Політ на зустріч коханню

27 глава 
*Евеліна 
Я прокинулась від яскравого сонячного проміння ,що світило мені прямо в очі .На годиннику була лише 6:34,тому я просто солодко усміхнулась ,згадуючи вчорашній вечір .Здається ,що все це лише сон. Два роки болі і ненависті просто щезли і попереду нарешті щасливе життя .Надіюсь ,що це не просто моє марення ,а все-таки реальність .
Сюрприз Річа мені сподобався і мені тех хотілось придумати щось цікавеньке для нашої наступної зустрічі. І тут я згадала про подарунок батьків .Точно !Це ж дуже класна ідея .Я дістала сертифікат і посміхнулась своєму відображенню в дзеркалі .Тоді я вирішила написати Річардові .

Евеліна:Привіт ,Річ .Я вирішила теж зробити тобі сюрприз .Надіюсь ,що ти не маєш сьогодні планів після навчання ?

Попри те ,що зараз ще дуже ранній час Річ відповідає за дуже короткий час .

Річард: Сьогодні я вільний .Що ти вже придумала ?

Евеліна:Тепер твоя черга мучитись в здогадках .Дізнаєшся вже на місці .

Хах.Я хитро похитала головою .Тепер він відчує ,як це бути на моєму місці .Я відклала телефон і вирішила прочитати книгу,бо спати мені вже не хотілось .За годину я вже збиралась в університет .Туди мене відвіз брат ,хоча в нього й не було першої пари .Люблю його за його турботу про мене .
Я сіла біля дівчат .Вони обговорювали останнє фото Сабріни в її Інстаграмі .Мені ж це було зовсім не цікаво ,тому я просто говорила з Ітаном ,бо Річа не було .Він прийшов одночасно з дзвінком .Зайшов викладач,а  ми навіть не встигли привітатись. Після пари він запропонував сходити в кав'ярню .Я погодилась .
—Нам два лате і круасани з згущеним молоком. —Річ зробив замовлення і перевів погляд на мене. —Навіть не натякнеш ?Ель ,ну що ти там вже задумала ?
—Це секрет!—Нахмуривши брови промовила я . Річард ж просто закотив очі .
—Ваше замовлення .—Офіціант подав нам щойно спечені круасани з яких ще йшла пара і дві чашки запашної кави .
—Дякую .—Відповіла я і відпила трішки лате .Я глянула на Річа. 
—Ну дай хоч підказку .—Він благально глянув на мене .Я помахала пальцем в нього перед очима і заперечно похитала головою .Він хотів впіймати мене за руку ,але зачепив свою чашку і її вміст пролився на його білосніжну сорочку .Я скривилась від побаченого і гуркоту фарфору об плитку .Дрібненькі скляні шматочки вкрили всю підлогу .
—З тобою все добре ?Ти не обпікся ?
—Ні .Кава була не дуже гаряча .Я в вбиральню .Приведу себе в порядок .—Я лише схвально кивнула і Річ пішов ,а до мене тим часом підійшов офіціант і почав збирати скло і витирати поверхню стола від кави .Я засмучено глянула в вікно ,але там була не краща картина ,бо повз проходила Сабріна з якимись іншими дівчатами .Наші погляди пересіклись і вона зупинилась .Тоді шепнула на вухо щось тим дівчатам і пішла в бік входу в кав'ярню .
—Зараз я принесу вам нову каву .—Офіціант неначе вивів мене з трансу .
—Гаразд .—Хлопець пішов робити замовлення ,а Сабріна тим часом наближалась до мого столика. Найменше б я зараз хотіла говорити з нею ,але здається ,що розмови вже не уникнути .
—Ну привіт.—Вона сіла навпроти мене ,де ще декілька секунд тому сидів Річ, і обвела мене своїм поглядом з ніг до голови .В мене аж мурашки по тілу пройшли від цього холодного і злого погляду .
—Привіт .
—Чула ,що ви з Річардом знову разом .
—Так .
—Але не надійся ,що я так просто залишу вас в спокої .Ви обоє ще поплатитесь за те ,що так вчинили зі мною .—Вона хитро посміхнулась і встала з-за столу .
—Тобі вже нічого не змінити ,Сабріно .Ти програла і змирись з цим .
—Побачимо .—Вона гримнула дверима так ,що всі відвідувачі обернулись в її бік .
—Це що Сабріна була ?—Біля мене з'явився Річард .Його сорочка вже була чиста ,проте мокра .
—Так .
—І що вона хотіла ?—Він сів поруч і глянув мені просто в очі .
—Хіба ти не знаєш Сабріну ?Як завжди погрожувала .Божевільна. 
—Я поговорю з нею і вона більше не буде нас діставати .
—Не потрібно .—Я накрила руку Річарда своєю і легко йому усміхнулась .—Давай просто забудемо про неї ,як про страшний сон .Вона більше нічого не може крім своїх погроз .
—Гаразд .Нехай буде так ,як ти хочеш .—Річ міцно обійняв мене і я відчула тепло його тіла .Тоді нам принесли ще одне лате .Ми жартували ,пили свою каву і просто насолоджувались присутністю один одного,а після цього разом пішли на наступну пару .
Після навчання я першою вибігла з аудиторії і потягнула за собою Вілера.Він сів за кермо і я сказала йому адресу. 
—Хм ,а мені стає все цікавіше .Я ніколи не був в тій частині міста. Що там знаходиться ?
—Скоро дізнаєшся. —Я сама трішки хвилювалась ,тому нервово потирала зап'ястя ,аж поки машина не зупинилась .Ми вийшли з машини і завмерли від побаченого .
—Вау !—Річ обійняв мене за спину і теж заворожено дивився на гігантську повітряну кулю .Вона була яскраво-червоного кольору ,а на фоні  красивого заходу сонця вона виглядала ще чарівніше .
—Батьки подарували мені на день народження сертифікат на політ і я вирішила використати його саме сьогодні .
—Круто.
—Будемо разом дивитись на вечірній Нью-Йорк з висоти пташиного польоту. 
—Знаєш ,я готовий і на край світу полетіти ,лиш би з тобою .—Річ покрутив мене ,а тоді накрив мої вуста ніжним поцілунком .Мої губи розплились в щирій посмішці .Тоді до нас підійшов інструктор і пояснив нам всі правила ,які ми мали виконувати поки будемо на повітряній кулі. Після цього почалось найцікавіше—сам політ .Всередині мене було присутнє приємне хвилювання .Найважчими були перші хвилини польоту ,але Річ міцно прижав мене до себе за талію і я відчувала себе в повній безпеці .Легенький вітерець роздував моє волосся .Я опустила очі вниз і переді мною відкрилась прекрасна картина .Звідси Нью-Йорк виглядав таким крихітним .Неначе зменшена копія міста,яке просто зараз тонуло в красивому ніжно-рожевому заході сонця .Тоді ми з Річем зробили декілька селфі на згадку. На одному з них я дуже мило усміхалась ,а Річ цілував мене в щоку. Мені так сподобалось це фото ,що я вирішила поставити його на заставку .Коли ми спустились на землю , то мене все ще переповнювали емоції .
—Це було просто незабутньо .—Річ підійшов до мене і закутав в свої обійми .
—Колись ми ще неодмінно повторимо такий політ .—Я схвально кивнула. Ми попрощались з власником кулі та інстуктором і пішли в машину ,бо на вулиці було вже прохолодно. 
—Ти замерла. Візьми це .—Річ простягнув мені свою джинсовку і я накинула її собі на плечі .
Я розблокувала свій смартфон і побачила повідомлення від мами.