Помститись не можна пробачити

9 глава 
*Річард 
Повірити не можу ,що Шерон могла так підло зі мною вчинити .Навіщо вона дозволила Евеліні повернутись ?Так ,вона справді дуже хороша наїзниця ,але хіба можна пробачити її вчинок ?Я ніколи цього не забуду !
Важко вдаряю кулаком по рулю своєї машини ,але легше не стає .Я повинен тримати себе в руках ,але коли бачу Евеліну ,то просто втрачаю над собою контроль .Дзвінок мого смартфона заставляє мене з'їхати на обочину і зупинитись. 
—Чого тобі, Сабріно?—Невдоволено запитую .Вона подзвонила зовсім невчасно. 
—Пупсику ,ти чого ?—Солодко щебече .—Хтось зіпсував тобі настрій ?Тоді я з радістю тобі його підійму .—Грайливо промовляє ,мене ж це тільки дратує .
—Не треба .Я хочу побути сам .
—Ну ,любий ,останнім часом ти геть забув про мене .—Ображено каже .—А мені може теж потрібна твоя любов і ласка ?Де ти ?Я зараз приїду і твій настрій вмить підніметься .
—Вибач ,я не в настрої .—Вибиваю ,бо відчуваю ,що мої нерви і так вже вичерпані .Ще зірвусь і нагрублю їй .Мені не подобається ,коли Сабріна сильно настирлива .Інколи це мене відштовхує .
Проте ,я не збираюсь проводити цей вечір наодинці .Швидко заходжу в групу "Bad boy's" в інсті і друкую повідомлення :

Річард: Пацани ,давайте зустрінемось в клубі. 
Алекс: Бро ,ми з Бертом вже тут. Приєднуйся .
Річард: Гаразд .Через 15 хвилин буду .
Берт:Окі ,чекаємо .

Виходжу з групи і максимально жму на газ .Швидкість допомагає мені трохи розслабитись і освіжити думки. За декілька хвилин я вже заходжу в клуб .Пропускають мене одразу і мені не приходиться чекати в тій довжелезній черзі .Чому ?Бо я тут частий гість, ну і звісно мого любого татуся знає все місто. Хоч якась від нього користь. Роздратовано пробираюсь крізь натовп п'яної і танцюючої молоді на другий поверх ,де розташовані VIP-столики. За одним з них я знаходжу Берта і Алекса .
—Хай.—Кожному з них по черзі жму руку і сідаю збоку на диванчик .
—Офіціант ,віскі .—Голосно кажу і мені скоро подають мій напій .
—Ооо .В нас ще один не задоволений життям .—Закочуючи очі каже Берт. —Спочатку Алекс ,тепер ти .
—А з ним що ?—Запитую швидше в Берта ,бо бачу ,що Алекс вже випив...і то не мало. 
—А він святкує появу сестрички. —Я здивовано піднімаю брову. Батько Алекса вдівець .Яка ж тоді сестричка ?Він собі коханку завів чи що ?
—То ти скоро станеш братом ?Будеш няньчити малого бейбіка ?—З усмішкою кажу .
—Тільки його бейбіку вже 18 і сумніваюсь ,що її потрібно няньчити. —Я поперхаюсь своїм віскі .
—Твій старий ,що мав дитину на стороні ?—Здивовано запитую .
—Гірше. —Каже Алекс .—Він на старості вирішив одружитись. —Алекс знову щось п'є .
—І тепер в нього появилась зведена сестра. 
—Нічого собі .—Оце так новини. —А ниєш ти чого ?Невже сістер така страшна ?—З ухмилкою запитую .
—Су...—Алексу не дає закінчити Берт:
—Суперова суничка .—Виголошує той .Я усміхаюсь .Завжди коли або я ,або Алекс хотіли матюкнутись Берт нас перебивав і продовжував .Тепер в нього вже на автоматі це виходить ,а для мене це завжди залишалось загадкою ,бо я не розумів як він настільки швидко придумує підходящі слова .Хоча ...він  майбутній програміст і в його професії важливо бути швидким .—Просто дівчинка виявилась не проста і одразу послала нашого Алекса з його підкатами куди подалі. 
—Та вона самозакохана ду...
—Дуже мила дівчина. —Знову перебиває Берт .
—Ммм...Мені навіть стало цікаво хто вона. —Кажу .
