Глава 63

Камінь Сили продовжував вібрувати. Світло кристала пульсувало нерівно, а в його блакитній глибині, ніби отруйні чорнила, почали розповзатися брудні фіолетові та чорні розводи. Вони нагадували глибокі тріщини, що стрімко покривали магічне тіло артефакту. Чорна магія Севана виявилася настільки брудною, що навіть королівський кристал задихався, намагаючись перетравити таку кількість концентрованої злоби.

Крейг зробив кілька кроків назад.

— Відійди, Луміро, — застережливо прогудів Крейг, не зводячи насторожених очей з кристала. — Магія предків Раєля зараз у люті. Нам тільки не вистачало, щоб цей скажений кристал випив до краплі твою срібну магію разом із твоїм нестерпним характером та нескінченними запитаннями.

Луміра, як це не дивно, цього разу навіть не стала сперечатися. Вона слухняно шмигнула під крило великого дракона.

Ліріель теж зробила кілька кроків назад. Принцеса старанно обійшла невелику гірку сірого попелу на підлозі — все, що лишилося від колишнього мага. Свіжий протяг підхопив цей порох і за кілька секунд майже повністю розвіяв його по залі.

Проте очищення самого кристала йшло занадто важко. Чорні розводи ставали ширшими, і здавалося, що Камінь Сили от-от розколеться.

Раєль дивився на цю магічну агонію. Його серце стиснулося від дивного болю. Цей камінь пам'ятав його батька. Він був серцем його дому. Золотий медальйон у руці воїна став настільки гарячим, що майже обпікав шкіру, але Раєль не випустив його. Чоловік міцно стиснув родинну реліквію в кулаці й не вагаючись рушив до нього.

— Раєлю, ні! Зупинись! — з розпачем скрикнула Ліріель.

Але Раєль уже нікого не чув. Зробивши останній крок, він підійшов упритул до Каменя Сили й без страху поклав свою долоню на розпечену грань кристала, міцно притискаючи до нього золотий медальйон із краплиною власної крові.

У ту ж секунду печеру затопило сліпуче світло. Магічний вибух блакиті огорнув усю постать чоловіка, перетворюючи його силует на світлову фігуру. Ліріель та дракони кинулися вперед, щоб силою відтягти його від кристала, але раптом застигли на місці, заворожені неймовірним видовищем.

Вони побачили, що магія не вбивала Раєля. Навпаки — під його рукою прадавній Камінь Сили стрімко зцілювався. Чорні розводи та тріщини, торкаючись його пальців, із шипінням зникали, наче бруд під потоком чистої джерельної води. Магія крові та щире бажання врятувати свій дім творили дива.

Через якусь мить шалена пульсація припинилася. Кристал спалахнув і засвітився рівним блакитним світлом. Тепер він був чистим, без жодної чорної цятки чи тріщинки. Велична печера наповнилася м'яким сяйвом, що відображалося в золотавих пасмах волосся Ліріель.

Раєль повільно опустив руку. Медальйон тепер світився в унісон із великим кристалом. Воїн із втомленою, але неймовірно щасливою усмішкою повернувся до своїх супутників. Його очі горіли.

— З тобою... з тобою все гаразд? — схвильовано, тремтячим від пережитого шоку голосом запитала дівчина, роблячи крок назустріч.

Замість будь-яких довгих розмов чи пояснень, Раєль просто зробив широкий крок уперед, долаючи відстань між ними. Його руки із силою притягнули її до себе. Він буквально втиснув її у свої груди, даючи їй можливість відчути шалений ритм його серця. Ліріель полегшено зітхнула, обхопивши його шию руками й ховаючи обличчя на його плечі, вдихаючи рідний запах.

— Не треба так необачно ризикувати, — невдоволено, але з явним полегшенням пробурчав Крейг. — Мої  нерви не розраховані на такі світлові шоу.

Луміра, схиливши свою голову набік, буквально вибухнула від допитливості:

— Раєлю! А Камінь Сили... він тобі щось сказав? Ну, якісь таємниці, заклинання, королівські секрети?

— Він сказав, щоб я негайно поцілував мою принцесу, — промовив Раєль, заглядаючи вглиб закоханих очей Ліріель. — І якнайшвидше одружився з нею, поки вона не передумала.

Ліріель почервоніла до кінчиків вух. Вона відкрила рота, але відповісти нічого не встигла.

Раєль м'яко підняв її підборіддя пальцями, схилився нижче і накрив її губи своїми. Це був не той прощальний поцілунок розпачу біля воріт і не випадковий дотик. Це був палкий, пристрасний і неймовірно чуттєвий поцілунок чоловіка, який завоював своє королівство, але найбільшим своїм скарбом вважав дівчину, яку тримав в обіймах. Ліріель затамувала подих, повністю розчиняючись у цьому моменті, її пальці міцно впилися в його плечі, а весь світ навколо них просто перестав існувати.

Крейг, помітивши цей раптовий спалах людської романтики, важко зітхнув і спробував своїм масивним чорним хвостом акуратно закрити Лумірі очі.

— Ох, ці мені людські любощі... — невдоволено бурмотів великий чорний дракон, підштовхуючи своїм крилом срібну малечу в бік темного виходу з печери. — Жодної поваги до давніх традицій. Сучасна молодь абсолютно не соромиться проявляти почуття прямо при дітях та поважних бойових ящерах. Ходімо, Луміро, не заважатимемо їм.

— Ей! Ну так нечесно! Через твій хвіст знову нічого не видно! — ображалася дракониця, кумедно намагаючись визирнути з-за його крила і все одно намагаючись зафіксувати деталі етикету поцілунків. — Я повинна стежити за точністю виконання королівського наказу Каменя!

Проте Крейг був непохитний і впевнено виштовхав срібну бешкетницю в коридор, залишаючи закоханих наодинці.

Раєль та Ліріель навіть не помітили цієї кумедної суперечки своїх крилатих друзів. Вони були повністю зайняті одне одним, насолоджуючись довгоочікуваною близькістю, солодка напруга якої нарешті знайшла свій вихід. А стародавній Камінь Сили за їхніми спинами продовжував світитися м'яким, чистим блакитним світлом, благословляючи нову епоху цього королівства та їхнє велике, непереможне кохання.