Корисні поради від бармена

16 глава 
*Річард 
Я перевів погляд на Евеліну. Вона вже спала. Я зупинився біля її дому і вийшов з машини. 
—Елю ,ми вже приїхали.—Вона повільно розплющує очі ,а тоді дістає з своєї сумочки ключі і дає мені їх. Я спочатку відкриваю будинок ,а вже потім заношу в нього дівчину. Та мило притуляється до мене. Її шовковисте волосся лоскоче мене в лице .Від Евеліни пахне їх улюбленими квітами. На мить я вдихаю її аромат і переношусь в дитинство. Все ,Річарде ,зупинись. Я кліпаю декілька разів і хитаю головою ,щоб непотрібні думки покинули її .
—Твоя кімната там , де була раніше ?—Тихо шепочу Евеліні на вухо .
—Так .—Коротко відповідає вона і ми піднімаємось на другий поверх .Я обережно відкриваю двері і тоді кладу Елю на ліжко. А тут мало що змінилось за ці два роки. Дім такий ж затишний і милий ,як був раніше. Не те, що наш ...
—Дякую тобі. —Евеліна переводить на мене погляд і з усмішкою промовляє. 
—Та немає за що. Тобі вже краще ?
—Так.Нога вже майже не болить .Шкода лише ,що змагання пропущу .—З сумом каже .Мене як магнітом тягне до неї і я накриваю її руку своєю ,чим привертаю увагу дівчини .
—Евеліно ,в тебе буде ще багато змагань ,багато перемог .Я вірю в це .—Розумію ,що дозволив собі забагато ,тому швидко забираю руку. —Я заварю тобі какао ,якщо ти звісно не проти?
—Я "за" .Дорогу на кухню пам'ятаєш?
—Так .—Думаю ,що розберусь.Я виходжу з кімнати Евеліни і спираюсь об двері .Чому мені так тяжко знаходитись в її присутності?Я явно заплутався. Спускаюсь сходами і заходжу на кухню .На одній з полиць я знаходжу какао.Заварюю нам дві чашечки і повертаюсь. Та коли я приходжу,то Евеліна вже мирно спить. Я сідаю на край ліжка і накриваю її ковдрою .Та в один момент зачіпаю її за руку і вона ловить мене за неї .
—Залишся .—Сонно бурмоче до мене. Здається, на неї подіяло знеболююче .Я зацікавлено розглядаю її обличчя. Вона така ж красива ,як і в дитинстві. Обережно проводжу пальцем по її лицю. Починаючи від золотистого волосся і закінчуючи тонким відборіддям .Від моїх дотиків на обличчі Елі з'являється легка посмішка ,яка так їй личить.Вона обертається на другий бік і тягне мене за собою .Мені приходиться лягти поруч ,щоб не потривожити її сон. Чомусь моє серце починає битись швидше ,ніж зазвичай .Я розчіпаю верхній гудзик своєї сорочки і важко видихаю. 
—Що ти робиш зі мною ,Метелику ?—Я закриваю очі і рахую в думках ,щоб прийти до тями...

—Річард ?!—Я сонно обертаюсь і бачу перед собою здивованого Джеремі. Чорт.—Чому ти спиш в обнімку з моєю сестрою ?
—Тш...—Я всім своїм видом показую йому ,щоб він не шумів і той вказує мені на двері .Ми разом виходимо в коридор. 
—Вона впала з коня і розтягнула ногу. 
—Про це я знаю .—Джей прискіпливо дивиться на мене і спирається на двері .—Але що ви робили в одному ліжку ?
—Я хотів накрити її ,але вона обійняла мене і я не хотів тривожити її сон. 
—Хах .Вілер ,в житті я ще не чув безглуздішого виправдання. —Джеремі наближається ближче. —Знай ,що я не дам тобі ще раз розбити її серце .Не смій робити їй боляче .
—Що ти маєш на увазі ?
—Знову підпустиш до себе ,вона повірить тобі ,а ти знову кинеш її ?Щоб вона далі згорала від почуттів ?
—Вона ж з Ітаном зустрічається !
—А ти —з Сабріною .Тільки це такий собі аргумент для вас .
—Ти хочеш сказати ,що Евеліна все ще закохана в мене ?—З піднятою бровою запитую .
—Я хочу сказати ,що не дам тобі більше зробити їй боляче .Я поважаю її вибір ,але не смій гратись з її почуттями,а тепер іди. Мія ,Єва і Ітан за декілька хвилин будуть тут. Ти уявляєш ,що б було ,якби вони прийшли раніше за мене ?
—Гаразд,Джею .—Намагаюсь його трохи заспокоїти. —Я піду .Нехай Евеліна одужує .
