Обпалені крила маленького метелика

4 глава 
*Евеліна 
—Річард ?—Я здивовано дивлюсь на хлопця .Він забирає руку з мого плеча і відходить на крок назад .
—Ме... Евеліно,чому ти тут ?—Я гірко усміхаюсь.
—Вже другий раз ти хочеш назвати мене метеликом ...—Поправляю неслухняне пасмо свого волосся ,яке лізе мені в очі .В моїй голові знову пробуджуються спогади .З дитинства Річ називав мене метеликом.Казав ,що я така легка й красива ,як він .А ще ці малі тваринки любили літати біля нашого дому і були мені такими схожими на квіти улюблених гортензій.
—А ти й справді стала метеликом .Яскраво ввірвалась в моє життя ,а потім так само й зникла. 
—Я не зникла .Це ти викинув мене з свого життя.—Сльози вже наверталися на очі,але я старалась не плакати .Я не можу показати йому, як мені боляче .
—І ти прекрасно знаєш чому !—Голос Річа напружився ,а в очах я бачила пронизливий холод .—Навіщо ти повернулась ?—Він що дорікає мені ?
—Через певні обставини .
—Які ?—Не вгавав Річард.
—Тебе це не стосується !—Я вже теж не витримувала .
—Ах так ...—На його лиці з'явилась єхидна посмішка .Він підійшов до мене впритул і я відчула його подих на своїй шиї .Їдкий аромат хлопця заполонив мої рецептори .—Я не дозволю тобі більше знищити мене ,Евеліно .Тримайся подалі від мене ,інакше ти пошкодуєш ,що повернулась. —Він швидко розвертається і йде кудись .Я все ще завмерло стою на місці .Неприємний комок в горлі душить мене з середини .По щоці таки котиться одинока сльоза. Я сідаю на сусідню лавочку і закриваю лице руками .Як ?Як він може так зі мною ?Я ні в чому не винна ,а він мені погрожує !Хіба я заслужила на це ?Було так гірко ,що він тоді повірив не мені .Ми ж стільки часу були знайомі ,дружили з дитинства ,а він в один момент забув про це все ...Але якщо я буду триматись за минуле ,то так довго не проживу .Я більше не буду картати себе в чомусь .Він сам у всьому винен ,але я більше не дам йому так зі мною вчинити. Я швидко витираю сльози і впевнено крокую в квітковий .На порозі мене зустрічає усміхнена мама .Ну хоч в когось все добре. Здається в цьому магазині вона сама розквітла ,як красива троянда .Ці зміни пішли їй на користь .Я підходжу до неї і міцно обіймаю .
—Привіт ,моя хороша .Як перший день в університеті ?
—Добре .—Намагаюсь посміхнутись .—Я зустріла там Єву .Ми вчимось в одній групі .Ще познайомилась з її другом Ітаном .Викладачі дуже хороші .Так цікаво пояснюють .
—Я рада за тебе .—В квітковому з'являється якийсь молодий чоловік з дитиною .—Обслужиш клієнта?—Запитує мама .Я лише схвально киваю і йду до покупця ...

—В тебе непогано виходить .—Мама закриває двері крамниці і переводить на мене погляд .
—Дякую.Мені подобається тут працювати. —До нас під'їжджає Джеремі і ми їдемо додому. 
—Я приготував шпинатний суп і салат на вечерю .—Хвалиться той .
—Молодець ,синку .—Каже мама .—Як пройшов твій день ?
—Добре .Навіть дуже .Один модний журнал запропонував мені контракт .
—Оо,то мій братик тепер стане знаменитим ?—Підколюю Джея .
—А ти що заздриш ?—Нахабно сміється з мене і я жартома вдаряю його в плече .Насправді я дуже рада за нього .Джеремі дуже красивий і його часто запрошували на різні фотосесії .Він любить цю справу і це головне .Брат паркується біля нашого дому і ми виходимо .В вітальні ми зустрічаємо тата і Еріку ,які грають в якусь настільну гру. Тоді ми всі разом вечеряємо .Джей добре постарався .Їжа вийшла дуже смачна .
—Дякую тобі ,Джеремі .—Обнімаю брата і йду мити свою тарілку. 
—Справді ,синку ,вийшло дуже смачно .—Захоплено каже рідна .—Ти так рідко готуєш .Що це на тебе сьогодні найшло ?—Мама прискіпливо оглядає брата ,а я починаю хіхікати,а тоді нахиляюсь до нього і на вухо кажу :
—Це тебе Єва так надихнула ?—Він лише завертає очі .
—Маленька зараза ,ану мовчи. 
—Про що ви так шепочетесь ?—Запитує тато. 
—Та так ,ні про що .—Відповідаю і швидко йду в свою кімнату .Ще одне слово і точно буде непереливки від Джея. 
Я швидко дістаю все з свого рюкзака і починаю вчитися .На це в мене йде близько двох годин. Коли закінчую ,то на вулиці вже суцільна темрява .Я приймаю душ ,а тоді вирішую подивитись ще якийсь серіал .Під час його перегляду я й засинаю ...

