Кексики з сюрпризом не обманюють

22 глава 
*Річард 
Фух...Вже минула 10 година вечора і я нарешті закінчив роботу над своїм костюмом на завтрішню вечірку. Ще раз оглянув його і радісно посміхнувся .Дизайн —це все ж таки моє ,якби егоїстично це не звучало ,але ж правда. Я вмію реально оцінювати ситуацію і зараз я повністю задоволений. Я склав костюм і вже збирався в душ ,як почув дзвінок в двері .І хто це так пізно прийшов ?Я вийшов зі своєї кімнати і спустився на перший поверх .Я підійшов ближче до дверей і побачив Лізу ,яка намагалась заспокоїти непрохану гостю .
—Лізо ,я сам .—Та схвально кивнула і пішла в дім .Я зустрівся з оп'янілою Сабріною ,яка ледве стояла на ногах .
—Що ти тут робиш ?—Та сперлась на двері і ледь не впала. Я відвернув лице ,бо від неї сильно тхнуло алкоголем .
—А я до тебе прийшла ,любий .—Сабріна хотіла обійняти мене ,але я взяв її за руки і закрив за собою двері. Місяць освічував її постать .
—Сабріно ,між нами все скінчено .Скільки разів мені ще це повторювати ?
—Не скінчено .—Вона голосно розсміялась і сперлась на стовп .—Я так просто не відпущу тебе .—Моя колишня погрозливо помахала в мене перед лицем своїм довжелезним нігтем .
—Я викличу тобі таксі .—Більше не хотілось слухати її маячні .Кожного разу одне й те саме .Де її гордість ?
—І ми поїдемо до мене ?—Я похитав головою і дістав свій смартфон .
—І ти поїдеш до себе .Проспишся ,а тоді забудеш все ,як страшний сон .—Я направив її за плечі в бік виходу .
—І чому вона ?
—Хто "вона" ?—Про що ця дівчина торочить?
—Евеліна. Чим вона краща ,а ?
—Гордістю ,як мінімум. 
—Хм...Ти ще пошкодуєш ,що вибрав її .Я знищу і її , і тебе. 
—Не смій навіть наближатись до Евеліни .—Вона вже злила мене не на жарт. Як добре ,що приїхало таксі ,а то моє терпіння б точно закінчилось.Я допоміг сісти Сабріні ,назвав таксисту адресу її дому і одразу заплатив .
—Подивимось ,хто з нас буде сміятись останнім. Арівідерчі , котику .—Саркастично промовила Сабріна і на прощання послала мені повітряний поцілунок. 
Я лише розчаровано похитав головою і пішов в дім .Після цього божевілля мені хотілось трохи охолонути ,тому я прийняв контрастний душ і пішов спати .

*Евеліна 
Ну що ж ,з днем заснування ,любий універу .Я поправила на собі чорну сукню і усміхнулась відображенню .Наш університет має свої традиції і в день заснування скорочені пари ,а ще має бути невеличка офіційна частина. Звісно ,що ректор скаже якусь промову і буде концерт в виконанні найталановитіших студентів .Також пройде ярмарок на якому продають домашню випічку .Відбувається це на перервах ,під час пар .Всі зібрані гроші йдуть на допомогу дітям з інвалідністю і в різні притулки .Мама допомогла напекти мені цілу партію кексиків і сьогодні я наміряла розпродати їх всіх .Ну а найцікавіша частина святкування буде ввечері .Костюмована вечірка —це щось неймовірне .Головна умова—замаскуватись так ,щоб тебе ніхто не впізнав .Тому сьогодні я ще й буду в червоному парику ,який ідеально підходитиме до мого образу .Вже з нетерпінням чекаю вечора. Я взяла свою сумку і спустилась на перший поверх ,де брат вже виносив коробку з випічкою в машину .
—Хорошого вам дня ,доню .—Мама поцілувала мене в чоло і міцно обійняла .Я розплилась в посмішці .
—Дякую ,матусю .—Я пішла за братом .
—Всі взяв ?—Запитала я ,пристібуючи  пасок безпеки.  
—Так .Я чекатиму тебе біля виходу з універу після третьої пари .Поїдемо додому ,переодягнемося і повернемось на вечірку .
