Хочу стати зіркою ,яка освітлюватиме твою галактику

19 глава 
*Евеліна 
До початку церемонії залишались лічені хвилини .Я побажала Шерон удачі і пішла в сад .
—Я зайняв нам місця.Ходімо .—Річ подає мені руку. Ми сідаємо в один з перших рядів .—Як там Шерон ?
—Хвилюється .
—Ну це зрозуміло. —Починає грати музика .Першим виходить наречений. Він дуже милий і симпатичний .Тоді з'являється Шерон .Том так закохано дивиться на неї .Одразу видно ,що він дуже сильно кохає її і думаю,що зрадіє майбутньому малюку. Пастор говорить всі потрібні слова ,а тоді настачає час ,коли молода пара говорить клятви. 
—Шерон ,моя кохана .Ще рік тому я думав,що маю в житті все,але я дуже сильно помилявся .Коли я зустрів тебе ,то неначе знову на світ народився.Ти з самозакоханого і впертого хлопця зробила з мене справжнього чоловіка .Саме ти змінила моє життя ,стала моїм особистим Всесвітом . Дякую тобі .—Том бере свою ,вже дружину ,за руку і продовжує .—Наше знайомство ,було м'яко кажучи ,невдалим ,а потім ці постійні сварки. Та як показала практика ,то навіть найсильніша ненависть переростає в міцне кохання...Я обіцяю тобі ,що зроблю тебе щасливою ,що разом ми будемо святкувати багато перемог і долати всі труднощі ,що кохатиму і оберагітиму тебе.—По моїх щоках почали котитись сльози .Ці слова були настільки глибокими. Я по-хорошому ,заздрила Шерон.
—Елю ,ти чого ?—Тихо запитав в мене Річ .
—Просто вони такі милі. Я не можу .—Я  поклала голову на плече Річарду і той легко обійняв мене .
—Томе ,я теж обіцяю кохати тебе і завжди бути поруч ,бо разом ми велика сила ,яку ніхто не подолає .Я вдячна Всесвіту ,що подарував мені тебе ...—Я витираю сльози і легко усміхаюсь на слова Шерон .
Церемонія закінчується і починається святкування. Я підходжу до музикантів ,які грають живу музику на інструментах .В них дуже гарно виходить .Шкода ,що я  вмію грати лише на нервах .Музиканта з мене б точно не вийшло ,але послухати і потанцювати я дуже люблю .Починає грати моя улюблена пісня —Without you .
—Потанцюємо ?—Від голосу Річарда прямо під моїм вухом ,в мене по тілу пройшли мурашки. Він поклав свою голову мені на плече,а руки на мою талію .Я закрила очі і важко видихнула .І навіщо він так зі мною ?Тоді він одним різким рухом обернув мене до себе і наші обличчя опинились в декількох сантиметрах один від одного .
—Ти сьогодні дуже красива .—Прошепотів мені на вухо Річард ,закусивши губу .Тоді швидко обернув мене навколо своєї осі і знову закутав в свої обійми .
—Дякую .Ти теж .—Той легко усміхнувся і ми продовжили танцювати .Свято проходило досить весело .Та найбільше я чекала вечора. І ось .Цей момент настав .До мене підійшов кур'єр і вручив велику коробку .
—Дуже дякую .—Я усміхнулась йому в відповідь ,а тоді швидко побігла до Шерон. 
—Все готово .—Тихо промовила та .
—Дякую тобі ,Елю.—Та вдячно усміхнулась мені.Тоді вона покликала одного з офіціантів і віддала йому коробку .—Я так хвилююсь .—Я помітила ,що в моєї наставниці трясуться руки .
—Немає чого хвилюватись .Все буде добре .—Впевнено промовлила я .
—Фухх...—Та важко видихнула і стиснула кулаки .—Ну що ж ,тоді вперед .—Вона піднялась з крісла і пішла до ведучого .Тоді забрала в чоловіка мікрофон і звернулась до гостей .