—Ну ,поки це нещастя заливалось віскі я дещо встиг дізнатись про цю звідну бейбу .—Берт розвертає до мене свій ноут і показує сторінку цієї "сестри" .
—Нічогенька .—Розглянувши кажу .Личко й справді симпотне .Невже ця мила дівчина могла провчити нашого Алекса?
—Мія Даймонд .Батько —українець ,мати —американка .Народилась Мія в Україні ,але її батько помер ще до її народження. Все життя вона провела там .Навчається на дизайнера ,як і ви. Два місяці тому її мати поїхала у відрядження в Нью-Йорк .Там закрутила роман з батьком Алекса і ось так в нашого дорого друга появилась матуся і сестричка. 
—Весела історія .—Кажу і відпиваю ще трохи коричневої речовини .
—І ось цей горе-братик сидить тут і напивається ,бо його вперше відшили. 
—Вона ще буде моя. Ця при...
—Приємна молода дівчина. 
—Гик. —Я забираю в Алекса стакан. Він вже й так випив зайвого. 
—А в тебе що ?—Запитує Берт .
—Евеліна .Шерон дозволила повернутись їй в кінний клуб. Тепер ми будемо разом тренуватись .—Випалюю на одному подиху .
—Чесно кажучи ,то мені вже навіть кортить побачити цю дівчину .Ти стільки про неї розказував .Але хіба можна її настільки ненавидіти ?Може Шерон і права ?Наскільки я знаю ,то тоді все було не доказано. 
—Пакет з отрутою знайшли в її рюкзаку .Хіба це не доказ ?
—Можливо ,хтось підкинув його Евеліні ?Ви ж стільки років дружили. Я жодного разу не бачив цю дівчину ,але моє шосте чуття підказує ,що це мутна історія ,а чуйка мене ніколи не підводить. —Я лише важко видихаю .—Дай їй шанс.
Мій телефон починає вібрувати від якихось сповіщень .Я заходжу в Інсту і бачу історію Ітана на якій він з Евеліною на березі океану обіймаються .Чорт .Кидаю той телефон по далі через злість .
—Річард ,що сталось ?—Обертаю свій смартфон до Берта .—Це і є та Евеліна ?—Я схвально киваю .—Вона дуже красива .—Я міцно зжимаю кулаки .Берт звісно мій друг ,але мені щось не подобаються його коментарі на рахунок Евеліни .Видно ,що вона йому сподобалась. Ну ще б ,така дівчина не може не подобатись .Та й характери у них схожі ...Здається ,останній стакан віскі був зайвий ,бо в моїй голові з'являються божевільні думки. —А це ваш одногрупник Ітан ?
—Гик.—Алекс неначе той ведмідь ,що щойно прокинувся з сплячки. 
—Вони що разом ?—Продовжує засипати мене питаннями Берт .
—Господи ,та не знаю я !—Мені терпець увірвався .
—Спокійно ,Річ .Здається ,ти ревнуєш .—З усмішкою каже Берт .
—Нічого я не ревную .Все в минулому.—Відводжу погляд в бік.—Я ніколи не пробачу Евеліні той вчинок .
—Ти як старе заївше радіо. Кажеш одне й те саме. Мені здається ,що ти просто боїшся побачити правду .Якщо ти знайдеш докази ,що твого коня отруїла не Евеліна ,то тебе загризуть муки совісті через те ,що ти так ставився до неї ,робив боляче .Ти потім не пробачиш цього собі .Перестань нарешті і дозволь цій дівчині жити своїм життям .
—Гаразд .Нехай тренується .Шерон і так вже вирішила. Але краще до Евеліни я ставитись не буду .
—Добре , Ромео ви нещасні .Вам вже пора додому проспатись. Річ ,давай ключі .Я відвезу тебе і Алекса .
—Ок .—Берт відвозить нас і я вдячно жму йому руку .Ми з ним знайомі близько двох років і він став для мене хорошим другом ,хоч ми й дуже різні .Берт завжди був для мене з Алексом тим самим старшим братом ,який відповідав за нашу компанію і навіть часто витягував нас з неприємностей .А ще він міг дати хорошу пораду. 
—Дякую ,бро .—Він віддає мені ключі і я заходжу в дім.
—Ти задовбав мене ,Девід !—Звук розбитої посуди і пискливий голос матері. —Скільки ще можна ,скільки ?
—Заспокойся нарешті ,Елісон !—В голосі батька я чую роздратування .
