Танець кохання

26 глава 
*Річард 
Я прокинувся зранку дуже веселим і бадьорим ,хоч і прокидатись рано —це зовсім не моє .Можливо ,це тому ,що сьогодні Евеліна знову почне тренуватись і ми проведемо ще трохи часу перед парами разом .Усміхнувшись своєму відображенню в дзеркалі ,я пішов на кухню .Мені хотілось чогось дуже легкого,тому я дістав з холодильника йогурт ,випив його і повернувся назад в свою кімнату .Погода була хороша ,хоча вже й кінець вересня.Переді мною постав вибір —біла футболка і чорні джинси чи сорочка в клітинку і сині джинси. Я вибрав другий варіант .Нанісши на шию улюблені парфуми ,я пішов в кімнату Люка .Зайшов я дуже тихо ,щоб не розбудити малого ,який ще мирно спав .Який ж він солодкий .Я легко усміхнувся і вкрив брата ,який виліз з-під ковдри .Тоді я глянув на годинник і зрозумів ,що вже пора виходити ,бо мені ще потрібно забрати Елю .Я взяв ключі з полиці і вийшов на вулицю .Моє авто виблискувало на сонці .Я сів в машину і одягнув чорні круглі сонцезахисні окуляри ,щоб сонячне проміння не відволікало мене від дороги .Також я включив радіо з якого зараз лунав один з треків Imagine Dragons.За декілька хвилин я вже був біля дому Лоренів .Моя кохана вийшла сонно протираючи очі .Вона така мила .Я взяв її рюкзак і кинув на заднє сидіння ,тоді відчинив їй двері і вона  зручно вмостилась на кріслі в напівлежачому стані. 
—Після довгої перерви не привикла так рано вставати ?—Вона лише схвально кивнула при цьому притуляючи долоню до вуст ,бо позіхнула .Я скрутив звук і рушив в бік кінного клубу. Поки Евеліна спала я прокручучав в голові всі свої вчинки .І тисячі "пробач" не змінять минулого .Я поводився як останній кретин,на жаль .Та тепер я більше не зроблю такого ,не розчарую свого Метелика .Сигнал машини ,яка їхала позаду привів мене в реальність .Здається ,світлофор вже давно загорівся зеленим кольором ,тому я нажав на газ .
—Ель ,прокидайся ,ми вже приїхали .—Тихо промовив я їй на вушко ,а тоді пройшовся рукою по шовковистому волоссю і ніжно поцілував її в щоку .На її обличчі з'явилась легка усмішка .Вона обвила мою шию своїми руками і сплела наші вуста в одне ціле. Навіть я не був готовий на таку наполегливість від моєї дівчини ,але це відчуття мені подобалось. 
—Я готова вставати хоч в 6 ранку ,тільки б ти кожного разу будив мене так .—Закусивши губу, промовила Евеліна. Я все не вірив ,що ми знову разом ,що вона знову моя .Так ,всі ці роки я кохав лише її .Хотів якось забути про ці почуття ,викинути її з серця ,але не виходило .І зараз я дуже щасливий ,що ми знову разом .
—Ходімо .Шерон не любить ,коли ми запізнюємось .—Ми вийшли разом ,тримаючись за руки .Шерон якраз годувала одного з коней. 
—Привіт. Готові до тренування ?
—Так .—Ми промовили одночасно і це викликало в нашої тренерки широку усмішку. 
Саме тренування пройшло дуже добре. Я бачив ,яка Еля щаслива. Її очі просто горіли від радості і це мене тішило. 
—Ви обоє великі молодці .—Похвалила нас Шерон .
Ми попрощались з нею і поїхали в універ. 
—Річ ,а що там на рахунок твого бажання ?—Запитала Еля , прискіпливо дивлячись на мене .Я хитро посміхнувся ,не відводячи погляд від дороги .
—Ввечері дізнаєшся .—Мені хотілось ,щоб це був сюрприз .
—Ну Річ .—Благально глянула на мене Евеліна ,коли я вже паркувався біля університету .
—Нічого я тобі не скажу .Це має бути сюрприз .—Вона ображено надула свої рожеві пухкі губи ,які мені хотілось накрити своїм поцілунком ,і вийшла з машини. 
—Ем ,ти куди ?—Я впіймав її за руку і притягнув до себе .
—Йду на пару .Куди ж іще ?—Вона відвела погляд в бік. 
—Без мене ?—Вона продовжувала мовчати. Я з усмішкою глянув на неї і нахилився ближче ,щоб ніхто не почув нашу розмову .—Ель ,ну чому ти так ?Це й справді сюрприз .Тобі сподобається це бажання ,просто почекай до вечора ,нетерпляча ти моя красуне.—Я провів пальцем по її нахмуреному носику .Вона розтанула ,як айсберг і усміхнулась .
—Ну гаразд ,але з твоїми сюрпризами  я навіть не знаю що мені одягти .
—Бери те ,в чому тобі комфортно .—А питання з одягом було дуже сильно пов'язане з сюрпризом ,але ж я не міг  їй цього сказати ,бо вона могла догадатись .
—Добре ,ходімо вже на пари ,а то точно запізнимось .— Я забрав рюкзак Елі з заднього сидіння і ми пішли всередину .Пам'ятаю ,як в дитинстві я теж носив її рюкзак ,правда тоді ми були лише друзями .Ну як ,друзями ...Вона завжди подобалась мені ,але я боявся признатись їй в своїх почуттях ,бо ми були дуже юні .Коли ми підросли ,то в мені почала прокидатись ревність ,бо Еля багато кому подобалась і хлопці почали до неї залицятись ,а я ж був для неї просто другом .Та потім виявилось ,що вона теж кохає мене .Пам'ятаю наш поцілунок на її дні народженні .Ммм...