—Гаразд .—Машина рушила і вже за декілька хвилин ми були біля університету .Я зайшла всередину .Все було прикрашене кульками і різнокольоровими стрічками. Я захоплено оглянула все і пішла в зал ,де зараз зібрались всі студенти ,щоб послухати промову ректора. Я зайняла своє місце між Ітаном і Євою .
—Як там твоя тітка ?
—Вже краще. Лікарі кажуть,що скоро одужає .
—Я рада .—Я легко усміхнулась і перевела погляд на сцену ,де ректор розказував історію заснування університету. З дитинства я мріяла вступити саме сюди .Джеремі ,коли навчався тут на першому курсі розказував як все проходить .Я захоплено слухала його ,а потім мріяла ,що теж буду студенткою цього універу .Та мрія моя здійснилась лише через два роки .Ну краще пізно ,ніж ніколи ,правда ?Нарешті я зможу й сама насолодитись цим святкуванням ,а не лише спостерігати за ним на студентських відео і з розповіді інших .
Після промови був короткий концерт ,а тоді ми відправились на пари.
—Я вже так чекаю вечора . Хочу відчути цю незабутню атмосферу. —В Мія теж горіли очі,як в мене .
—Я теж .
Перша пара пройшла дуже швидко і після неї ми одразу пішли на двір ,де було багато столиків з випічкою ,де продавали студенти .Я стала за свій біля Джеремі .
—Як добре ,що ти вже тут ,бо з мене продавець ніякий .—Я сіла за вільний стілець.Як ароматно пахло все.От розпродам свої смаколики і теж щось куплю .Мій братець одразу кудись злиняв ,вірніше пішов в пошуках солоденького ,залишивши мене одну .
—Можна мені один кексик з сюрпризом?—Я усміхнулась коли подивилась на назву нашого десерту .От Джеремі .—А в чому сюрприз ?—Я підняла очі і зустрілась з усмішкою Річарда .
—Всередині є передбачення .От і весь сюрприз.—Я одягнула одноразові рукавички і віддала Річу його смаколик .
—Виглядає прикольно .—Він відкусив шматок і задоволено закрив очі.—Неймовірний смак .Подивимось ,що ж там для мене доля підготувала .—Він дістав папір і розгорнув його. —Сьогоднішній день буде повен пригод ... Цікаво .Ну ,я люблю пригоди ,а кексик справді смачненький. —Підморгнувши мені промовив Річард .
—Ооо .Кекси ,люблю їх.Можна один ?
До нас підійшов Алекс .Я теж дала йому смаколик .
—Воно з передбаченням всередині ,тому будь обережний. 
—Гаразд .Спасибі .—Той теж зі смаком з'їв кекс і дістав записку .—В кінці вечора на вас чекатиме приємний сюрприз . Хах .Здається ,що цей кексик обманює ,бо на мене ввечері чекатиме лише злісна сестриця .—Саркастично промовив Алекс ,а ми з Річардом засміялись .—Ель ,я можу тебе про дещо попросити ?—Я здивовано глянула на Алекса .
—Я слухаю .
—Можеш в Мії купити штамок її тортика ?
—А ти сам не можеш ?
—Та в тому й то справа ,що —ні.Вона ще досі не пробачила мені той жарт про її кулінарні можливості і сказала ,що навіть крихти попробувати не дасть. —Я усміхнулась. 
—Гаразд,допоможу ,але ти не будеш більше жартувати на цю тему .
—Домовились. Тоді зустрінемось біля бібліотеки ,бо як Мія  як побачить мене з цим тортом ,то висмикає всю лавандову шевелюру. —Я знову усміхнулась. Цей колір справді дуже личив Алексу .Хлопець пішов ,щоб більше не привертати уваги. Ми з Річардом разом засміялись. 
—Кумедний в тебе друг .
—Ну це правда ...Але Алекс хороший,просто в нього складний характер. 
—Як і в Мії .Здається ,між ними щось є .
—Можливо .—Річ пішов,а я наприкінці перерви підійшла до Мії і купила два шматки торта. Один для себе ,а інший для Алекса. Мія і Єва пішли в кав'ярню по каву ,а я тим часом в бібліотеку .