До таких сварок я вже звик .Вони стали невід'ємною частиною нашої сім'ї ,а точніше того ,що від неї залишилось .
—Я розведусь з тобою !—Сміючись каже мама .
—Ти не посмієш .Якщо хоч хтось дізнається про наші стосунки я знищу тебе !—Погрозливо кидає батько. 
—Та пішов ти .—Мама виходить з кухні з пляшкою дорогого червоного вина .—О ,синуля прийшов .—Вона хитаючись підходить до мене і цілує щоку .Я одразу кривлюсь на лиці від неприємного запаху алкоголю .Здається ,я навіть сам протверезів .Хоча й не пив багато ...
Мама йде геть ,а батько гримнувши дверима покидає дім .Як же мене це все дістало .Мені 19 ,я вже дорослий ,але мені б хотілось мати нормальну сім'ю ,а що я маю взамін ?Двоє "батьків" ,які ненавидять один одного і яким наплювати на власних дітей .Гидко...Я виходжу з дому і свіжий вітерець вдаряє мені в лице .Приємний аромат гортензій заставляє мене ближче підійти до цих квітів .Я легко проводжу по них рукою і замислююсь над словами Берта. А якщо він таки правий і Евеліна не причетна до смерті Білки ?Ні !Це не можливо .Ніхто інший не міг цього зробити...
Я повертаюсь назад в дім і йду в кімнату Люка .Добре ,що тут є звукоізоляція і він не чув тієї сварки. Зараз малий граєтеся з Лізою.Вона йому як старша сестра ,а ще вона дуже добре до нього ставиться і я вдячний їй за це .
—Лізо ,я пограюсь з малим .
—Гаразд .Я тим часом приготую вечерю .Що б ви хотіли ?—Запитує .
—Люк ,чого б тобі хотілось ?
—Спагетті з сиром !—Радісно каже той .
—Добре .Тоді нам дві порції спагетті .Ми повечеряємо в кімнаті малого .—Ліза схвально киває і виходить з кімнати .
—Як пройшов твій день ,малий ?—Сідаю поруч на килимок .
—Ей ,я вже не малий .—Обурюється Люк .
—Добре ,добре .—Піднявши руки вверх ,кажу.
—В мене все добре .—Весело відповідає .
—А що ми малюєш?—Тихцем дивлюсь на аркуш паперу .
—Це подарунок .
—І кому ж ?—Вигнувши брову запитую.—Невже ти закохався ?
—Ні ,не закохався .Це моїй рятівниці .—З гордістю і усмішкою каже той. —Ось. —Люк обертає до мене свій малюнок .На ньому зображено брата ,який тримає за руку якусь дівчину ,а на задньому фоні намальований садочок .—Це для Елі .—В моєму горлі з'являється неприємний комок .—Вона тоді врятувала мене ,коли я хотів зістрибнути з гірки. 
—Вона не хотіла тобі нашкодити ?Ти нічого не плутаєш ?—Перепитую .
—Ні ,вона дуже хороша дівчина .Моя рятівниця .Ти ж передаси їй малюнок ?Для мене це дуже важливо .—Люк дивиться на мене своїми милими голубими очима .
—Звісно передам .
—Обіцяєш ?
—Обіцяю.—Малому я ніколи не відмовляв .Батьки й так йому часу не приділяють ,а я старався хоч якось його розвеселити. 
—Але не забуть .
—Добре.—Люк віддає мені малюнок.Далі ми граємось з ним машинками ,але з моїх думок не виходить Евеліна .Тоді я накричав на неї за те ,що вона хотіла нашкодити брату ,а вона нічого не зробила .В тому ,що це саме так я не сумніваюсь ,бо Люк завжди говорить правду .Якісь невеличкі муки совісті з'являються десь всередині і як б я не старався їх прогнати ,вони нікуди не зникають ...
—Дякую,Лізо.—Радісно каже брат.—Спагетті були дуже смачні .
—Немає за що ,Люк.Рада ,що тобі сподобалось .—З усмішкою каже дівчина і забравши пусті тарілки виходить з кімнати. 
—Річарде ,розкажи мені казочку ,будь ласка .—Каже мені малий ,коли я вже хочу йти .
—Гаразд .—Люк залазить під ковдру ,а я сідаю поруч .Коли він поринає в сон я сильніше накриваю його і тихо виходжу .Швидко приймаю душ і лягаю спати. Завтра ж в універ .