Небесно-голуба залежність

17 глава 
*Евеліна 
Я прокидаюсь і бачу перед собою брата.Він сидить на краю мого ліжка і дивиться на мене. Я сонно протираю очі .Куди ж дівся Річард ?
—Як ж ти мене налякала .—Джеремі міцно обіймає мене. —Як ти себе почуваєш ?
—Дякую .Вже набагато краще .—Нога менше болить .—А куди дівся Річ ?
—Він вже поїхав .
—А ,ясно .
—Не переживай. Сумувати самій тобі не прийдеться.Єва ,Мія і Ітан вже їдуть до тебе. Як тільки дізнались ,то одразу сказали,що провідають тебе. 
—А ти сам звідки дізнався ?
—Єва мені написала. —Далі в кімнату заходять мої подруги і хлопець .Ітан тримає букет з гортензіями ,а дівчата тортик і пакет з фруктами .
—Елю ,тобі вже краще ?—Запитує Єва і сідає поруч.
—Так .
—Що сказав лікар ?—Мія теж підходить ближче і кладе гостинці на стіл .
—На жаль,я не зможу брати участь в скачках ,які мали пройти в понеділок. Але це лише розтягнення. 
—Шкода,але не засмучуйся.В твоєму житті буде ще багато скачок і перемог .—Я усміхаюсь на слова подруги. Як ж добре ,що мені так пощастило з друзями. 
—Елю,я так хвилювався за тебе .—Ітан бере мене за руку і ніжно цілує в щоку .—Це тобі. —Я вдихаю приємний аромат улюблених квітів .Скоро й вдома можна буде квітковий магазин відкривати ,бо тут вже букетів неміряно .
—Дякую вам усім ,що прийшли. —Намагаюсь посміхнутись ,попри біль .
—Джею ,не можна так гостей приймати. Ходімо на кухню .
—Елю ,ну ти що .Ми просто прийшли тебе провідати. —Єва з докором дивиться на мене. 
—Все ж .Проходьте на кухню ,хоч чаю поп'єте .Ви ж тільки з універу,а Ельку я туди сам донесу ,бо вона тут сама в кімнаті збожеволіє .—З нахабною усмішкою промовляє брат .Я злюсь і кидаю в нього подушку .—Гаразд .Не будемо доводити мою сістер ,тому спускайтесь на кухню ,а я перенесу це чудо .
—Я заварю чаю .—Каже Єва і я схвально киваю .Коли ми ще разом вчились в школі ,то подруга часто заходила до нас в гості і думаю ,що пам'ятає ,що де лежить. Всі спускаються на перший поверх і ми з Джеремі залишаємось самі. 
—Елю ,як це сталось?Чому ти впала з коня ?—Це питання і мене дуже турбувало. Ні Річард ,ні Шерон ще не дзвонили і я лише мучилась в здогадках ,хто ж міг це зробити. 
—Джею,я впала не просто так .Хтось спеціально пошкодив путлища і через це я й впала. 
—Який жах .Кому ж це могло прийти в голову ?Як тільки дізнаюсь хто це ,то особисто покараю .—Брат міцно стискає кулаки від люті. 
—Не знаю .—Занепокоєно кажу. —Але давай поки що нікому про це не казати .Спочатку хочу знайти винного. 
—Гаразд .Це твоє право ...Ходімо вже ,на нас чекають .—Брат бере мене на руки і швидко зносить на кухню.Тоді допомагає сісти за крісло .Єва якраз вже заварила чай,а Джей взявся нарізати тортик. Ми близько години просто разом сиділи ,розмовляли і пили чай .Було досить весело і атмосферно. Потім Джеремі провів гостей і відніс мене назад .Я перевірила чи немає ніяких вісток від Річа чи Шерон. На жаль ,не було.Та тут мій смартфон нарешті почав вібрувати. Я швидко прийняла виклик .
—Алло .Елю ,це Шерон .Як твоє самопочуття ?
—Нормально.Вибачте ,що підвела .На жаль ,не зможу брати участь в скачках .
—Перестань вибачатись. В цьому немає твоєї вини. Головне ,щоб ти одужала .
—Річард сказав ,що хтось пошкодив путлища .Ви знайшли винного ?—Моє серце завмирає в очікуванні відповіді тренерки. 
—Це зробила Сабріна .
—Що ???—Я здивовано вигинаю брову. Я знала ,що вона ненормальна ,але не думала ,що настільки. Через дурні ревнощі вона була голова на такий вчинок ?!Це ж божевілля .А якби все обійшлось не просто розтягненням ?Я просто похитала головою і засмучено подивилась в вікно. Не думала ,що колишня подруга виявиться такою жорстокою і підлою .
—Я теж була в шоці .Не думала ,що вона здатна на таке .
—Річ знає про це ?
—Так .
—Як він відреагував ?
—Йому було важко в це повірити. Не знаю чи він пробачить їй такий вчинок .
—Жах .
—Елю ,ти не розчаровуйся .Тобі не можна хвилюватись. Одужуй швидше .
—Дякую.До зустрічі .
—Бувай .
На цьому наша розмова закінчується .Я тільки можу собі уявити реакцію Річарда .Він дуже емоційний. Для мене це б стало підлим ударом в спину. Мені стало якось важко на душі ,тому я вирішила "виговоритися" своєму щоденнику. Дістаю його і роблю новий запис:

"10 вересня 2021 року

Дорогий щоденнику ,знову пишу до тебе .В мене на душі зараз просто ураган з емоцій .Сабріна знову зробила мені боляче .Цього разу постраждала лише моя нога ,але мені й страшно уявити ,що могло статись щось гірше. Від одних поганих думок вже мороз по шкірі пробігає .Бррр...Водночас дуже сумно ,що людський егоїзм ,жорстокість і ревність призводять до такого.Колись ми ж так добре спілкувались ,навіть подругами були...І куди це все ділось ?Щезло так само безслідно ,як і Річард сьогодні. Останнім часом він поводиться досить дивно .Вірніше сказати ,то він добре ставиться до мене і в цьому вся суть .Невже той гігантський льодовик з образи ,ненависті і недовіри починає скресати між нами ?Це ,мабуть ,добре ,але мені страшно .Я боюсь знову довіритись і розчаруватись в ньому ,бо більше не витримаю від нього образ .Та й моє серце розривається зараз .Почуття ,які були два роки тому ,здається так і не пройшли. Скільки разів я намагалась заховати їх десь глибоко в своїй душі ,та нічого не вийшло .Не під силу мені це ...Яке ж складне це життя ,любий щоденнику .Надіюсь ,що коли напишу тобі наступного разу ,то все буде краще ...
На цьому мої записи закінчуються,бо в кімнату заходить Сабріна .Що вона тут робить ?Я закриваю щоденник і притискаю його до себе. 
—Що ти тут забула ?—Спочатку так мені шкодить,а потім приходить до мене, як ні в чому не бувало .І звідки в людини стільки наглості ?
—Я прийшла ,щоб поговорити.—Вона безцеремонно сідає біля мене на ліжко .Я вигинаю брову від здивування .Під очима в Сабріни видно сліди від туші ,які вона явно намагалась замаскувати тональним кремом ,але щось в неї це погано вийшло.І через що вона плакала ?Невже пошкодувала про скоєне ?Щось в чистоту її намірів мені слабо віриться .
—Нам немає про що говорити. Ти ледь не вбила мене сьогодні !І ще смієш ось так-от вдиратися в мій дім ?Іди геть.—Тоді дівчина переводить погляд на мій щоденник .Я помічаю це і ховаю його в тумбочку біля ліжка .
—Через тебе Річард став холодний до мене. Ти в усьому винна!
—Ти що геть збожеволіла ?Ану забирайся .
—Та я не віддам його тобі ,зрозуміло ?Я стільки часу старалась ,щоб він був мій і я так просто не здамся .Відступи ,поки не пізно ,інакше я не буду така поблажлива,як два роки тому .
—Сабріно ,ким ж ти стала ?Мені гидко навіть дивитись в твій бік .Залиш вже мене в спокої.—Я не витримую і починаю кидати в неї подушками. Та швидко підіймається з ліжка і йде в бік дверей .
—І хто ще з нас божевільний ?—Вона закочує очі і виходить .Я ж просто згораю від гніву.
—Елю,все добре ?—В кімнату заходить занепокоєний брат .
—Навіщо ти її впустив ?
—Пробач .Вона сказала ,що хоче поговорити з тобою про щось важливе .—Джей стурбовано підходить до мене .
—Ніколи більше не впускай цю змію в наш дім .Через неї я зараз лежу з розтягнутою ногою .
—Що ?Це Сабріна винна ?
—Так .
—Пробач.Я навіть уявити не міг ,що вона здатна на таке .
—Я теж .—Розчаровано кажу .Джеремі міцно обіймає мене .
—Не засмучуся .Давай краще фільм якийсь разом подивимось ,як в дитинстві .Я зараз за попкорном збігаю .
—Гаразд .—З усмішкою кажу .Вміє братик підняти мені настрій .
—Я миттю .Тільки ноут в смаколики візьму .
—Ок .—Джеремі виходить ,а я вирішую написати Річу на рахунок нашої завтрішньої зустрічі. Травма нікуди не дінеться ,але ж проект теж .Я дуже хочу перемогти в цьому конкурсі і зроблю для цього все можливе .Ми допомляємось зустрітись завтра зранку і я з спокійною душею дивлюсь з братом фільм .Цей вечір було врятовано ,бо Джей зміг своїми коментарями і жартами підняти мені настрій .Ще й потім Еріка намалювала мені малюнок і принесла .Ми всією сім'єю разом повечеряли і я відправилась в царство Морфея .