—Ось ,прошу. —Я вручила йому пакет з десертом. 
—Дуже дякую .—Я вже хотіла йти,але Алекс доторкнувся до моєї руки ,чим заставив мене зупинитись .—Ель ,ти хороша дівчина. Сабріна багато всякої дурні порозказувала про тебе ,але я бачу ,що ти не така. —Я легко посміхнулась .—Тому пропоную дружбу .—Він простягнув мені руку і я пожала її .—Якщо буде щось потрібно,то звертайся ,завжди радий допомогти .—Він легко мені підморгнув .—І бережись Сабріни. Я бачив , як вона сьогодні біля вбиральні шепотілась про щось з Асею і в розмові вони згадували про тебе .На жаль ,я більше нічого не почув ,але здається ,що вони щось задумали. Будь обережна .
—Гаразд .Спасибі .—Ми пішли на пару. Правда ,Алекс трохи запізнився .Напевно ,ще ласував десертиком Мії .Ну повернувся він з дуже задоволеним лицем . 
—І чого це мій братик сяє як повний місяць ?—Мія підозріло подивилась на нього .Я лише зробила здивоване лице і повернулась до записування конспекту .
Після другої пари я розпродала вже всі кексики .Залишився лише один .Я вирішила з'їсти його сама.Мені в передбаченні попалось : Сьогодні на вас чекатимуть неприємності. Будьте обережні .
Я лише закотила очі .Жодні передбачення не зіпсують цього дня.Попереду ж вечірка ,яку я так довго чекала .Я легко посміхнулась і пішла до Єви ,яка продавала зефір .
—Ти бачила яку гидоту продає Сабріна ?
—Ні .—Я оглянулась і вдалі побачила столик за яким вона стояла .
—Якісь протеїнові коктейлі і низькокалорійні тістечка без цукру і борошна .Жах .—Подруга аж скривилась .—Я звісно нічого проти здорової їжі немаю ,але її десерти на смак ,як пластик .З чого вона їх пекла ?
—Не знаю .Краще навіть підходити до неї не буду .Хто зна ,ще отрути мені підлиє в той коктейль.—Ми розсміялись. 
—Гаразд .Ходімо ,бо вже дзвінок .—Єва продала останню зефірку і ми пішли .Я з нетерпінням чекала на закінчення пари і коли продзвенів дзвінок ,то перша вибігла з аудиторії .
—Зустрінемось тут ,через годину ,дівчата .
—Гаразд .
—До зустрічі .—Я помахала Мії і Єві ,а  тоді побігла до брата ,який стояв біля машини .
—Поїхали?—Я схвально кивнула і сіла в машину. Через декілька хвилин ми вже були вдома. Я швидко одягнула парик і почала робити макіяж .Його я зробила досить легким .Лише губи підвела яскравою помадою.Тоді я одягнула своє плаття ,маску і туфлі .Нанесла на зап'ястя улюблені парфуми і посміхнулась своєму відображенню в дзеркалі .
—Ель ,ти ще довго ?—Брат зайшов в кімнату .—Вау !Ти неймовірно виглядаєш .
—Дякую .—Я перевела погляд на Джеремі ,який був костюмі Супер Кота .—В тебе теж крутий образ .
—Ти вже готова ?
—Так .
—Тоді чекатиму тебе в машині .—Джей пішов .Я взяла ще невеличкий клатч і спакувала в нього все необхідне .Після цього пішла за братом .
—Ну що ,ти готова запалювати ?—Я радісно кивнула і ми вийшли з автомобіля .Біля входу на мене вже чекали дівчата .Вони теж виглядали неймовірно .Єва була в образі Леді Баг ,а Мія в образі короля Джуліана .
—Хіба ти не сварила Алекса, що він тебе так називає ?—Я запитально виглянула брову .
