Частина 3 Поліна

Прокинулася від дзвінка у двері, потягнулася до телефону побачивши там 9 ранку не здивувалася все ж додаткові чергування давалися в знаки. Вставши пішла відкривати двері на порозі свого будинку я побачила його якого хріна він тут робить? Перша думка яка пролетіла в мене в голові.
- Якого ви тут забули? - питаю я дивлячись на чоловіка.
- Де твоя ввічливість малявка?! - легка посмішка торкається обличчя чоловіка.
- Там де ваша, не буду запитувати звідки у вас моя адреса здогадуюсь як ви її отримали, мене хвилює чому ви припхалися сюди? - дивилася на чоловіка, від посмішки не залишилося і сліду.
- Слухай я ж можу забути що ти дівчина не провокуй мене, приїхав за тобою, щоб ти оглянула Сірого мені потрібно знати як просувається його загоєння - закотивши очі відповіла.
- Я вам написала що робити, тим паче що минуло лише доба, якщо не має кровотечі та високої температури, то не треба панікувати - мені так байдуже на нього, біль яки я відчуваю просто знищує почуття жалю до людини, яка колись вбила мого батька.
- Слухай сюди, ти приїздитимеш тоді коли буде потрібно мені, зрозуміла? - він поклав руку на двері та нахилився до мене.
- Так - закліпала очима розуміючи, що переді мною стоїть вбивця такий сами як його друг. - Почекайте мене я зараз одягнусь - роблю помилку напевно пускаючи його у квартиру. Чоловік заходить я зачиняю двері
- Симпотна квартирка - сідає на диван, я киваю йду у свою кімнату, швидко переодягаюсь джинси футболка світшот зав'язую волосся у хвіст. Кладу в кишеню смартфон, беру сумку виходжу, обуваю кросівки.
- Я готова - чоловік оглядає мене та встає пропускаючи вперед, виходимо я зачиняю двері, і він навіть тут йде позаду. Дивно якось, ніяково.
Коли виходимо з під'їзду бачу велику та красиву автівку чорного кольору, чоловік натиснув кнопку та вона мигнула.
- Сідай - промовив він сухо.
Ледь відкривши двері нарешті сіла в автівку, у салоні відчула запах цигарок змішаний з одеколоном чи це такі парфуми. Чоловік сів та завів автівку і ми рушили відвернулася до вікна, щоб не бачити його очі вони лякали мене.
Їхали ми в повній тиші чоловік впевнено тримався за кермом, інколи кидала погляди на нього, і стало цікаво побачивши на його пальці якусь чорну полоску, але це тату у вигляді каблучки, не вже в такого може бути родина цікаво, яка жінка миритиметься, що твій чоловік бандит його можуть вбити.
- Приїхали - голос чоловіка вивів мене з думок.
- Я не тупа - промовила мене дратувало те, що він думав, що я тупа малявка яка врятувала його другу життя, відкриваю ці тупі дверцята, які не піддаються моїй силі, і тут стається те чого я не очікувала. Чоловік відкриває з зовні і я просто вивалююсь, але він ловить мене та повертає на місце, він все ще тримав мене за руку поки я виходила.
- Вибачте - промовила, забираючи свою руку.
- Проходь - він відкрив двері пропускаючи мене знову він позаду.
Потрапивши знову в цю кімнату в середині все стискалося.
На дивані лежав чоловік, чула важке дихання. Сівши на край дивану дістала перчатки та одягнувши їх зняла пов'язку, ще рано щось говорити, але у чоловіка температура, а це значить йде запальний процес.
Замінивши пов'язку на чисту, викинувши стару у смітник туди ж викинула перчатки встала та підійшла до Яра.
- Міняйте частіше пов'язку, давайте йому те що я прописала раніше, йде запальний процес, годуйте його по трохи, щоб у нього були сили для одруження можна супи пюре. Дивіться за раною, що не було гною зрозуміли. - дивлюсь я на чоловіка.
- Гаразд, ходімо я відвезу тебе додому.- хотіла заперечити, але чолові промовив - Не хочу слухати більше нічого.
- У мене справи я викличу собі таксі, можете не витрачати свій час. - копалася у сумці у пошуках телефону.
- Куди тобі треба я відвезу - говорить чоловік дістаючи ключі з кишені, а я різко міняю план .
- Додому - промовила я, не хотілося, щоб чоловік знав про моє життя більше чи знає зараз, тому написавши смс що зустріч переноситеся поклала його в кишеню.
Ми сиділи в автівці знову ця тиша та лише думки про те в що я встрягла. Колишній хлопець має рацію я божевільна.
Ми приїхали до мого під'їзду, я повернулася та промовила до чоловіка.
- Перед тим як приїхати до мене дзвоніть - вийшовши з авто зачинила двері. Мовчав дивно він взагалі якийсь дивний.
Потрапивши до квартири кинула сумку на пуф та поклала ключі у вазу біля входу. Діставши з холодильника яблуко яке в мене лежить не перший день надкусила і викинула. Знайшовши свій смартфон, замовила доставку продуктів. Через годину у мене була готова вечеря та продукти з яких можна було щось приготувати, боже бережи доставку, а то я б померла з такою роботою.
Смартфон обізвався коли я сиділа перед телеком та їла свій салат.
- Алло - промовила я з набитим ротом.
- Привіт пропажа ти чого мені не написала навіть не подзвонила!? - почала подруга одразу з головного.
- Пробач - промовила я запиваючи соком їжу - Я так втомилася, що просто виключилася.
- А я тобі говорила не треба за інших працювати, а ти мене не слухаєш - пищала Надія в телефон думаючи що це на мене подіє.
- Знаю, знаю, ти що там як там новий твій кавалер? - посміхнулася я.
- Та не важливо, давай завтра зустрінемося в ресторані посидимо розвіємось може якийсь шопінг - пропонує вона.
- Можна, я завтра заїду до тебе - поставила тарілку на стіл.
- Тод до зустрічі - говорить вона.
- Па - промовила і скинула дзвінок.

Підписуйтеся на автора щоб не пропускати нові частини