Нові-старі знайомі

3 глава 
*Евеліна
Цього разу мене вже будить не брат ,а надокучливий звук будильника .Невдоволено виключаю його і підіймаюсь з ліжка .Я —сова і мені дуже важко прокидатись рано .Сонно протираю очі і прямую до вбиральні .Там роблю всі водні процедури і повертаюсь в свою кімнату .Відкриваю шафу і починаю шукати в ній якийсь підходящий одяг. На вулиці сьогодні хороша погода ,тому я вирішую одягнути біле плаття в клітинку і взути до нього такого ж кольору кросівки. Волосся збираю в два пучки і роблю легкий нюдовий макіяж .
—Доброго ранку ,доню .—Мама цілує мене в скроню ,коли я з'являюсь на кухні .
—Доброго .—Вітаюсь зі всіма .
—Я приготувала тости з арахісовою пастою і кашу з фруктами .—Схвально киваю і сідаю за стіл між батьком і Джеремі .Поки я ласую своїм сніданком тато щось розказує про свою роботу .Мама теж ділиться враженнями про перший робочий день .Попри те ,що зараз в нас справи не дуже вони виглядають досить щасливими і не опускають руки .Я цьому радію .
—Джеремі ,відвези ,будь ласка ,Еріку в садочок і тоді вже з Елею поїдете в університет.
—Гаразд ,тату.—Відповідає брат. —Дівчата ,ви вже готові ?
—Тяк .—Радісно відповідає Еріка і ми всі заливаємось сміхом .
—Хорошого вам дня ,діти .—Каже мама і по черзі цілує кожного з нас .
—Я піду до себе в кімнату .Мені ще потрібно взяти рюкзак. —Встаю зі столу .
—Добре .Ми чекатимемо на тебе в машині .—Джеремі бере за руку сестру і вони прямують в бік двору. 
Я підіймаюсь до себе і забираю потрібні мені речі .Важко видихаю і востаннє дивлюсь в дзеркало .Щось мені підказує ,що цей день буде важким ,але я повинна бути сильною .Поправляю неслухняний локон свого золотого волосся і виходжу .Сідаю на переднє сидіння і включаю музику .Коли ми вже відвозимо Еріку ,Джеремі першим розпочинає розмову.До цього ми їхали мовчки. 
—Як ти ?Хвилюєшся ?—Запитує він ,не зводячи погляду з дороги. 
—Трохи .—Кажу,нервово потираючи зап'ястя .Хоча...Кого я обманюю ?Я дуже хвилююся .
—Не переживай .—Джей лагідно дивиться на мене і бере за одну руку  Я усміхаюсь .Мені дуже пощастило з таким братом .—Я знаю ,що ти хвилюєшся через реакцію Річа ,але не звинувачуй себе ні в чому ,бо ти не винна !Йому має бути соромно за свою поведінку .Колись він зрозуміє свою помилку і ще пошкодує про все .Я не дам йому нашкодити тобі .—Я схвально киваю на слова Джеремі і мені стає трохи легше .Він правий. Мені немає чого боятись. Я ні в чому не винна !Брат обережно паркується біля нашого нового універу і ми виходимо з машини .В мене все ще трохи тремтять коліна .Джей це помічає і бере мене за руку .Так ми й заходимо в приміщення .Я одразу помічаю декілька зацікавлених поглядів ,які прикуті до нас .Я не знаю жодного з цих студентів ,але мені не дуже хочеться бути в центрі уваги. Ми скоро добираємось до кабінету директора ,де на нас вже чекає привітний кароокий чоловік .На вигляд йому років 35-40 .Він одягнений в елегантний синій костюм і білу сорочку .Дуже стильно. 
—Доброго дня,я— містер Вілсон .А ви —Джеремі і Евеліна ?
—Так .—Відповідаю за нас обох .
—Дуже приємно познайомитись .—Каже директор ,а тоді він по черзі пожимає нам руки. З вигляду дуже хороший і добрий чоловік .Надіюсь ,що в нас не буде ніяких проблем .
—Нам теж .—Каже Джеремі .
—До початку першої пари залишилось п'ять хвилин. Я проведу вас до ваших аудиторій .—Ми виходимо з кабінету і прямуємо довгим коридором .Тут дуже красиво. Коли я закінчувала школу ,то мріяла сюди поступити,але через цю неприємну ситуацію з Річем я й думати про це забула .
—Джеремі ,ось тут твоя перша пара.Я познайомлю тебе з твоїми одногрупниками. Евеліно ,почекай на нас ,будь ласка ,в коридорі .Я скоро повернусь і проведу тебе .—Я схвально киваю .Тоді міцно обнімаю брата і тихо кажу йому на вухо:
—Удачі тобі .