—Елька ,ану вставай .—Надокучливий голос брата не стихає і я кидаю в нього подушкою .—Ти подивись на неї .Ще й кидається .—Невдоволено каже ,а тоді на моєму лиці з'являються крапельки води .Я швидко розплющую очі і підриваюсь з місця .
—Джеремі !—Від мого крику напевно і сусіди проснулись. Мій любий братик почав хіхікати і ховатись за дверима .Поки я думала як йому помститись в кімнату заглянула мама. 
—Джею ,ну ти знову за своє ?—Мама похитала пальцем в бік брата і той нарешті вийшов зі своєї схованки .
—Ну мам,а як з нею по іншому ?—Наіграно розводить руками .—Моя люба сестричка сама напросилась .—Показує мені язика ,а я жбурляю в нього ще одною подушкою .
—Все ,досить гратись .Швидко одягайтеся і спускайтесь на кухню .Я приготувала вам бельгійські вафлі з згущеним молоком і морозивом . Обов'язково поснідайте ,а я вже біжу на роботу .Не запізнюйтесь в універ. —Мама цілує кожного з нас по черзі і тоді виходить .
—З радістю б пожбурляла в тебе ще подушок ,але ми так точно запізнимось .—Розводжу руками ,а тоді виставляю Джея за двері і починаю одягатись . Сьогодні на мені короткий топ ,кольору фуксії ,поверх —біла сорочка оверсайз і сині джинси .Волосся я зібрала в пучок. Також я вирішила трохи урізноманітнити свій макіяж .Нанесла тон ,підвела вії тушшю ,намалювала брови ,нанесла на губи прозорий блиск і зробила стрілки такого ж кольору ,як і мій топ .Вийшло досить непогано .Я одягнула срібні сережки ,взула білі кросівки і пішла на кухню ,де вже сидів Джей і ласував свою порцію вафель .Брат підвів погляд і подивився на мене з ніг до голови .
—Гарно виглядаєш .—Промовив той ,а я присіла поруч .
—Дякую .
Мамині вафлі —це щось неймовірне .Вони просто тануть в роті ,а це поєднання з морозивом —щось неймовірне .Цей чудовий сніданок аж підняв мені настрій .
—Елю ,ти зможеш забрати Еріку з садочку ?В мене просто фотосесія на четверту .Я зовсім не встигаю .—Порушує нашу мовчанку брат. 
—Гаразд .Відведу її додому ,а тоді вже піду в квітковий .
—Дякую .Ти найкраща .—Брат міцно мене обіймає .—І пробач за ту воду.Я просто не знав як тебе розбудити ,а цей метод діє з дитинства .—Я усміхаюсь .
—І ти мене пробач за ту подушку .—Ми обоє починаємо сміятись .В мене ніколи не виходило довго ображатись на Джея .Інколи він влаштовує мені різні пакості ,але ж він це не зі зла робить .В нас ніколи не було сварок ,які б тривали довше дня і надіюсь ,що в майбутньому їх теж не буде .Після сніданку Джей підвіз Еріку в садочок ,а тоді ми разом поїхали в універ .Попрощавшись з братом я попрямувала в свою аудиторію .Коли я зайшла ,то помітила ,що місце Єви вільне .Дивно ,бо до початку пари 2 хвилини ,а моя подруга з дитинства дуже пунктуальна. 
—Єви сьогодні не буде .—До мене підходить Ітан і неначе озвучує мої думки .—Вона написала,що в неї болить нога .—Продовжує той .Я сумно видихаю .—Якщо ти не проти ,то я сяду до тебе .
—Гаразд .Я тільки "за" .—Радо погоджуюсь ,бо не хочу провести цей день сама .Так хоч з Ітаном поговорю .Здається ,він непоганий хлопець .Тоді мій новий друг перекладає свої речі на мою парту і сідає поруч .В той самий момент в аудиторію заходять Річ і Сабріна. Та міцно його обіймає і сміється .Я відводжу погляд в бік вікна.В голові одразу спливає вчорашня розмова з Річардом .Мені стає образливо і неприємно знаходитись в компанії цих людей .
—Елю ,ти чого ?—Ітан одразу помічає мою різку зміну настрою .
—Ні ,все нормально .—Фальшиво посміхаюсь .
Тоді дзвенить дзвінок і в аудиторію заходить викладач .Я намагаюсь зосередитись на навчанні ...