—Дякую всім ,хто сьогодні поруч з нами .Для мене це дуже важливий день і зараз я невимовно щаслива .Хочу запросити вас всіх до арки ,де ми розріжемо святковий торт .—Всі гості проходять туди і зацікавлено дивляться на коробку ,яка накриває торт. Тоді Шерон бере Тома за руку і звертається до нього :
—Любий ,через деякі обставини в нас сьогодні буде інший торт ,від того ,який ми хотіли з самого початку ,але надіюсь ,що він сподобається тобі не менше .—Тоді моя тренерка підняла коробку і всі з захватом подивились на рожево-голубий тортик на якому було написано "Привіт ,татусю ".
—Шерон ,ти вагітна ?—Запитав Том .
—Так.
—Я такий радий !—З усмішкою промовив той ,а тоді обійняв свою дружину і покрутив на руках.—Я кохаю тебе і так ж сильно любитиму нашого малюка .—Вони поцілувались ,а всі інші радісно хлопали їм .Яка ж я щаслива за цих двох .
—Ти все знала ?—Річард знову неочікувано підходить до мене і запитує .Такими темпами ,то в мене скоро буде інфаркт .Я перелякано підстрибнула ,а тоді з докором подивилась на нього .—Вибач ,не хотів налякати .
—Так ,знала. Просто Шерон попросила ще нікому не казати ,ну й вона ще дуже боялась за реакцію Тома .Хвилювалась ,що він буде не радий дитині. Прийшлось її заспокоювати. 
—Хм...Хіба можна не радіти такій новині ?Я б точно зрадів .—З усмішкою промовив Річ .Мене приємно здивувала його відповідь .Не всі сучасні хлопці готові взяти на себе таку відповідальність ,як дитина. Проте,я бачила з якою любов'ю він піклується і дбає про свого молодшого братика і можу сказати,що Річард буде хорошим батьком .
Поки подружня пара раділа новині про малюка і годувала один одного тортиком ,я вирішила трохи усамітнитись і посидіти біля озера. Я сідаю на берег ,знімаю свої туфлі і опускаю ноги в прохолодну воду. На небі вже видно зірки.Одна з них падає і я загадую бажання .До мене підходить Річард і сідає поруч .Він знімає своє взуття і теж опускає ноги в воду.
—Про що задумалась ?
—Та так ,ні про що .
—Подивись в бік місяця.Бачиш ті яскраві зірки ?Це сузір'я Єдинорога .Знаєш легенду про нього ?
—Ні .Розкажеш ?—Я зацікавлено дивлюсь на Річарда .Він легко посміхається і підсувається до мене ближче .
—Розкажу .Тільки спочатку накинь на себе мій піджак ,бо замерзнеш .—Я схвально киваю і накидаю собі піджак Річа на плечі .Одразу стає тепліше .
—У чукотського народу існує легенда про мисливця, яким у лісі був знайдений хворий оленя. Дочка мисливця доглядала за ним і лікувала. Він виріс міцним і здоровим оленем. Незабаром у будинок мисливця прийшла біда: його дочка захворіла, і надія врятувати дівчинку гаснула з кожною хвилиною. Тоді олень кинувся в зяючу холодом прірву з високого обриву, і в цей же момент на небі спалахнуло нове сузір'я. В наші дні іменується Єдиноріг, що складається з яскравих зірок. Ці зірки злилися в один, засліплюючий своїм сяйвом яскравий промінь, який був спрямований на будиночок мисливця. Завдяки цьому дочка звіролова одужала, а на небосхилі, як свідчить легенда, в ту саму ніч з'явилося сузір'я Єдинорога – образ відданого оленя.
—Дуже гарна історія .Мені шкода оленя ,але він зробив дуже добре діло .— Я ще раз глянула на те чудове сузір'я .—Звідки ти знаєш цю історію ?
—Алекс дуже цікавиться зірками. Він знає дуже багато легенд про них .Нещодавно розказав мені цю .Сподобалась ?
—Так .—Я трохи здивувалась .Алекс завжди такий самовпевнений і брутальний ,а тут я дізнаюсь що він захоплюється прекрасними неземними світилами .Це дуже романтично. Я була здивована ,але в хорошому сенсі .
