З чистого аркуша або без образ минулого

24 глава 
*Евеліна 
Ми з Річардом продовжували заворожено дивитись на цю флешку .Я десь всередині відчувала ,що на ній знаходиться якась дуже важлива інформація .Річ взяв мене за руку і мовчки потягнув в якусь аудиторію .Я не стала супротивлятись .Річард вставив флешку в один з ноутбуків .На екрані висвітлився лише один файл з назвою "Смерть Білки " .Моє серце ледь не вилітало з грудей від хвилювання .Два кліки і перед нами з'явився відеозапис того фатального дня .В конюшні стояла жива Білка .Мені стало боляче .Я поглянула на Річа .Він був схвильований і я бачила сум в його очах.Він дуже сильно любив цього коня .Щоб підтримати, я взяла Річарда за руку і знову перевела погляд на монітор .Далі в кадрі з'явилась Сабріна .В неї в руках був пакет з отрутою ,який знайшли в мене в сумочці .Вона вилила її в воду ,яку після цього випила Білка .Далі кінь замертво впав ,а ця божевільна пішла кудись .Річ зупинив відео .По його щоці покотилась сльоза .Я бачила його відчай ,бачила розчарування і біль .В мене камінь з душі впав .Нарешті він дізнався правду ,але мені було дуже шкода його .
—Ель ,я ...—Він дивився на мене очима повними сліз і мені самій хотілось заплакати .—Я повний мудак ,який не мав ні краплі совісті .Я божевільний ,я ж ...—Він закрив очі руками і сперся об стіну .—Я ж життя тобі зіпсував ,стільки всього поганого зробив .Я з Сабріною на випускний пішов,щоб зробити тобі боляче ,щоб ти теж відчула цей біль....Я був сліпий .Блін !—Він сильно вдарив кулаком по стіні і сповз до низу .Я вперше бачила його таким розбитим .—Я не повірив вірній подрузі і коханій дівчині.Не розібрався ...Та я останній ідіот ,який навіть волосинки твоєї не вартий !Пробач ,Метелику...—Я важко видихнула і присіла поруч .В мене теж вже котились сльози .Мені було так гірко на душі .Його мучила совість ,а я не могла дивитись на його муки .—Як я міг зробити стільки дівчині ,яку так сильно любив ?Хоча ...Чому я кажу в минулому часі ?Я ще досі кохаю тебе ,Метелику !Завжди кохатиму,але я не заслужив тебе.Ти варта кращого . Пробач .—Він встав і хотів вже піти ,але я зловила його за руку і обернула до себе лицем .Річ зупинився і глянув на мене заплаканими небесно-голубими очима .
—Пам'ятаєш ,в дитинстві я довго не могла навчитись кататись на велосипеді ?—Він схвально кивнув .—Я часто падала ,збивала коліна ,а ти перемотував бинтом мої рани .Одного разу я сказала ,що більше не буду кататись ,що не хочу більше падати ,бо мені дуже боляче ,а що відповів мені ти ?
—Що якщо не будеш падати , будеш здаватись ,то ніколи й не навчишся.
—А потім ти вчив мене .Я ще багато раз падала ,але навчилась .І ми разом катались ,і я була дуже щаслива .—З легкою усмішкою промовила я .
—Але до чого тут це ?—З піднятою бровою запитав Річ.
—Зараз тобі теж боляче .Ти ,можна сказати ,збив коліна ,як я в дитинстві .Ти виниш себе ,що так поводився зі мною ,що не повірив ,але я не відмовляюсь від тебе,бо люблю.Ми разом впали ,здобули урок ,але в нас є шанс піднятись і продовжити далі .Я хочу забути про все і бути разом,хочу насолоджуватись нашим коханням ,як в дитинстві насолоджувалась катанням на велосипеді .—Річ легко усміхнувся і витер сльози .Тоді він міцно обійняв мене ,так ,що я відчула як швидко б'ється його серце .
