Частина 9 Поліна

Звук сирени, крики та прохання.

- Врятуйте будьте ласка. - кричала жінка.

І ми робимо все можливе Надія затягує жгут на ногу чоловіка зупиняючи кров я намагаюся намацати пульс який ледь прослуховувався, затискаю рану стерильною серветкою, але виявилося що у чоловіка не одна травма, і крові дуже багато.

Їхали ми швидко, як і вантажилися в авто, але він помер раніше чим ми доїхали до лікарні. В такі моменти хочеться плакати та кричати.

Ми мусимо бути залізними це наша робота.

Вже у їдальні за столом можна було якось дати волю емоціям, але я трималася.

- Поліно ти чого? - дивилася вона на мене - Не розкисай, ми зробили все.

- Надю таке відчуття ніби не все, був шанс, завжди є хоч 1% розумієш - так я доросла дівчина знаю що треба бути реалістами, що дива не буває.

- Послухай там була велика крововтрата розумієш і ми нічого не могли зробити люди дивилися на нього як він стікає кров'ю і не робили нічого, розумієш якщо кожна людина хоча б часткова навчалася надавати першу медичну допомогу нам було простіше рятувати людей, а не приїздити на майже труп, пробач, але це так. - подруга висловила жорстоку, але правдиву думку. Я опустила голову на стіл та накрила руками.

Минуло 4 дні

Було важко, дні летіли швидко, дякую Богові, що я не бачила Олександра після нашої не великої розмови.

Працювати було важко, але зціпивши зуби ми робили свою роботу, за цими переживаннями я навіть забула про бандитів, досі не подумала над тим що зробити з помстою і чи потрібно це мені ?

Мені не дали подумати коли нам прийшла смс про виклик.

Вже у вечері вдома сидівши на диван увімкнувши телевізор, щоб хоч якось втекти від своєї самотності. Гортати новини та щось хотіла знайти, але я не знала що мене теж шукають, а я поруч була завжди.

Поставила тарілку з морозивом на столик, дивно було шукати голку в копиці сіна, моє завдання було вдарити так щоб вони отримали за все що вони роблять в цьому місці.
Важко було визнавати те що я звичайна лікарка швидкої допомоги зможу заподіяти щось бандитам, які можуть прикопати мене десь на задньому дворі свого двох поверхового будинку.

Рішення прийшло звідки я навіть не чекала, смс від чоловіка, на прізвище Олексіївський мені нічого не говорило, але він просив зустрітися. Зв'язуватися з іншим бандитом ради того, щоб закопати іншого? ! Це питання не давало мені спокою.  
І я погодилася зустртися з ним завтра в кафе  об  10 годині,  там мені буде спокійніше.