Частина 8 Яр ( Ярослав)

Після офісу поїхав в ресторан, Платон теж був зі мною треба було вирішити де які проблеми з паперами й товаром.

Зайшовши в хол нас зустріла адміністратор я сказав їй що нам потрібно ВІП кімната, і вона нас провела. Замовивши випити ми присіли на шкіряний диван.

- Як там Сірий ? - запитує Платон.

- Та поки не дуже, але не хвилюйся за ним доглядають - офіціант приніс нам наше замовлення, швидко працюють переді мною вислуговуються.

- Я вирішив ваші справи з клубом, але тобі треба зустрітися з Олексіївським - зустріч з такою людиною мене злила.

- Платон після того, що він зробив я не хочу з ним говорити, тим паче бачитися. - взяв келих та зробив ковток напою ненавиджу пити коли за кермом, але сьогодні виключення. - Я б задоволенням його вбив би.

- Він як чорна діра яка засмоктує все на своєму шляху, частина бізнесів вже під ним. Вирішувати звісно тобі, але подумай тричі. - говорить друг роблячи ковток напою. - До речі хотів повідомити про справу яку ти мене просив зробити.

- Слухаю що ти дізнався - мене цікавило все до найменших дрібниць.

- Не багато його дружина померла 5 років тому від раку, у нього є донька. Це я дізнався у лікарні.

- У нього залишилася донька, а ти її можеш знайти ? - зробив ще ковток.

- Не знаю, але можу спробувати, все ж мати добре подбала про її безпеку. Навіть у паперах не має про неї згадки, це промовився лікар який часто бачив її у лікарні.

- Дуже цікаво як виглядає донька Потоцького головного кримінального авторитета, покійного вже.- ненавидів цю наволоч після того, як я вбив його мені не стало легше, але стало простіше жити, не було більше пресингу. Сірий тоді забрав у мене пістолет коли я захотів і дружину відправити за ним.

Не легкий час був, важко було контролювати себе.

На моїх руках тільки одна смерть, але я відав більше чим хтось...

- Яр ти тут - говорить Платон - Ти не наче завис.

- Спогади - посміхнулася я.

- Сподіваюся приємні, я не надовго на мене вже чекають, як знайду щось наберу тебе, а ти подумай про зустріч з Олексіївським. Усе я пішов до зустрічі.

- Бувай - ми потиснули руки й він зник за дверима.

Мене не полишала думка про те що я буду робити з його донькою, навіщо я досі її шукаю зробив ще ковток алкоголю.

Це не поверне моє життя на зад, але подивитися цій гадині в очі хотілося. Вже ненавидів її всім нутром, що вона жива.

В ресторані сидів ще пів години потім поїхав до офісу на годину та швидко до Сірого він прийшов до тями. Другу було краще я думав, що нарешті ми позбудемося нашої лікарки.