—Можливо ,поїдемо вже додому ?
—Гаразд .Ходімо ще попрощаємось з Томом і Шерон .—Річ подає мені руку і допомагає піднятись. Тоді ми прямуємо до молодят .
—Ви вже йдете ?—Сумно запитує Шерон .
—Так .—Відповідаю я .
—Шкода .Я думала ,що ви побудете ще довше .
—Вибачте.Вже трохи пізно ,а нам завтра в універ. 
—Розумію .—З легкою усмішкою каже моя наставниця .—Дякую ,що прийшли.—Вона по черзі обіймає нас і каже мені на вухо ,поки Том пожимає руку Річардові :
—Дякую за допомогу .Без тебе б цей день не був таким незабутнім .Бажаю хорошого вечора .—Вона лише підморгує в бік Річа .
—Бувайте.—Вілер бере мене за руку і ми виходимо з саду .Ми опиняємось на вулиці біля його машини .Тут дуже красиво світять фонарі .Ми сідаємо в його автомобіль .Річард включає музику ,а я ще сильніше закутуюсь в його піджак .Мені так тепло і затишно в його одязі .Навіть зараз я засмучуюсь ,що коли ми приїдемо ,мені прийдеться віддати йому його річ .Я дивлюсь через вікно і намагаюсь знайти сузір'я Єдинорога .Вітер легенько роздуває моє хвилясте волосся .Свіже повітря наповнює легені і охолоджує мене зсередини .Я закриваю очі і починаю підспівувати під музичну композицію ,яка зараз лунає з радіо .На обличчі Річа з'являється усмішка ,але вона швидко зникає ,бо автомобіль починає зупинятись і то дуже різко .Я перелякано впиваюсь нігтями в сидіння .Удару ніякого ,на щастя ,не відбувається ,бо ми просто зупиняємось посеред дороги. Річ лається і вдаряє рукою об кермо .Я перелякано дивлюсь на нього .
—Вибач ,я не хотів тебе налякати.—Він легко доторкається до мого плеча і дивиться прямо в очі .Я легко киваю ,показуючи цим жестом ,що все нормально .Вже двічі за день чую від нього цю фразу .Щось з Вілером сьогодні не те .Його неначе підмінили .
—Що сталось?—Запитую ,бо зовсім не розумію причини нашої зупинки .
—Здається ,що щось серйозне .Почекай ,я спробую ще раз завести.—Він повертає ключ і нажимає на газ .Та нічого не виходить. —Потрібно визивати евакуатор .Посередині ночі ніхто ремонтувати не захоче .—Розчаровано каже Річ і дістає з своєї кишені телефон. 
—Вони будуть через пів години .—Каже той ,завершивши виклик .—Я викличу тобі таксі .Ти вже мабуть стомилась .
—Ні .Я почекаю на тебе .
—Гаразд .Можливо зіграємо в щось ?
—Давай в "Правда чи дія" .—Пропоную я .
—Ок.Розпочинай .
—Річарде ,правда чи дія ?
—Дія .—Відповідає той. 
—Розкажи ще якусь цікаву легенду про зорі .
—Добре .Я знаю романтичну історію сузір'їв Цефея і Кассіопеї. Один раз красуня Кассіопея, дружина пануючого в Ефіопії Цефея, похвасталася своєю красою перед міфічними мешканцями моря - нереїдами, що, у свою чергу, спонукувані жіночими ревнощами, поскаржилися на Кассіопею богу моря Посейдону. Посейдон за це напустив на Ефіопію страшне морське чудовисько. Воно стало постійно спустошувати країну. Тоді Цефей, щоб умилостивити Посейдона, віддав на поживу чудовиську свою єдину дочку Андромеду. Її прикували до скелі, де вона чекала своєї долі. Але в цей час на крилатому коні Пегасі над Ефіопією пролітав один із самих популярних героїв древньої Греції безстрашний Персей, що незадовго до цього відрубав голову іншому чудовиську - Горгоні Медузі. Персей, не роздумуючи вплутався в боротьбу з чудовиськом, що зринуло, за Андромедою. Герой здобув перемогу в цій боротьбі лише тому, що направив на морське чудовисько мертвущий погляд відрубаної голови Медузи. Чудовисько скам'яніло, перетворивши в острів, а історія звільненої Андромеди і Персея закінчилася веселим весіллям. Фантазія ж древніх греків увічнила всіх її персонажів у вигадливих фігурах сузір'їв. Цікаво, що одна з легенд про сузір'я Дракона говорить, що це той самий дракон, що ледве не зжер Андромеду. Таким чином, сузір'я є своєрідним пам'ятником міфотворчості стародавності.