—Сварила,але своїм образом я хотіла показати ,що мене зовсім не зачіпають його образи .Та тільки мій братець ,здається ,вирішив не заявитись на вечірку .—Мія з якимось сумом видихнула ,а тоді знову посміхнулась .—Як вам мій образ ?—Та покрутилась .—Він і справді був чудовий.Зовсім не схожий на банальний костюм якогось персонажа .В нашої Мієчки була дуже красива корона і зелений топ з спідничкою .Макіяж красиво доповнював її образ. Єва теж виглядала приголомшливо. Та чому в неї парний костюм з моїм братом ?!Невже ці ігри в дружбу нарешті закінчились?
—Ви обоє просто неймовірно виглядаєте .—Радісно промовила я .—Ну що ж ,ходімо запалювати танцпол .—Ми пробрались в середину універу .З концертного залу забрали всі стільці і зараз тут було дуже багато вільного місця для танців. Якийсь страшнокурсник сьогодні був в якості бармена. Я підійшла до нього і попросила зробити мені коктейль ,але без алкоголю .Дівчата взяли собі мохіто і ми пішли танцювати. Тут було дуже весело .Гучна музика ,кольорові вогні ,студенти. Ми з дівчатами відривались наповну ,поки я не відчула чиїсь дотики до моєї талії .Я повернулась і зустрілась з небесно-голубими очима Річарда .Він був в костюмі принца з його улюбленої книги. 
—Я прочитав твій вірш. —Він нахилився і примовив мені на вухо .По моєму тілу пройшли мурашки від його голосу .В мене неначе мову відняло. —Потанцюємо ?—Я важко видихнула і кивнула .Річ повів мене в танці .З ним я відчувала себе так легко і просто .Та він нічого не сказав мені на рахунок моїх стоф і це мене непокоїло .Тоді мій принц поправив пасмо мого неслухняного волосся і легко посміхнувся .
—Ти дуже красива ,Евеліно .—Його погляд просто спалював мене .Перед ним я не могла встояти .Земля просто йшла з під ніг .Річ підтримав мене за талію .Музика вже перестала грати ,а ми так і стояли на місці .Для нас час зупинився і ми залишилась в цій миті ,де було лише нас двоє .Я перевела погляд на губи Річарда .Тоді піднялась на п'яточки ,щоб ближче наблизитись до нього .Той опустив голову і доторкнувся долонею до моєї щоки . Я вже закрила очі і готова була відчути його поцілунок на своїх губах ,але цього не сталось .Ми почули крик Сабріни. Я розплющила очі і зустрілась з поглядом Ітана .Він все бачив ,о ні. Мені стало дуже соромно .Я хотіла йому все пояснити ,але не встигла .Всі перевели погляд на стіл ,на який зараз намагалась вилізти Сабріна .Вона була геть п'яна .
—Брі ,зупинись .—Ася намагалась зняти її з цього стола ,але та сильно її штовхнула і та вдарилось головою об стіл .—Геть ,підлизо !—Голосно крикнула до неї її "подруга" і випросталась . Я підійшла ближче .
—Отож .Дорогі студенти !Я на цьому столі зараз не просто так .—Вона засміялась .—Всі ви знаєте Евеліну Лорен —цю безвинну овечку .—Вона вказала на мене пальцем і всі подивились на мене .—Але вона не така свята ,як вам здається .Вона підла брехуха ,яка зустрічається з одним хлопцем ,а  закохана в іншого!!!І в мене є докази .—Вона дістала з кишені мій щоденник .Так ось де він був !Я не загубила його ,а ця підла змія вкрала його в мене .Я хотіла забрати його в неї ,але вона сильно штовхнула мене і я опинилась в руках Річа .
—Все нормально ?Ти не вдарилась ?—Я похитала головою і знову перевела погляд на Сабріну . Сьогодні 17 вересня,а ось записи ,які були зроблені 15 числа. 
—Сабріно ,ану негайно замовкни .—Річ люто подивився на неї ,але вона не замовкла і швидко почала читати. 