—Ти ангел .Навіть не знаю за які заслуги мені така дівчина ...—Він поцілував мене в скроню .—Я дуже сильно тебе люблю .Я більше ніколи не буду сумніватись в тобі ,більше ніколи не зроблю боляче .Обіцяю .
—І я люблю тебе .—Я підійшла до ноутбука ,дістала з нього флешку і розломала її .—Минуле потрібно відпустити .Мені дуже шкода ,що Білки більше немає з нами,але нам потрібно жити далі .—Річ схвально кивнув і взявши мене за руку ,вийшов з аудиторії .Продзвенів дзвінок .Ми з Річардом пішли на пару разом і я вже встигла помітити багато зацікавлених поглядів на нас .Коли наші друзі побачили нас ,то були дуже здивовані .Чую ,що на мене чекатиме справжній допит на перерві ,а поки Єву розпирає від цікавості , я собі спокійно пишу конспект і закохано спостерігаю за Річардом ,який теж не зводить з мене погляду. Цей день був повен пригод і таким важким ,але зараз я відчуваю себе по-справжньому щасливою. Два довгих роки страждань і нарешті ми знову разом .Це точно найкращий День народження ,який я тільки могла уявити .Ще й спільна поїздка в Мілан на нас чекає .Я вже в передчутті цих прекрасних вихідних разом в Італії .Єдине,чого я боюсь —це прокинутись ,бо таке враження ,що все це якийсь чарівний сон ,а не реальність .Та й навіть якщо так ,то я не хочу прокидатись ...
Пара закінчилась і дівчата одразу потягнули мене в кав'ярню . Я розповіла їм все .І про відео ,і про признання Річарда ,і про те ,що ми знову разом. Ми випили кави і повернулись в універ ,бо в нас має бути ще одна пара .
—Я така рада ,що ви знову разом. Бажаю вам щастя ,Елю .—З усмішкою промовила Єва ,йдучи коридором .
—Я теж за вас дуже рада ,але не розумію одного :чому ти зломала флешку ?На ній ж були докази причетності Сабріни . Нарешті та зміюка могла дістати по заслузі .—Я не встигла відповісти на питання Мії ,бо ми побачили Сабріну разом з деканом біля аудиторії .
— Промовка-промовка .—Ми підійшли ближче .
—Хочу вам повідомити ,що вашу вже  колишню одногрупницю Сабріну Баєрс виключено з нашого університету через погану поведінку .
—Та я й сама б забралась з цього огидного місця.—Сабріна окинула нас всіх своїм осудливим поглядом .—Щасливо вам залишатись в цьому болоті ,невдахи .—Вона іронічно посміхнулась нам усім і пішла .Та далеко біляве стерво втекти не встигло .Карма одразу наздогнала її .Вона послузнулась на слизькій підлозі і порвала свою сукню .
—Ненавиджу вас усіх. —Прошепотіла собі під ніс Сабріна і підвівшись з колін ,пішла геть .Я побачила лють в очах Річарда. Він вже хотів її наздогнати ,але я зупинила його. 
—Не потрібно. Вона вже отримала своє по заслузі .Минуле —в минулому .
—Гаразд .—Він обійняв мене і ми повернулись в аудиторію .
Після закінчення останньої пари я попрощалась зі всіма і Річард запропонував підвезти мене додому. Я погодилась .
—Я в 8 приїду до тебе. 
—А куди ми підемо ?
—Сюрприз .
—Ну ,Річ ,ну скажи .—Я благальними очима глянула на нього .
—Сюрприз .Все ,більше нічого не скажу .—Я надула щоки і вдала ,що образилась .
—Не дуйся ,Метелику .—Річ нахилився і поцілував мене в губи ,але я не відповіла на поцілунок .Нехай знає .—Ммм,то ти вирішила трішки позлити мене ?—З хитринкою в очах запитав Річард .Я схвально закивала і подарувала йому одну з моїх найкращих фальшивих посмішок,але взамін він почав мене лоскотати ,а я голосно сміятись. 
—Ну ,Річ ,ну перестань .—Це ж заборонений прийом !
