Неочікуваний сюрприз

12 глава 
*Евеліна 
Пари пройшли досить швидко .Весь цей час я старалась уникати Річарда .Мені не хотілось ні чути його ,ні бачити ,тому ,як тільки продзвенів дзвінок я першою вибігла з аудиторії .Попрощавшись з дівчатами ми з Ітаном пішли в бік квіткового .Іт живе неподалік і сказав,що буде кожного разу проводити мене.Мені ,як і кожній дівчині ,була приємна його увага. Він дуже турботливий ,добрий і милий. Справжня мрія і мені з ним дуже пощастило .
—Давай сьогодні сходимо в кіно .—Пропонує Ітан.
—Гаразд .Проте, я зможу лише після 10.
—Нічого .Я заберу тебе з квіткового .Мені ще й так зараз проект з Сабріною робити. —Закотивши очі промовив Іт.
—Ну ,удачі тобі .
—До зустрічі .—Я легко цілую його в щоку і заходжу в крамницю .
—Привіт ,мам.
—Привіт .Як справи в універі ?
—Все добре. Я сьогодні ввечері буду пізніше .Ми з Ітаном ідемо в кіно .
—Гаразд .Поміняй ,будь ласка ,воду в вазах з піонами і трояндами. 
—Добре .—Я берусь за роботу .Мама тим часом відлучається кудись. Здається,що нова доставка квітів .Я швидко міняю воду і з полегшенням сідаю за стіл .Та мій спокій вирішує хтось порушити .Я піднімаю очі і бачу Сабріну. Що вона тут забула ?На лиці блондинки світиться самовпевнена посмішка .Мені хочеться її прогнати ,але я розумію ,що вона моя клієнтка і я не можу цього зробити. Роблю глибокий ковток свіжого повітря і на декілька секунд закриваю очі .Це трохи допомагає мені прийти до тями .
—Доброго дня .Чого бажаєте ?—З натягнутою усмішкою кажу .
—Бажаю ,щоб ти назавжди зникла з мого життя.—Грубо каже Сабріна ,пропалюючи мене своїм поглядом .
—Перепрошую ?—Може це в мене вже якісь галюцинації ?
—Відмовся від проекту з Річардом ,або роби його сама!—Сабріна спирається на стіл і ставить на нього свої руки ,прискіпливо оглядаючи мене .Вона що геть збожеволіла ?Думає ,що я її боюсь ?Я не збираюсь отримувати погану оцінку через її забаганки .
—А не забагато ти хочеш ,дорогенька ?—Зсуваю її руки зі столу .
—Та як ти взагалі з клієнтами спілкуєшся ?
—А ти нічого в мене не купляла ,а отже ти —не клієнтка .
—Тримайся від Річа подалі ,інакше ти пошкодуєш !
—Цікаво ,і що ж ти зробиш ?—З нервовою усмішкою запитую .
—Заберу в тебе все ,що маєш .І першим буде цей невдаха Ітан. —Сабріна проводить рукою по своєму короткому відвертому платті .—Такі дівчата як я ,можуть йому тільки снитись .Ти ж не хочеш ,щоб його сон став реальністю ?—Нахабно усміхається .Та як вона взагалі таке може казати ?
—Та Ітан навіть не подивиться на таку недорозвинену китайську барбі ,як ти !Пішла геть з крамниці !—Вказую їй на двері .Сабріна ж одразу червоніє ,а тоді швидко бере садову лопатку ,яка стоїть біля входу і кидає нею в горщики з гортензіями ,які стояли на підвіконнику .Всі квіти падають і ломаються.
—Ось тобі !—Сабріна дістає з гаманця кругленьку суму і просто кидає мені її .—Покупку можеш собі залишити. І ще раз побачу біля Річа ,то влаштую тобі пекло .—Голосно гримає дверима і йде геть .Я сідаю біля побитих горщиків і закриваю очі руками .Злість ,відчай ,розчарування,сум ...Навіть не знаю ,що переповнює мене більше .Ця стерва навіть квіти мої улюблені зіпсувала .Як я взагалі колись могла спілкуватись з нею ?Як Річард полюбив цю божевільну ?Сльози течуть по моїх щоках і я навіть не можу їх зупинити .Невже я заслужила на таке ставлення до себе ?Минає декілька хвилин і я збираюсь з силами та встаю з колін .Швидко прибираю той безлад ,що натворила тут Сабріна. Гортензії таки прийшлось викинути. Гроші ,які вона" кинула ",якраз покрили витрати ,але мене це не радує .Мої улюблені гортензії ...В цей момент в крамницю заходить Джей і Еріка .
—Що з тобою?—Запитує брат .
—Все добре .—Витираю сльози.