—15 вересня 2021 року 
Дорогий щоденнику ,це знову твоя Евеліна. Життя знову ставить мене перед вибором .Я довіряю своєму серцю ,яке зараз кричить про кохання до Річа .Знаю ,що вчинила погано з Ітаном ,але нічого з собою зробити не можу ,бо повернути час мені не під силу .Якби я не хотіла ,але я не можу покохати його .В моєму серці завжди буде лише Річ .Та чи кохає він мене ?Я дуже боюсь почути відповідь на це запитання...—Мія намагалась скинути Сабріну ,але нічого не вийшло.Вона прочитала все до кінця .По моїх щоках вже котились сльози .—І що ти скажеш на це ,Річарде ?—Вона хитро посміхнулась .Я глянула в очі Річу ,який продовжував мовчати .—Ах, і байдуже. —Вона кинула кудись в бік мій щоденник .—Евеліно,та не все ,що ти забажаєш —буде твоїм .—Вона злізла з стола і підійшла до Ітана .Тоді вона спіймала його за піджак,притягнула до себе і поцілувала .Всі студенти переглядувались і не розуміли ,що це за цирк щойно відбувся .Я в сльозах швидко знайшла свій щоденник і побігла до виходу .Мені було соромно і боляче .Вкотрий раз мене принизили. Ще й про почуття до хлопця ,який ненавидить мене розказали всьому універу .Який сором ...Я зняла підбори і сіла на лавочці .Піджала ноги до живота і обійняла себе.Цей день було зруйновано .Я гірко усміхнулась .Як виявилось ,кексики з передбаченнями таки не обманюють .
—Ель ...—Я підняла очі і побачила Ітана .Він виглядав стурбованим .
—Ітан ,пробач .Я благаю тебе .Я весь цей час намагалась сказати тобі ,але ми ніяк не могли поговорити .Я справді думала ,що покохаю тебе ,але ніяк не вийшло .—Ще одна порція сліз покотилась додолу .—Ти ненавидиш мене ?—Я подивилась в його ясні очі .Він сів біля мене і міцно обійняв .
—Хіба я можу тебе ненавидіти ?—Він легко усміхнувся і почав витирати мої сльози .
—А хіба немає за що ?
—Елю ,нам справді потрібно поговорити .—Він важко видихнув і розщепив верхній гудзик на своїй сорочці .—Здається ,ми обоє намагалась обманути самих себе .—Я запитально глянула на нього .—Коли мене поставили в пару з Сабріною ,то я до кінця надіявся ,що це страшний сон і я скоро проснусь ,а цей кошмар зникне .Та дива не сталось .Мені таки прийшлось працювати з нею .Сабріна не просто дівчина .Але здається ,не така ,якою хоче себе показати .Я помітив ,що в мене починають з'являтися якісь почуття до неї .Спочатку я намагався викинути її з голови. Це ж абсурдно! Ми такі різні ...Але не виходило .Думаю,що ти ,як ніхто ,зрозумієш мене .Ми почали рідко з тобою бачитись .І я бачив твої погляди на Річа .Тоді я зрозумів ,що полюбив тебе ,але лише як друга ,а в серці чомусь була Сабріна . Сьогоднішній її вчинок ще більше мене в ній розчарував ,але ж ми не можемо сказати своєму серцю кого кохати правильно ,а кого —ні .—Я була шокована .То Ітан закоханий в Сабріну ?—Елю ,давай залишимось друзями .Ти хороша дівчина і я не осуджую тебе ,бо ти просто слухала своє серце .Надіюсь ,що і ти не осуджуєш мене .Дружба ?—Він простягнув мені руку і я прийняла її .Тоді Ітан міцно обійняв мене. 
—Іт , дякую тобі за розуміння і я бажаю тобі удачі .Ти дуже хороший хлопець і заслужив на щастя .
—І ти теж .—Я легко посміхнулась .—Там тебе Річард по всюди шукає. Здається ,вам потрібно поговорити. Дівчата теж хвилювались ,але я сказав ,що першим хочу з тобою поговорити. 
—Ітане ,я знаю ,що маю з ними всіма поговорити ,але зараз я просто не готова на це .Я хочу додому .Трішки побути з собою наодинці .Можеш переказати їм ,що зі мною все добре ?
—Гаразд . Ходімо ,я викличу тобі таксі .—Ми піднялись і пішли до виходу з універу .—Ти не бери все близько до серця .В універі день -два поговорять і забудуть ,а Річард ,якщо любить ,то обов'язково зрозуміє .—Ітан посадив мене в таксі і я поїхала додому.