Глава 50

Наслідки лісового бою нагадували наслідки невеликого торнадо, яке пройшлося виключно по королівському гардеробу. Одна з карет, у якої розлетілося в тріски колесо та навпіл тріснула вісь, остаточно вийшла з ладу й тепер сумно косилася на бік. Кілька кованих скринь перетворилися на уламки, а їхній шляхетний вміст, щедро прикрашений лісовим болотом та слідами розбійницьких чобіт, тепер живописно висів на колючих кущах дикої шипшини.

Для чотирьох фрейлін це була катастрофа вселенського масштабу. На залишках розбитого колісного обода розгорнувся справжній траурний консиліум із плачем, театральним оханням та трагічним перераховуванням втрачених метрів ліонського мережива.

Проте для Ліріель це не було трагедією. Вона гарячково думала про інше: як усім розміститися в каретах, що залишилися цілими? Якщо три поважні міністри, чотири галасливі фрейліни та купа вцілілого багажу спробують залізти в один-єдиний екіпаж, то поїздка до маркіза Вестфолла перетвориться на сумісні тортури.

Раєль, який до цього мовчки допомагав слугам відтягувати зламаний віз на узбіччя, раптом підняв голову. В його очах спалахнув хитрий вогник. Він оцінив ситуацію, обтрусив руки від пилу і впевнено підійшов до Ліріель.

— Ваша високосте, — почав він офіційним, але підозріло лагідним тоном, від якого у принцеси всередині все солодко й зрадницьки завмерло. — Склалася критична ситуація. Якщо ви спробуєте залізти всередину карети до ваших дам, там буде занадто тісно. Як командувач цього... конвою, я просто не можу допустити, щоб майбутня королева їхала в таких некомфортних умовах. Тому, суто з міркувань тактичної економії простору, я наполегливо запрошую вас пересісти до мене. На Крейга. Там чудове свіже повітря, прекрасна видимість і... дуже надійні обійми. Для безпеки, звісно.

Ліріель ледь стримала усмішку, дивлячись на те, з яким абсолютно невинним і серйозним виглядом він це пропонував. Вона вже була готова погодитися, адже перспектива знову відчути себе захищеною від усього світу на спині дракона миттєво підняла їй настрій.

— О ні, у жодному разі! — раптом висунувся з вікна вцілілої карети лорд Бекетт, судомно поправляючи окуляри. — Незаміжня принцеса не може летіти на драконі в обіймах...

— Лорде Бекетт, — солодким  голосом перебила його Ліріель, обертаючись до міністра. — Якщо я залишуся в кареті, графиня Беатріс сяде вам на коліна, тому що її скриня займе сидіння. Ви готові до такої... дипломатичної жертви?

Міністр миттєво зблід, уявив Беатріс у стані істерики на своїх колінах, злякано гикнув і поспішно сховався назад в екіпаж, зачинивши віконце.

— Нечувано! — випалила графиня, міряючи Раєля гнівним поглядом. — Її Високості не пасує летіти наодинці з чоловіком без нагляду до вінчання! Король дав мені чіткий наказ стежити за репутацією доньки. Тому, якщо принцесі тісно в кареті, я полечу з нею! Так, я боюся висоти, мене нудить від одного вигляду хмар, але обов’язок перед короною вищий за мої страхи!

Раєль ледь не застогнав від розпачу, а Луміра на даху вцілілої карети так реготала, що ледь не звалилася вниз:

— Ой, я не можу! Раєле, твій романтичний план щойно розбився об корсет графині Беатріс! Крейгу, бери пасажирку, вона буде чудово виглядати поруч із твоїми шипами!

Графиня Беатріс, високо піднявши підборіддя, рішуче попрямувала до великого дракона. Проте вона не врахувала, що Крейг теж брав участь у романтичному інструктажі і мав свої плани на цю подорож.

Коли фрейліна підійшла ближче, Крейг повільно повернув до неї свою голову. Дракон дочекався, поки графиня підійде майже впритул, а потім різко звузив золоті зіниці, випустив з ніздрів дві цівки гарячого, чорного диму і видав низький  грізний скрегіт, від якого у Беатріс миттєво підкосилися ноги. Крейг оголив свої гострі зуби і зробив такий вираз морди, який явно означав: «Якщо ти підійдеш ще на крок, жіночко, мій шлунок поповниться графинею».

Беатріс миттєво зблідла, а віяло випало з тремтячих рук.

— Знаєте... — проковтнувши клубок, пискнула старша фрейліна, задкуючи назад зі швидкістю арбалетної стріли. — Я раптом подумала, що державні інтереси вимагають моєї присутності саме в кареті! Так, там тісно, але ми з дівчатами... потіснимося! Ліріель, люба, лети на цьому... цій милій істоті. А я... я краще посиджу на валізах!

Вона кулею залетіла всередину карети, з гуркотом зачинивши за собою дверцята.

Раєль і Ліріель одночасно вибухнули голосним сміхом. Воїн вдячно поплескав Крейга по могутній шиї:

— Блискучий маневр, друже. Тобі треба дати орден за відлякування фрейлін.

Крейг лише задоволено кліпнув і злегка схилив крило, запрошуючи принцесу піднятися. Раєль спритно підхопив принцесу, допомагаючи їй сісти попереду себе, і міцно, упевнено обійняв її за талію, притискаючи до своїх грудей.

— Ну що, Ваша Високосте, тепер логістику налагоджено? — прошепотів він їй на вухо, коли Крейг потужно злетів у небо, залишаючи каретний аврал далеко внизу.

— Ідеально, мій стратегу, — щасливо усміхнулася Лірі, відкидаючись на його плече і нарешті насолоджуючись довгоочікуваною свободою польоту.

Ліріель затамувала подих від захвату, відчуваючи, як зустрічний вітер б'є в обличчя, а серце Раєля за її спиною б'ється в один ритм із її власним. Попереду на них чекав суворий маркіз, але зараз, ширяючи над зеленим морем лісу, вони були абсолютно щасливі.