—Мг .Я подбаю про неї .—Я схвально киваю і виходжу з їхнього дому .На дворі падає легенький теплий дощик. Я підходжу до машини і спираюсь на її капот .Евеліна все ще закохана в мене ?Невже ...Я проводжу рукою по мокрому волоссю і вдаряю ногою об шину. Чому це життя таке складне ?Ще б з задоволенням подумав над цим запитанням ,але не мав часу ,бо на мене чекала Шерон. Я сів в авто і швидко рвонув в кінний клуб під треки Вікенда з радіо .За декілька хвилин я вже був на місці .Вже ввечері на рахунок таточка точно прийде штраф за перевищення швидкості. Сьогодні я гнав на повну. Ну нічого .Збідніє на декілька сотень ,але я отримаю невеличку порцію адреналіну. Ставлю машину на сигналізацію і виходжу. Шерон виглядає досить схвильованою .
—Як там Еля ?
—Вже краще .Шерон,хто це зробив ?
—Краще присядь .—Вона не знаходить собі місця. —Сьогодні в клуб приходило лиш дві сторонні особи і думаю ,що це зробили саме вони. 
—І хто ж це ?
—Сабріна і їх подруга Ася .
—Що?—Я підриваюсь з місця .—Сабріна звісно не свята ,але вона не могла цього зробити. —Вона прийшла до мене зранку і сказала ,що ти забув свою олімпійку .Я годувала коня ,а вона сама пішла її забирати. Ти просив її про це ?
—Ні .Я нічого не забував і не просив. 
—Ось бачиш .Це могла зробити тільки вона. 
—Ти впевнена ?
—Так .Сам скажеш Евеліні чи мені це зробити ?
—Можливо,краще ти ...—Задумливо кажу. 
—Добре.
—Але зроби це пізніше. Евеліна зараз спить і їй потрібно відпочити. 
—Гаразд...Річард ,я розумію як тобі зараз складно .Та краще гірка правда ,ніж солодка брехня. —Я важко видихаю і виходжу з кінного клубу.Дош все ще падає .Ненавиджу таку погоду .В мене завжди на неї болить голова. Я швидко сідаю в своє машину і їду додому. По дорозі набираю Сабріну. 
—Привіт ,котику. —Солодко щебече вона. Я гірко скривляюсь. 
—Привіт .Можеш приїхати до мене ?
—Ммм,то ти сумував за мною ,любий? Я вже виїжджаю .
—Гаразд .—Кладу трубку і трохи опускаю вікно .Свіже прохолодне повітря допомагає мені краще думати. Коли я заходжу додому ,то розумію,що тут порожньо .Можливо ,це й на краще. Я піднімаюсь на третій поверх і просто сідаю на один з підвіконників і дивлюсь на захмарене небо .Чому ?Чому всі так вчиняють зі мною ?Я не витримую і кидаю пусту пляшку з під води в стіну навпроти. По кімнаті розходиться неприємний звук. Я закриваю лице руками і притуляюсь до холодного вікна .На вулиці паршиво і на душі теж ,одним словом. Лише цокання жіночих підборів заставляє мене піднятись .За мить в кімнаті з'являється Сабріна. На їх лиці сяє посмішка .Вона підходить ближче і кидається мене обіймати.  
—Я теж сумувала за тобою котику. —Але я забираю її руки зі своїх грудей і відходжу крок назад .
—Річ ,що з тобою ?В тебе був важкий день ?То давай я тебе розслаблю ?—Вона проводить нігтем по моїй щоці і закушує губу .
—Навіщо ти так вчинила ?—Дивлюсь їй прямо в очі .
—Ти про що ?
—Про те ,що ти сьогодні зробила в кінному клубі .Я знаю ,що через тебе Евеліна впала з коня. 
—Котику ,ну що ти таке верзеш ?Ця Евеліна просто закохана в тебе. Напевно сама все підстроїла .Ти ж її знаєш .—З нервовою усмішкою промовляє ,та я бачу ,що вона бреше. 
—Сабріно, годі ,я знаю ,що це зробила саме ти.—Розлючено кажу .
—І ?—Вона теж починає злитись ?—Та стерва вічно крутиться біля тебе. Ти зовсім мене не помічаєш .Вона це заслужила !—Вона починає кривитись ,неначе зараз заплаче.Не люблю ,коли люди давлять на жалість .
—Не тобі вирішувати хто на що заслужив!Іди звідси. 
—Ну ,Річарде .Я хотіла лише як краще .Я лише хотіла ,щоб вона відстала від тебе. Пробач .—Вона підходить ближче .
—Я не хочу тебе бачити. 
—Річ ,ну як ти можеш ?Ти взагалі забув про мене ,коли вона повернулась .Ти навіть не доторкався до мене від того часу .—З сльозами каже. —Що в ній такого ,чого немає в мені ?Що мені змінити в собі ,щоб ти полюбив мене ?Губи ,ніс ,колір волосся ?Ну ,Річарде ,прошу .Я зроблю все ,що ти захочеш. —Вона підходить ближче і цілує мене в щоку .Тоді Сабріна розв'язує бант на своєму тренчі і скидає його до низу .Тепер вона стоїть переді мною в одній лише відвертій червоній кружевній білизні.Вона підходить до мене ближче і цілує в шию .