—Річарде ,ти щойно ледь в двері не зайшов !Ти взагалі де ?—Евеліна з усмішкою помахала в мене перед очима рукою .
—Я трішки задумався .—Продзенів дзвінок і ми разом зайшли в аудиторію .
Я пожав Алексу руку і сів поруч .
—Хай ,а в тебе що з настроєм ?—Я помітив ,що друг виглядає якимось засмученим ,але він не встиг відповісти на моє запитання ,бо викладач зайшов в аудиторію ...

—Річ ,ну ще довго ?—Евеліна нервово зжимала мою руку .
—Ще трішки ,люба .—Ми крокували однією з багатолюдних вуличок Нью-Йорка .Далі ми звернули за ріг і я побачив вивіску "Dance with your heart" .
—Ми на місці .Проходь .—Ми зайшли всередину .Мила адміністратора усміхнулась нам .Я назвав наші прізвища і вона сказала нам де знаходиться зал.
—Річ ,це що уроки танго ?—Висловила своє припущення Еля ,йдучи темним коридором .
—Так .—Вона радісно мене обійняла і поцілувала в щоку .
—Клас !Я так давно хотіла спробувати .
—Здається ,я вгадав з сюрпризом .
—Але ж це я мала виконати твоє бажання .
—Ну так я й хотів ,щоб ти стала моєю партнеркою .По суті ,ми виконали бажання один одного .Ходімо .—Я потягнув її в бік зали ,де на нас вже чекав наш вчитель .
—Доброго дня ,Річарде і Евеліно!Мене звати Лука і сьогодні я навчу вас елементарних рухів  аргентинського танго,але спочатку вам потрібно перевдягнутись. Гримерка знаходиться на другому поверсі ,другі двері ліворуч —для дівчини і для вас містере Вілер —перші двері праворуч .Чекатиму вас тут. —Ви вийшли з зали і піднялись наверх .Я зайшов всередину і побачив класичний чорний костюм ,білу сорочку і туфлі .Одягнув цей одяг і глянув на себе в дзеркало .Непогано .Цікаво ,як там Евеліна ?Я вийшов в коридор і побачив свою кохану ,яка була одягнена в яскраву червону сукню ,яка гарно підкреслювала всі її форми і мала невеликий виріз на одній нозі .В мене перехопило подих від побаченого .Я ще раз обвів її поглядом з ніг до голови .
—Ти як завжди прекрасна .—Прошепотів я їй на вухо .
—Ти теж .—Сором'язливо поправляючи волосся, промовила Еля...
—Танго—це мова кохання .За свою столітню історію цей танець пережив дуже багато :ним захоплювалися ,забували ,канонізували і навіть піддавали анафемі. Головне в танці —гармонія між чоловіком і жінкою ,яка дозволяє стати їм одним цілим .Танго—це універсальна мова почуттів ,яка допомагає нам відчути і зрозуміти один одного .Основним принципом танго є імпровізація .Усе в руках чоловіка .Партнерка повинна слідувати за ним і піддаватись найменшому імпульсу ...А тепер пропоную перейти до діла .—Заграла музика і наш вчитель почав показувати нам рухи .Ми уважно слухали і повторювали на ним .Евеліна була схожою на красиву квітку,яка манила мене до себе. Бути поруч з нею ,обіймати її —було ще тим блаженством .Ми обоє віддавались танцю і один одному. Лука наприкінці уроку сказав ,що в нас непогано виходить .Я теж був дуже задоволений і купив в нього ці костюми. Думаю ,що ми їх ще не раз одягнемо .
—Давай прогуляємось вечірнім містом .—Запропонував я.
—Гаразд .Я тільки переодягнусь .
—Ні ,не треба .Тобі дуже красиво в цьому платті .Не знімай його .
—Добре .—З усмішкою промовила Еля. Я взяв її за руку і потягнув на вулицю ,але за декілька годин ,поки ми танцювали погода змінилась і зараз падав дощ .Поки всі перехожі намагались сховатись під покрівлями будинків чи в інших закладах ,я потягнув Евеліну на середину вулиці .В її очах я бачив щире здивування ,але не заперечення .Вдалі я побачив вуличних музикантів .Я підмигнув їм і вони почали грати. Я повів Елю в танці. 
—Ми схожі на двох божевільних .—Промовила вона мені на вухо .
—На божевільно закоханих .—Виправив її я .—Кохання додає нам сміливості і ми здатні на різні безумні вчинки. І знаєш ,я зараз відчуваю себе найщасливішим хлопцем на Землі ,просто танцюючи з коханою дівчиною під дощем на одній з вулиць багатолюдного Нью-Йорка .І байдуже ,що скажуть інші ,бо якщо вони не зрозуміють нас ,то це означатиме лише одне —що вони ніколи по-справжньому не закохувались .—Ми продовжували рухатись в такт мелодії .Наші мокрі силуети освічував повний місяць і яскравий старий ліхтар. Дехто пробігав мимо ,дивлячись на нас ,як на ненормальних ,а дехто усміхався і зупинявся ,щоб поспостерігати за нами. В кінці ми почули оплески від наших "глядачів" .Ми з Евеліною вклонились їм і побігли вниз вуличкою ,де знаходилась моя машина .Я дістав з багажника плед і вкрив нею Елю .Дощик був теплим ,але я всеодно переживав ,щоб вона часом не захворіла .
—Дякую тобі за цей вечір. Я дуже щаслива .—З усмішкою промовила вона. Я обійняв її ,зарившись носом в мокре золотисте волосся ,що пахло квітами.