—Не обманюй мене. Еріко ,пограй поки на моєму телефоні .Нам з Евеліною потрібно поговорити .—Мала схвально киває і ми з братом виходимо на вулицю.—Елю ,що таке ?Чому ти плакала ?
—Сабріна приходила .Потрощила горщики з гортензіями . Погрожувала ,щоб я більше не наближалась до Річа ,інакше пошкодую .
—Ходи до мене .—Джеремі міцно обіймає мене .—Не звертай уваги на цю божевільну і не бери її  слова близько до серця .Вона просто біситься ,що ви разом проект робите і все .—Я схвально киваю і намагаюсь усміхнутись .
—А ти ще чому не вдома ?Ви ж з Євою мали сьогодні робити проект в нас ?
—Та ми з Ерікою гуляли .От вона й попросила ще до тебе зайти .Хотіла подивитись де ви з мамою працюєте .Ми вже додому якраз йшли .Єва має прийти через пів години .
—Ааа...Добре .Ходімо тобі до Еріки .
—Мг ,а ти не вішай носа.—Джей обнімає мене і ми повертаємось всередину. 
—В вас тут так касиво .—Мала захопливо розглядає все навколо .—Коли я вилосту ,то теж буду тут пвацювати. —Ми з Джеремі усміхаємось .
—Звісно будеш .—Я даю сестрі декілька ромашок і та радісно нюхає їх .Еріка і Джей ще трішки сидять в крамниці ,а потім йдуть додому і я знову залишаюсь сама. Далі все проходить спокійно. Більше ніяких навіжених Сабрін не з'являється ,лише одна старша жіночка прийшла по букет і якийсь хлопець.За цей час мама вже повернулась в крамницю .Зараз я прощаюсь з нею і виходжу з квіткового. На вулиці мене зустрічає Ітан. Він міцно мене обіймає і простягає букет квітів .
—Гортензії ...мої улюблені .—Вдихаю аромат цих прекрасних квіточок .—Дякую тобі .—Цілую Ітана в щоку .
—Радий ,що тобі сподобалось .Ходімо ?
—Так ,звісно .—Натягнуто усміхаюсь .Ці квіти нагадали мені про Сабріну і її сьогоднішній вчинок. Вона це серйозно говорила про Ітана .Невже вона готова на все ,лиш би знищити мене ?Та що я їй такого зробила ?
—Елю ,що трапилось ?Ти сама не своя .—Ітан охоплює мої щоки своїми долонями. Я не витримую і розказую йому все ,лише той момент про те ,що Сабріна говорила на рахунок Ітана опускаю .
—От стерва .А зі мною сьогодні така миленька була. Я ще подумав ,що її якісь інопланетяни викрали і підмінили на нормальну людину .—Я нервово усміхаюсь .—Не слухай ти цю гадюку .—В мене вже починають текти сльози і я витираю їх .—Елю ,жодна Сабріна не заслуговує твоїх сліз.—Він ніжно погладжує мене по голові і витирає подушечками своїх пальців лишню вологу на моїх щоках .—Все ,проганяй ці погані думки і насолоджуйся цим вечором .Забудь про всіх і все .Лише про позитив думай .—Я схвально киваю і ми з Ітаном ідемо далі .Вечір і справді було врятовано .Я дуже добре провела час .Романтична комедія ,попкорн і морозиво,а потім ми гуляли вечірнім Нью-Йорком ,поки Ітан не провів мене додому .
—Дякую тобі за цей вечір .—Я стаю на пальчики і накриваю вуста Ітана легким поцілунком .Скільки разів я намагалась себе переконати ,що так і має бути ,але щось таки не гаразд .Неначе чогось бракує. Можливо ,того вогника в моїх очах ,який міг розпалити лише Річард ?І знову я їх порівнюю.Він не потрібен мені .Ітан дуже хороший хлопець. Мені з ним добре і найбільше тепер я боюсь розбити йому серце .Між нами немає тих почуттів ,які я колись відчувала до Річарда .Ці зовсім інші .Але можливо вони й мають бути такими ?Як ж там колись казали?Дослівно не пам'ятаю .Щось про любов ,яка приходить з часом .Можливо ,так буде і нашому випадку ?
—І тобі дякую ,Елю.Солодких тобі слів .
—І тобі теж .—Ми прощаємось і я заходжу в дім .Останнім часом я з'являюсь тут дуже пізно і йду дуже рано .Від цього трохи сумно ,бо я мало часу проводжу з рідними .Надіюсь ,що хоч цей вечір четверга ми проведемо разом ,бо завтра точно нічого не вийде через той клятий проект .Я швидко приймаю ванну і йду спати. Через цю втому я моментально відправляюсь в царство Морфея ...