейдімо до справи у мене робота - він замовив офіціанту амерекано  без цукру та подивився на мене.

- У мене є інформація що ти є лікаркою Смольникова, і що саме ти врятувала йому життя. -  брехати чи сказати правду - Ти можеш це заперечити, але не раджу брехати мені.

-Добре, що ви хочете від мене ? - чоловік зробив ковток кави, яку йому принесли та промовив.

- Ти будеш слідкувати у будинку Смольникова для мене, в замін ти можеш просити все що хочеш - що за маячня пронеслося у мене у голові.

- Я можу відмовитися, чи ви мене вб'єте? - чоловік засміявся відкриваючи свої білосніжні зуби.

- Ні, ти гарна жінка, навіть я хотів мати таку дружину - мені це не почулося, йому скільки років 50, те що він багатий і займається собою має гарну зовнішність не робить його чоловіком року.

- Мені здається що ви не до тої звернулися, впевнена що ви знайдете краще - зробила паузу треба було подумати перед тим як говорити та продовжила - Я хочу, щоб ви допомогли мені у помсті вбивці мого батька.

- Без питань можу вбити його хоч зараз - дивиться на мене Боже яке чудовисько сидить переді мною.

- Ні я не хочу нікого вбивати, хочу знищити їх бізнес.- чоловік підняв брову у верх.

- Добре згоден, але ти повинна дізнатися все про що вони говорять та про те куди продають товар. - я божевільна.

- Який товар? - здивовано подивилася на чоловіка.

- Поліно подумайте добре, ось бачите ви все розумієте - наркотики, в що я вляпалася ?!

- Я все вам надсилатиму смс, не обов'язково нам кожного разу зустрічатися.

- Добре, як тільки ми закриваємо бізнес Смольникова тобі буде все одно що з ними робити.- дивиться на мене.

- Нехай цим займається поліція - я встала зі стільця, бо не має сил вже тут бути, огидно від самої себе. - Бувайте  -  поклала я купюру за свою каву та пішла геть, він тільки посміхався. Він дав зрозуміти що йому я не байдужа як жінка, але такі відносини мене не цікавили. Як я помилилася коли сказала так цьому чоловікові.