Епілог. Три листи

Лист надісланий

 Любий друже! 
 Ми з тобою знаємо один одного не перший рік. Мені було дуже важко спостерігати за тобою останні два тижні. Початок осені завжди напускає певну палітру смутку. Але в тебе видався дійсно складний місяць.

  Я пишу тобі зараз лише із однією метою, якщо я цього не скажу, ти можеш не зрозуміти своє життя до кінця твоїх днів. Тому все по порядку, а висновки робити вже тобі.

 Коли ми вперше познайомилися - це була визначна зустріч. Наша співбесіда мало походила на звичайну, та і спільного ми мали набагато більше, ніж з іншими колегами. Той день був незабутнім. Ти не лише прийняв мене в колектив без досвіду роботи, ти прийняв мене у свою родину і у своє життя. Я ніколи цього не забував. Тому і хочу тобі зараз віддячити.

 Ти прилетів до України у важкий час хвороби твого батька, я ж тоді не хотів повертатися до батьків. Саме ти дав мені можливість стати дорослим, незалежним і залишитися в Україні на законних підставах. Два українці з паспортами інших держав. Але не тільки це нас обʼєднувало. Ми мали спільні погляди на життя і спільні цінності.

 Я завжди хотів дізнатися, як це - бути українцем. Хоч мама мене і народила тут, все своє життя, ти ж знаєш, я прожив у Торонто. Коли після закінчення школи я міг обрати будь який університет у світі, батьки навіть не здогадувалися, що я оберу ВУЗ  у Києві. Але ми мали угоду. Я навчаюся пʼять років і три працюю. Потім - повертаюся і вчуся вже в канадському коледжі. Вони свою частину угоди виконали, дали мені свободу на вісім років. Навіть не наполягали на поверненні під час війни (хоча я точно знаю, що неймовірно за мене хвилювалися). І ось прийшов час і мені виконати своє зобовʼязання.

 Я думаю, ти розумієш, що не лише батьки - причина мого повернення до Канади, громадянином якої я є. Жизель - теж причина. З першого дня нашого знайомства я зрозумів, що вона - моя людинка. Тому всіляко її підтримував. І допомагав. Іноді навіть не договорюючи щось тобі.

 Але зараз, здається, прийшов час розкрити всі карти. По-перше, нас з Жизель обʼєднувало громадянство однієї країни. Я знаю, що вона цього не афішувала, і покинувши Канаду, використовувала свій український паспорт, бо була впевнена, що більше туди не повернеться. Але так - вона і громадянка Канади також. До того ж ми жили в одному місті. Мали досить багато спільного в спогадах. Звичайно я її не знав у канадському її житті, але іноді так приємно поговорити з тим, хто в темі.

 Саме тому, що Жизель мені безкінечно імпонувала, я так завзято підтримував ваші стосунки. Підтримував і буду підтримувати, бо впевнений, що ваша історія ще зовсім не закінчена. Жизель мала певні таємниці від тебе і це її дуже засмучувало. Що саме з нею відбувалося і які демони її переслідували - ти зможеш дізнатися з її особистого листа. Вона його тобі написала, але не змогла відправити. Саме тому я зроблю це за неї. Бо вірю у ваше кохання. І бачу, як ти страждаєш після її відʼїзду. Знаєш, останні декілька місяців після ваших фіктивних заручин, які згодом стали справжніми, я спостерігав за двома людьми, які були щиро неймовірно закохані. Такі почуття зустрічаються так рідко в сучасному світі, що важко навіть в них повірити. Але ви були такі щасливі, що охоплювали світлом своєї любові всіх навколо вас. Не тільки ви були щасливими, ви робили щасливими всіх оточуючих. І я один із них.

 Можливо, ти звинувачуєш Жизель у тому, що саме вона розірвала цей звʼязок. Я бачив, як ти був шокований її відʼїздом. І заява про моє звільнення зробила тебе ще більш розчарованим у рідних людях. Але їй там я зараз потрібен більше ніж тобі тут. А ще їй потрібен ти. Дуже потрібен. Хоча вона тобі цього і не сказала. Ти думав, що вона зробила егоїстичний вчинок - повернувшись до Канади і навіть тобі не сказавши? Можливо і так. Але пояснення її вчинку в її листі.

 Я скажу тобі тільки наступне: якщо ти її кохаєш, вона варта того, щоб перевернути своє життя з ніг на голову знову. Саме вона цього варта.

 Любий друже! Я пишу тобі цього листа з метою не попрощатися. А дати нам можливість привітатися на іншому континенті. І, можливо, навіть стати сусідами. Зараз я сиджу в готельному номері у Варшаві. У мене завтра літак до Торонто. Але я пишу тобі цей імейл із двома вкладеними листами, щоб ти зміг їх прочитати і зрозуміти, чому твоє життя не закінчилося, а може початися з нового аркуша. Я знайшов, ці два повідомлення у особистій пошті Жизель, на її робочому компʼютері. Один - в отриманих, інший - в чернетках. Вона так і не відправила тобі своє послання. Тому це роблю я для вас двох. Бо щиро вас люблю. І дуже хочу, щоб ви знову були разом.

 Але зараз все залежить від тебе. Бо ти чоловік у цих стосунках. Читай і роби висновки. А поки - надсилаю тобі повідомлення на телефон: «Дейве, прочитай листа на пошті від мене». І дуже чекаю відповіді. А ще - зустрічі, в яку щиро вірю.

З великою повагою і любовʼю, твій друг Алекс

 Лист отриманий

 Рідна моя Жизель!

Я прекрасно розумію, що ніякі слова не змінять той стрес і жах, які ти отримала від мене за останні декілька місяців. Та, напевне, і за всі роки нашого шлюбу. Здається, що тільки зараз я починаю усвідомлювати, як важко тобі було. І як зовсім я не звертав на це увагу. Ти завжди поводила себе так, ніби ти в порядку. Я розумію, що все це ти робила для нашого сина.

 Пробач мене, що я був поганим чоловіком. Пробач, що був поганим батьком. І пробач, що став егоїстом, який зруйнував твоє життя. Нічого змінити вже не можна, і минулого не повернеш. Але я хочу спокутувати свої помилки і загладити провину. Я розумію, що знову втручаюся у твоє життя. І знову ставлю тебе перед вибором.