—Класна історія .—А ще дуже романтична ...
—Евеліно ,правда чи дія ?
—Дія .
—Заспівай якусь пісню .
—Що ?Ні !Я жахливо співаю .
—Мала брехунка. Я бачив як ти підспівувала коли я включив радіо. Ель ,ну заспівай .В тебе класно виходить .—З усмішкою промовляє Річард. 
—Гаразд .—Я вирішила заспівати пісню —Like I Gonna Lose You.
Вона дуже мені подобалась. Я зібралась з духом і почала співати .Річ захоплено спостерігав за мною ,склавши руки. 
—Вау .Ти круто співаєш .Справді.—Захоплено промовив той .Мої губи розплились в посмішці .
—Дякую.Граємо далі?—Той схвально киває .—Правда чи дія ,Річарде ?
—Правда .
—Ти коли-небудь брехав мені ?—Той задумливо подивився на мене. 
—Так .—Я здивовано підняла брову. 
—Коли ?—Мені справді було цікаво дізнатись .
—Це вже друге питання .
—Так нечесно .—Я обурено надула губи ,а Річ жартома вдарив мене по носі. 
—Чесно. Запитаєш,коли буде твоя черга. 
—Ну гаразд .—Закотивши очі кажу. 
—Евеліно ,правда чи дія ?
—Правда .
—Ти все ще кохаєш мене ?—В мене в горлі з'явився неприємний комок .Я не очікувала почути це питання .Будь-що ,але не воно .Річ ,як на зло ,не зводив з мене погляду .Від цього в мене мороз по шкірі пройшов .Тоді він взяв мене за руку і знову запитав :
—Евеліно,ти кохаєш мене?—Я знову тонула в його небесно-голубих очах. От би зараз перетворитись на зірку і втекти від цього погляду .Та ми в реальному житті і діватись нікуди. Потрібно щось відповісти .
—Річарде ...—Я вже хотіла признатись  і будь-що-буде ,та мені щось сильно засліпило очі .Я примружилась і почула неприємний звук сигналу .
—Авакуатор приїхав. —Промовив Річ і відпустив мою руку. —Посидь поки тут .—Він вийшов з машини ,а я з полегшенням видихнула і сперлась на сидіння. Фух...Я ж майже розказала йому правду .Чому все так складно ?Поки Річ розмовляв з водієм евакуатора я намагалась прийти до тями. 
—Елю ,виходь .Я вже викликав нам таксі ,а евакуатор забере машину .—Я сонно закутуюсь в його піджак і виходжу з машини. До нас одразу під'їжджає таксі і ми сідаємо в нього .Я сонно лягаю на плече Річарду. Той легко обіймає мене. За пів години авто зупиняється. 
—Елю ,вставай. —Я відчуваю теплу долоню Річа на моїй щоці .Він намагається мене розбудити ,але я так не хочу прокидатись .Не хочу прощатись з ним ,подовше побути в його обіймах і відчувати його приємний аромат. Він відкриває мою сумочку ,бере з неї ключі ,а тоді мене на руки,розплачується з таксистом і несе мене додому .Я міцно притуляюсь до нього .Так ,це дуже егоїстично і неправильно ,але я нічого не можу зробити з собою і своїми почуттями. Річард відкриває дім , заносить мене в кімнату і ложить на ліжко .Я відчуваю як він нахиляється ближче до мене і проводить рукою по моєму волоссю .
—Добраніч ,Метелику .—Чую я впритул біля свого вуха .