—Ммм,Елю ,я чекав на цей момент більше двох років .Хіба можна і зараз в мене його забирати ?—Він припинив лоскотати мене і накрив ніжним і водночас гарячим поцілунком .Цього разу я вже відповіла .Чесно кажучи ,то й самій було важко стримуватись .Мої руки блукали по розбурханому волоссі Річа ,а його —ніжно погладжуввли мою щоку .Наші серця бились вунісон.Я не витримала і перелізла на коліна Річардові.З його вуст видався легкий стогін і я легко усміхнулась .Тоді відсторонилась і закусила губу .Здається ,що мої щоки вже палали червоним рум'янцем .
—Мала ,ти мене так з розуму зведеш .Хіба так можна ?—Та я не дала йому договорити .Знову накрила гарячим поцілунком .Мені не хотілось його відпускати ,а завжди бути поруч .Ми і так два роки прогавили і зараз я почала цінувати кожну секунду проведену разом .Я відчула гарячу руку Річа ,яка пройшлась по моїй нозі ,"ненароком" зачіпаючи моє плаття .Від цього жесту в мене по тілу пройшли мурашки. Бажання і здоровий глузд зараз боролись в мене всередині ,але Річ відсторонився першим .Ми важко видихнули і Річ приклав мою голову до своєї. —Ель ,краще іди ,а не муч мене .Я ж так точно не стримаюсь .—Він благально подивився на мене ,а я переможно усміхнулась .
—До вечора .—Я забрала свою сумочку і вийшла з автомобіля .Стояла так і дивилась в слід ,поки машина не від'їхала від нашого дому .Я закохано закусила губу і подивилась в небо .Нехай це все буде не моїм сном .Прошу !
—Сестричко ,ну ти даєш !—Від переляку я аж підрибнула. І як можна так неочікувано підкрадатись ?Я обернулась і побачила самозакохане лице Джея .
—Ти що божевільний ?Я злякалась !—Я жартома вдарила його в плече .
—Ну пробач .Стоїш тут так замріяно .Вирішив тебе вивести з трансу .—Хіхікаючи промовив брат.Я лише закотила очі .—Ти наступного разу будь обережніша ,а то батьки можуть побачити .
—Ти про що ?—Я прискіпливо подивилась на брата .
—Про ваші з Річардом уроки водіння .Чи чим ви ще там займались на водійському сидінні .—Брат вже заливався сміхом ,а я була червоніша за будь-який буряк .
—Еее...нічого не було ...—Коли я потрапляю в такі незручні ситуації ,то мій мозок просто відключається і видає лише фрази : "Еее,ну ...' ,"Аааа,я не ...я." 
—Та добре .Розслабся ти вже .—Брат похлопав мене по плечу .—Ти в нас вже доросла дівчинка . Проте ,будь з Вілером обережна .Він зробив тобі боляче і я не хочу ,щоб ти потім страждала .—Я схвально кивнула ,бо розуміла ,що брат правий .
—Гаразд .—Ми разом зайшли в дім.Я приготувала нам обід ,а тоді пішла робити проект ,що задали нам на завтра .Ще мала зробити деякі креслення .Після закічення роботи над ними я вирішила збиратись на зустріч з Річардом .Уф...І що мені одягнути ,якщо я навіть не знаю куди я йду ?Я печально глянула на свою шафу і не знала що робити.Та часу в мене вже залишалось не так багато ,тому я вирішила вдягнути срібну коктейльну сукню і чорні підбори до неї .Волосся я просто зібрала в пучок і витягнула з нього декілька прядок наперед .Зробила легкий нюдовий макіяж .До приїзду Річа залишалось декілька хвилин .Я взяла свій клатч і пішла на вулицю .
Я озирнулась і побачила ,що машина Річарда вже під'їжджає .Він відкрив мені двері і я сіла всередину .Сам хлопець був в чорній сорочці і такого ж кольору штанах .Здається ,що з одягом я все ж таки вгадала .
—Виглядаєш просто прекрасно .—Машина рушила .
