Глава 25

Раєль із чорним драконом розмістились на пагорбі біля лісу. З цього пагорба добре було видно вежі палацу. Вогні, що починали спалахувати у вікнах. Ніч темним покривалом накрила місто і ліс.

Багаття ледь горіло, викидаючи поодинокі іскри в літню темряву. Раєль сидів, спершись на стовбур дерева, підперши голову руками. Він дивився на вогонь, але бачив інше. Золотаве волосся, ніжну посмішку Ліріель. Тепер він тільки так її називав. Не принцеса, не Ваша Високосте, а Ліріель.

Крейг вмостився поруч. Він підкинув хвостом у вогнище гілку. Вогонь жадібно огорнув її і розгорівся яскравіше.

Раєль мовчав. Його поглинав розпач. Вперше в житті він був безсилий перед обставинами. Він проклинав Орден, долю і те, що народився звичайним найманцем без шляхетного походження. Якби в його жилах була хоч крапля «високої» крові, він би не сидів тут на узліссі, чекаючи завтрашнього дня, коли вона назавжди належатиме іншому.

Крейг продовжував мовчати. Він бачив тугу свого воїна, та роздуми у дракона були трохи інші. Перед очима дракона стояла таємнича постать у темному каптурі. Той придворний маг. Ще слова короля про те, що руни переставили для розриву із супутником. Луміра не могла так переплутати руни. Вона, звісно, ще та срібна скалка, та нашкодити принцесі навмисно не могла.

- Ти пам’ятаєш, які саме руни переставила срібна дрібнота на весіллі принцеси? – низький голос Крейга змусив воїна підняти голову.

- Ні. – Раєль роздратовано потер перенісся. – Вона казала, що пару якихось рун переставила, щоб Ліріель перенесло в королівський сад.

- У королівський сад, – задумливо повторив дракон. – А натомість принцесу перекинуло на декілька днів дороги від палацу і майже розірвало зв’язок з її супутником.

Раєль насупився. Слова дракона пробили стіну його любовних страждань і привернули увагу. Мозок, звиклий до аналізу, миттєво ввімкнувся.

- Її закинуло за сотні миль, у печеру. Ще ми з принцесою помінялися супутниками, і ви з Лумірою стали невидимими, поки ми не зустрілись.

- Саме так. – Вертикальні зіниці Крейга звузились. – Висновок напрошується сам собою.

Раєль різко підвівся, а його рука рефлекторно лягла на руків’я меча.

— Хтось іще втрутився в магічний потік рун і хотів навмисно викинути принцесу в смертельну пастку. — Очі воїна люто блиснули в заграві багаття. — А Луміра, переставивши після цього ще пару рун, збила весь задум і тим самим врятувала себе та принцесу.

Крейг звузив золоті очі.

— Якщо принцеса раптово помре одразу після церемонії або під час неї від «нещасного випадку», її батько-король згорить від горя, а королівство за законом перейде до зятя. Весільна церемонія — це не просто свято. Це ідеальна пастка, де вона буде на очах у всіх, але абсолютно беззахисна.

Ці слова миттєво склали мозаїку в голові воїна. Можливо, саме принц намагався позбутися нареченої, а тепер, коли план провалився, він поспішав провести церемонію, щоб завершити задумане.

— Це означає, що від самого початку був спланований замах на Ліріель та її драконку. І цей замах може повторитися, — прошепотів воїн, і в його очах спалахнув рішучий, небезпечний вогонь.

— Церемонія вже вранці, — глухо підсумував дракон, підводячись на лапи. — У нас лише ця ніч, Раєлю, щоб зламати ці плани.

Раєль більше не дивився на вікна палацу з тугою. Тепер у його погляді горіла холодна рішучість воїна який звик дивитися небезпеці в обличчя.

— Ми підемо зараз, Крейгу, — тихо, але рішуче промовив чоловік. — Король навряд чи прийме нас вночі, а зранку, можливо, буде пізно.

Чорний дракон прискіпливо подивився на чоловіка.

— Ти маєш план?

Раєль похитав головою.

— Діємо за обставинами.

Він перевірив додаткові ножі і дістав із плічного мішка мотузку.

Крейг уважно спостерігав за діями воїна.

— І що ти збираєшся робити? — Дракон не був упевнений, і рішучість чоловіка трохи насторожувала. — Викрасти короля, щоб він вислухав тебе?

Раєль подивився на друга. Суворий вираз обличчя воїна змінився на більш радісний.

— Ми викрадемо принцесу. — Впевненість у голосі чоловіка говорила про те, що сперечатися з ним було вже марно.

— Привести дівчину до палацу, щоб потім викрасти? — пробасив Крейг.

Раєль знизав плечима. Привести дівчину в палац, передати її в руки самого короля, а за кілька годин повернутися, щоб викрасти, — це було найбожевільніше, найзухваліше і найбезглуздіше рішення в його житті.

— Так, звучить досить абсурдно, — його погляд знову став крижаним. — Якщо ми не помиляємось і їй дійсно загрожує небезпека, то залишатися в палаці буде ризиковано. Нещасний випадок можна підлаштувати не тільки на церемонії.

Дракон глухо фиркнув.

— Доказів немає, — він стукнув хвостом. — Плану немає. А він стоїть і посміхається.

Раєль поплескав по чорному боку дракона долонею.

— Головне — діяти швидко і впевнено, — твердо сказав він і рушив уперед.

Крейг на мить замовк, а потім його паща розпливлася в суворій, хижій посмішці.

— Шалений задум, ризикований і абсурдний. А що? Мені подобається.