Частина 10 Яр ( Ярослав)

Минуло 4 дні 
- Залиш нас поки - кажу Маску.
- Добре - він виходить я сідаю поруч з другом.
- Привіт, виглядаєш паршиво - кажу правду.
- Привіт, міг і збрехати - посміхається він - Розповідай як там наші справи?
- Так само як ти виглядаєш паршиво, але я тримаю все під контролем. - він дивиться своїми стомленими очима та говорить.
- Кому ти заливаєш, Яр я не сьогодні народився, Платон вже дзвонив мені я вже знаю. Ти повинен зустрітися з цим виродком врятувати нас від повного краху, ми можемо сісти за ґрати ти ж знаєш все прекрасно. Я розумію у тебе своє поняття життя, але треба діяти, бо так складаються події. - злився він - Перестань копатися у минулому воно тобі на вряд чи щось дасть. Мені правда шкода твою родину, але помста її не поверне.
- Сірій давай не будемо починати все спочатку, нагадати тобі про Злату - дивлюся на нього потім встаю та відходжу до вікна.
- Не перегинай, моя дружина .... - замовк він - Дідько Яре ти мене зрозумів, надіюсь і думаю пару днів ще і я можу братися до справ.
- Не хай тебе огляне лікарка я привезу її завтра - повернувся до нього.
- Лікарка? А це та зі швидкої, добре нехай приходить, але ж ти вирішив вона нікому не розповість.
- Ні, не хвилюйся як ти станеш на ноги вона зникне з нашого життя. - чомусь згадав її, вже давно не бачив. Надіюсь вона готова до нашої нової зустрічі.
- Добре, мені треба відпочити ти теж йди поспи, виглядаєш неначе зомбі - посміхнувся він.
- Дякую за комплімент, я ще зайду завтра - та пішов на вихід.
Сірий прав як ніколи треба перестати думати про минуле, але я не можу. Просто не має сили забути життя якого ніколи не буде, тільки на фото які лежать на горищі, щоб не теребити рану кожного разу як бачу їх моїх рідних дівчат які більше ніколи не будуть поруч .
З ранку поїхав у справах, потім поїхав у офіс об 8 годині пив свою каву в кабінеті. День сьогодні був розпланований, зустріч зі спонсорами нашого легального бізнесу, якщо так можна сказати, обідав у ресторані з новим забудовником був здивований тим, як швидко йде будівництво нашого готелю. Треба ще заїхати за лікаркою стиснув кермо, коли подумав про дівчину. Під'їхавши до її під'їзду зайшов в середину подзвонив у дзвінок потім ще, але ніхто не відчинив терпіння моє скінчилося і я вже хотів винести двері як побачив дівчину у формі яка підіймалася сходами згадав той день коли вона приїхала на виклик, побачивши мене дівчина не здивувалася, але і не зраділа.