—Сабріно ,одягнись. —Я підіймаю тренч з підлоги і одягаю на неї .
—Чому ?Чому ти так вчиняєш зі мною ?Я ж кохаю тебе.—З сльозами каже вона .
—Але я не кохаю тебе .—Хитаючи головою кажу .
—Ні .
—Так .
—Ні .
—Так.
—Ти покохаєш мене.—З сльозами на очах вона таки одягається і йде .Мені стає якось легше .Неначе я скинув якийсь важки груз з плечей .Можливо ,цим грузом була власна брехня ?Я справді намагався її покохати ,але більше ніж красивої картинки в ній не бачив .Можливо ,в її житті з'явиться хлопець ,який щиро кохатиме її ,але це точно буду не я .
Мені явно потрібно з кимось поговорити,бо я так скоро збожеволію наодинці .
—Хай ,бро. Ти де зараз ?—Набираю номер Берта .
—В центрі. 
—Може зустрінемось в клубі ?Я ще Алекса наберу. 
—Давай ,але краще без нього. 
—Чому ?
—Розкажу на місці .То ти будеш ?
—Так. Давай через 15 хвилин біля входу в клуб .
—Окей .—Я виключають .І яка це вже кішка пробігла між Алексом і Бертом ?Вони ж завжди не розлий вода ...
—Хай.—Я пожимаю Берту руку ,а тоді ми разом заходимо в клуб .Я одразу відправляюсь до бару. —Нам два мохіто. —Роблю в бармена замовлення. Сьогодні ми обоє за кермом ,тому ніякого віскі .
—Що між вами з Алексом сталось ?—З цікавістю запитую .
—Здається ,він ревнує свою сестру до мене .Іншого пояснення його поведінки я не маю .
—Мія ?Вони що разом ?—Здивовано кажу .
—Це краще в Алекса спитати,а в тебе що сталось ?
—Евеліна впала з коня і розтягнула ногу,а сталось це через Сабріну. 
—Нічого собі .Як вона себе почуває?
—Елі вже краще ,але з Сабріною в нас здається вже кінець.Я сказав ,що не кохаю її.
—Думаю,що ти вчинив правильно. Ви вже два роки разом .Річ ,ти справді кохав її ?—Я переводжу погляд на друга .
—Не знаю.Здається ,я заплутався .
—Бро ,просто слухай своє серце .—Я закочую очі і відпиваю свій коктейль .До Берта хтось дзвонить і він відлучається на хвилинку. До мене ж підсідає якась блондинка .
—Привіт. Може познайомимось ?—Голосно запитує та ,бо музика дуже голосно грає .
—Сорі ,в мене немає сьогодні бажання з кимось знайомитись .—Дівчина невдоволено хмикає і йде геть .Я лише хитаю головою .
—Не знаєш як вчинити ?—До мене звертається приємний хлопець-бармен ,трохи старший за мене .—Я колись теж був на твоєму місці .Вибач ,краєм вуха почув розмову з вашим другом. 
—І як ти вчинив ?
—Через образу і гордість був з тою ,яку не кохав ,а в результаті я втратив дівчину ,яку дуже сильно любив.—З сумом каже той ,повільно протираючи стакан .—А потім ,коли зрозумів ,який я ідіот,то вже було пізно ,бо вона вийшла заміж за іншого. Не роби моїх помилок,бо теж потім пошкодуєш .—Я лише легко киваю головою ,а бармен йде приймати замовлення .За мить після цього ,повертається Берт.Ми ще трохи говоримо ,а потім їдемо по домах.
—Привіт ,мій зайчику .—Заходжу в кімнату брата.  
—Річ.—Він міцно обіймає мене ,коли я присідаю поруч.На моєму лиці з'являється легенька усмішка .
—Як пройшов сьогодні твій день ?
—Добре .А твій ?
—Паршиво. —З втомою в голосі кажу і сідаю на коврик з іграшками.
—Чому ?
—Евеліна впала з коня і розтягнула ногу.Вона не зможе брати участь в змаганнях. 
—Бідна Еля. —Малий понуро обіймає мене .—Коли мене щось болить ,то я сплю з своїм ведмедиком. Можеш віддати його Евеліні ?
—Ти віддаси їй улюбленого медведика ?!Ти ж навіть на море без нього не їдеш .—Шок.
—Елі буде краще ,коли хтось буде поруч ,а я вже дорослий .Віддаси їй його?
—Гаразд ,мій дорослий братику .—Скуйовджую волосся Люка і той усміхається .—А зараз йди спатки. —Я піднімаю його на руки і ложу на ліжечко. —Солодких тобі снів .
—Дякую.Тобі теж .—Я йду в душ ,а тоді до себе в кімнату. Вмикаю свій смартфон і лягаю на ліжко .Помічаю повідомлення від Елі .
Евеліна:Привіт .Ми мали працювати в тебе над проектом завтра. Можливо ,перенесемо до мене .