—Дякую.—Мені було приємно чути від нього компліменти .—Але куди ми їдемо ?Я вже можу дізнатись ?—Мене розпирала цікавість .Я дуже нетерпляча .Річ хитро подивився на мене .
—Скоро все дізнаєшся .
—Ну так не можна .
—Точно .Так не можна .Дістань, будь ласка ,коробочку з заднього сидіння .—Я обернулась і дістала коробку .Я розв'язала її і побачила всередині широку чорну стрічку і навушники. 
—І для чого це ?
—Я ж сказав ,що готую для тебе сюрприз .Щоб ти нічого не здогадалась ,зав'яжи ,будь ласка, очі стрічкою і на вуха натягни навушники. 
—Річ ,ну скажи .—Я ще раз благально подивилась на нього ,але це не допомогло .Я таки вирішила зробити те ,що він хотів .Через декілька хвилин машина зупинилась .Річард стягнув з мене навушники і взяв за руку.
—Ходімо ,Метелику .—Промовив він мені на вухо .Я піднялась і він допоміг мені вийти .Попереду була лише темрява і невідомість ,але я цілком довіряла Річарду .Ми вийшли з машини і зайшли в якусь будівлю .Здається ,що ми сіли в ліфт .Він піднімався дуже довго. Я навіть не розуміла ,який це поверх ,що навіть вже почала сумніватись .Та двері відчинилися .Річ потягнув мене за собою .Я відчула якийсь прохолодний вітерець і мені одразу захотілось обійняти себе руками через таку погоду .Далі Річ одягнув на мене свій піджак ,неначе відчув ,що я змерзла .Тоді він однією рукою обійняв мене за талію,а іншою повільно ,щоб довше потягнути інтригу ,розв'язав стрічку .Я розплющила очі і побачила всіх своїх друзів .Вони радісно кричали слово "Сюрприз " .Ми знаходились на даху багатоповерхівки .Тут було дуже красиво .Місце було прикрашене квітами ,свічками ,повітряними кульками .Посередині був довгий стіл з різними стравами і напоями.Також тут грала дуже приємна музика .Мені подих переповнювало від емоцій .Я була така щаслива ,що розплакалась .Як ж мені все таки пощастило .Мене оточують прекрасні люди .
—Дорогенька ,ну не плач .—Єва підійшла до мене і взяла за руку .
—Я просто дуже щаслива ,що ви всі в мене є .Я дуже сильно вас усіх люблю .Ви навіть не уявляєте ,як цих два роки мені вас не вистачало .Я неначе перемістилась в своє щасливе минуле . Дякую .—Всі підійшли і міцно обійняти мене,а тоді почали засипати привітаннями і компліментами. 
—Як тобі сюрприз ?—Запитав в мене Річард ,коли ми вже сіли за стіл .
—Дякую .Це найкращий день у моєму житті .
—І в моєму теж .—Він подарував мені свою чарівну усмішку ,від якої віяло ласкою і теплом .—Друзі ,можна хвилиночку уваги ?Я хочу сказати декілька слів для сьогоднішньої іменинниці .—Я захопливо глянула на Річа .Цікаво ,що ж він зараз скаже .—Елю ...—Він з ніжністю глянув на мене і взяв за руку .—Вітаю тебе з твоїм святом ,але не хочу бажати тобі якихось банальностей .Думаю ,що це вже зробили інші і до мене .Я хочу подякувати тобі і попросити пробачення за все ,що зробив тобі .Мені справді дуже шкода і я щиро розкаююсь .Життя піднесло мені урок .Більше я ніколи не рочарую тебе ,обіцяю ,а подякували тобі хочу за те ,що ти в мене є .Ти просто неймовірна дівчина .Завжди залишайся такою щирою ,милою ,світлою дівчиною з дуже великим і добрим серцем.Знаєш ,я зараз відчуваю себе найщасливішим хлопцем на  Землі і це завдяки тобі ,Метелику . Дякую ,що ти в мене є ,в нас усіх .—Я міцно обійняла Річа .Кожне його слово засіло глибоко в моїй душі .