Їжа - двигун прогресу

Скажено люблячи і знаючи неорганічну хімію, я дивився на органічну хімію як баран на нові ворота. Моя любов до неорганічної хімії принесла мені перемогу в інститутській олімпіаді серед нехімічних факультетів, і безплатну путівку на віддих в Крим. 
    Несподіване і непотрібне досягнення для мене, так як  на республіканській олімпіаді в Києві несподівано  в завданнях появилось половина питань з органічної хімії. На кожне питання з органіки я писав стандартну відповідь: "Розвязувати не буду. Протестую проти беззаконня і корупції." Я бачив, як викладачі-контролери помагали студентам КПІ. Після приїзду в свій інститут я попав до ректора в кабінет. Там я чесно все розказав,  чекаючи величезного прочухана. Проте ректор розсміявся, і махнувши рукою сказав:
-Вас шо, всіх з одного інкубатора в мій інститут приперли?
 на мій здивований вигляд спокійно добавив:
- Не ти один так повівся. Літом добре відпочинь.                                                                                                 Результатом бесіди стала путівка в один з оздоровчих молодіжних таборів в Криму. Відчуваю .що ви здивовані. Що ж , прийдеться розказати лро це непорозуміння більш об'ємно, з масою деталей.. 
  Прийшла пора проведення інститутських олімпіад по предметам. Я дуже добре знав і ненавидів також дуже - фізику. Чудово знав і любив неорганічну хімію і не любив ( і не знав ) органічну.                   Відпочивав на парах фізвиховання. Дуже вже дистрофіками були майже всі хлопці з груп. Підготовка до вступу, нерви - нічого дивного. Я був записаний в учасника олімпіади викладачем фізики. Олімпіада по фізиці починалася о 15.00 в якійсь аудиторії 4 корпусу. Я не сильно переживав, бо не мав на олімпіади якихось реальних планів.                                                                                                           Правда була і велика незручність для мене в графіку проведення олімпіади. В мене останньою па‐
рою, в день проведення олімпіади, була фізкультура, яка проходила на територій Стрийського парку. Пара закінчувалася в 14.30. Пів-години було катастрофічно мало часу, щоб підкріпитись в столові і вчасно попасти на олімпіаду. Пролечу - то Бог з нею. Я нічого не втрачаю. Дійсність виявилась кардинально іншою.
 Закінчились заняття по фізкультурі грою в баскетбол. Я відмітився 3-очковим кидком,
підстрибнувши, перед високими супротивниками. З веселим настроєм ми переодягнулись в
звичний одяг і я погнав в інститут на олімпіаду. Я дочекався трамвая, доїхав до центру і
тоді бігом на зупинку тролейбуса. Я вже запізнювався - але на таксі поїхати я не мав можливості, бо мої фінанси співали романси.
 Добрався з запізненням на 15 хвилин. Забіг в корпус 4 і почав шукати аудиторію, не
акцентуючи увагу на її номер. Найшов, забіг і сів на самому верху. Мені принесли якісь
папери, я мав засекретити свій факультет і групу - а я на це наплював. Хотілося дуже по‐
їсти, тому я не тратив свій час на всякі дурниці. Правда питання, що були написані на до‐
шках були дивні.Та я і на це плював. Для мене було важливо швидко щось порішати і
бігти в столову. А то впаду в голодну непритомність. Задачки були настільки примітивні,
що пропав інтерес до їх розв'язання, проте мною командував мій шлунок. Я гнав з розв'я‐
занням задач написанням рівнянь переходів, що спочатку не звернув увагу на дивну за‐
цікавленість мною вже двох викладачів-контролерів. Через деякий проміжок часу вони всі четверо обступили мене, мовчки дивились і перешіптувались. Через таку підозрілу їх поведінку я застряв на останній формулі. Вона не вирівнювалась по коефіцієнтах. Я думав більше про їду і, не довго
думаючи, дописав в тій формулі якісь козакрякси і довів все до завершеності. Одна з  кон‐
тролерів сказала мені: - І вода. Я був згідний з нею - водою я ситий не буду, дописав воду, зрівняв знову коефіцієнти. Я швиденько на першій сторінці написав свою групу і факультет. А фамілію написав великими заголовковими літерами, здав своє написання приймаючій лекторші і погнав в столову.
  Я спокійно провчився після олімпіади всього лише тиждень. Забув по олімпіаду як і про
голод. Сидимо на практичному занятті по хімії. Чекаєм викладача. До миті появи викла‐
дача було все спокійно. Вихором торнадо промчався пан Маркіян і ми всі завмерли. Не‐
звичний початок заняття - бути неприємностям. Пан Маркіян пильно оглянув групу і запитав :
 - К........ Ігор тут присутній?
 Я мовчки злив воду і приготовився до походу в воєнкомат. Одна повістка уже лежала
на столі в селі, а мить другої невпинно наближалась.
- Хто твій батько? - заінтересовано запитав Маркіян.
- Історик - відповів я
- Мати хто по спеціальності?
-Мама біолог і хімік. Здивовано запитую у нього                                                                                               - А що сталось?
-Скажи мені Ігор, тебе Оксана Володимирівна записувала на олімпіаду?
- Ні!- я ще більше впадав в ступор. Група ожила.
-Тоді, скажи мені,навіщо ти туди пішов?
- Куда пішов? Я нікуди не ходив. Був тільки на дивній олімпіаді по фізиці. Але думаю я
там нічого не здобуду. Так що ж трапилось ?
- Ти здобув перше безоговорочне місце по хімії серед нехімічних факультетів!