—Тобі теж .—Відповідає той і підморгує мені . Директор разом з братом зникають за дверима і я залишаюсь сама .Я встигаю краще роздивитись інтер'єр цього місця .Дуже багато скляних дверей і вікон. Стіни темно-кремового відтінку .Дуже вишукано і красиво .Через свою неуважність я зіштовхуюсь з якимось хлопцем. 
—Ой ,пробач .—Опускаю очі і бачу ,що його книги опинились на підлозі .Починаю їх збирати і ми з цим хлопцем ще й стикаємось лобами .
—Як ти ,не боляче ?—Я підводжусь і зіштовхуюсь з голубими очима блондина .На вигляд дуже симпатичний хлопець .Він одягнений в чорні джинси і білу футболку ,яка гарно підкреслює його накачане тіло. Він дарує мені свою приємну усмішку і я сама починаю усміхатись .
—Ні,все добре .—Відповідаю і поправляю своє волосся,яке вибралось з пучків. —Ти вибач .Я не хотіла .—Відчуваю ,як мої щоки миттєво червоніють .
—Ні ,ні !Це я був не уважний.—Я підіймаю останню книгу з підлоги і даю хлопцеві .На мить наші погляди сходяться в одній точці і ми неначе завмираємо .—Приємно познайомитись .Я—Ітан .—Першим відмирає блондин .
—А я —Евеліна .Можеш називати мене просто Еля .Приємно познайомитись .—Ми пожимаємо один одному руки. 
—Мені теж .—З усмішкою промовляє Ітан .—Я раніше ніколи тебе не бачив в нашому універі .Ти новенька ?
—Так .—Відповідаю.На цьому наша розмова завершується ,бо до нас приєднується містер Вілсон .
—О ,Евеліно ,ти вже встигла познайомитись з своїм одногрупником ?
—То ,Еля буде навчатись в нашій групі ?—Здивовано перепитує Ітан .
—Так .—Дзвенить дзвінок ,який сповіщає нас про початок першої пари. 
—Ходімо .—Промовляє директор і ми з хлопцем крокуємо за ним .
—Вітаю тебе в нашому університеті .Думаю ,що тобі сподобається тут. Якщо виникнуть якісь запитання чи проблеми ,то одразу звертайся до мене .—З усмішкою каже Ітан.Після цього ми заходимо в аудиторію .
—Місіс Девіс ,я заберу в вас декілька хвилин. —Промовляє директор до викладачки ,яка стоїть біля дошки .Я поглядом обводжу своїх майбутніх одногрупників і завмираю,коли  зустрічаюсь з небесно-голубими очима Річарда .Слова ,думки ...все перемішалось в моїй голові .
—Дорогі учні ,радий представити вам нашу нову студентку —Евеліну Лорен .Тепер вона навчатиметься з вами ...—Містер Вілсон ще щось говорив ,але я вже зовсім не слухала його .Мої думки були геть далеко .Я не могла відвести погляду від Річа .Він теж дивився на мене .Здається ,кров в моїх жилах почала холонути від його погляду.Він був повен зневаги і ненависті .Мені хотілось кудись втекти і заплакати ,але я трималась до останнього. —Успіхів вам ,Евеліно .—Звернувся до мене містер Вілсон і цим повернув в реальність .Я лише схвально кивнула і тоді знову перевела погляд на своїх одногрупників .Біля Річа сиділа Сабріна .Вона теж була роздратована ,але намагалась це приховати за награною солодкою посмішкою .Рівень фальші просто зашкалював .Мені здається вона трохи напружилась ,коли побачила мене ,а тоді пригорнулась до Річарда .Неначе боялась ,що я зараз його відберу від неї .Тоді мій погляд привернула ще одна особа ,яка весь цей час махала мені рукою з задньої парти .Я примружила очі і зрозуміла ,що це Єва .Невисока кароока брюнетка з красивим хвилястим волоссям махнула мені рукою і я попрямувала до неї .
—Привіт ,Елю .—Вона міцно мене обіймала.В школі ми дуже добре спілкувались і я скучила за нею .
—Привіт ,Єво .—Тихо сказала їй на вухо .
—Я така рада тебе тут бачити .Нарешті серед цих шакалів появилась хоч одна нормальна дівчина .—Радісно каже та .
—Якщо всі вже познайомились ,то давайте продовжимо . Евеліно ,бажаю вам удачі в новому університеті . Надіюсь ,що ви будете старанною студенткою .—Промовила викладачка.Я дістала свій блокнот і почала уважно все за нею записувати...