Глава 4 Жизель

- І доречі - ти неймовірно красива у цій сукні. - Ці слова Давида були не просто словами. Ми танцювали так інтимно, так близько один до одного, ніби ми одне ціле. Я була впевнена, що зараз ми прекрасно виглядали. Не даремно постійно миготіли спалахи фотокамер. Але я намагалася про це не думати. Просто після цих його слів, мені здалося, що ми могли б бути справжньою парою. Звичайно ж це просто швидкоплинна мрія. Але в цей вечір хотілося вірити в казку.

  Проте… Алекс повертає нас в сурову реальність. Щось ми і правда загралися. Сьогоднішня наша вистава буде мати наслідки. Думаю, що для Давида це будуть наслідки в бізнесі. І не факт, що вони будуть позитивними. А от для мене… Ніхто із моїх знайомих навіть не здогадується про мою присутність в Україні. Якщо репортери почнуть дізнаватися, хто я, може вилізти досить багато непотрібних речей. І це мене справді дуже лякало. Я мала певні таємниці, які б і хотіла зберегти. А тепер…

  Втекти від репортерів мені допоміг Алекс. Поки Давид відволікав пресу - помічник посадив мене в машину і повіз додому. Розмова у нас не клеїлася: кожен думав про своє. Я розуміла, що ми з Давидом підкинули Алексу добрячого головного болю. Тому зовсім не образилася, коли він висадив мене біля підʼїзду і сам поїхав у справах. Яскравий спалах фотокамери змусив мене повернутися. На віддалені метрів десяти стояв чоловік і ціленаправлено мене фотографував. В цей момент я згадала слова Давида про обручку. І дуже втішилася, що була повернута до камери лівим боком.

 Мій вечір проходить якось нервово. Навіть неприємно. Я все намагаюся проаналізувати, що відбулося, чому саме так, і хто в цьому винен. По-перше, чому я все ж таки пішла до Давида з таким зовсім незвичним зверненням. Це із-за прохання Бориса, чи із—за жалощів до Давида, чи із-за власного бажання допомогти, чи із-за відсутності тієї клятої обручки і шокуючої новини  про розлучення, або тому що дійсно скучила? Стільки було можливих причин, але реальної я так і не знайшла. Єдине, що я усвідомила чітко: це був імпульс, тяжіння, з яким я не могла впоратися, і в той момент думала точно не головою.

  А от чим  думав Давид - я взагалі не могла уявити. Якби він просто потримав мене за руку, посміхнувся і цього б було досить для Камілли. Чому він так ускладнив доволі просту ситуацію? Одна справа, коли кума побачила нову кохану, зовсім інша - коли пів світу дізналося про існування нареченої у чоловіка, у якого всі думали є законна дружина. А тут він розлучений, виявляється. Не дивно, що вже ближче до вечора я виловлювала наші фото у соцмережах.

  Резонанс сильний. А Давид все не повертався додому. Нам дуже треба було поговорити. Після девʼятої декілька разів дзвоню Алексу. Він не відповідає. Воно і зрозуміло. Точно справ вистачає і без мене. Я вже сьогодні і так надивувала. Не до мене йому зараз. Коли стрілки годинника наближаються до одинадцятої - моє серце нервово колотиться. Починається комендантська година. Усвідомлюю, що сьогодні вже Давид додому не прийде.

  Я доречі так і просиділа у своїй красивій червоній сукні весь вечір. Хотіла, щоб він ще один раз мене побачив такою. А виявилося - не до мене йому сьогодні. Тому набираюся сил і пишу повідомлення. Все як завжди. Пʼятнадцять років пройшло. У мене маніакальне захоплення чоловіком, якому немає ніякого до мене діла. Проходять хвилини, а відповідь так і не послідувала.

  Серед цього всього, ще і збентежена питанням: чому Давид дозволив собі назвати мене нареченою, якщо у нього є Влада? Тобто, якщо він повністю вільний, то їх стосунки не повинні бути таємницею. І згадуються слова Владлени лише місячної давності, що Давид одружений, і вони приховують відносини. Але по словам Бориса, він уже був місяць як вільний на той час. То чому коханка про це не знала? Щось тут було не так. Щось кружляло навколо, але я ніяк не могла спіймати, що саме. Крім особистих слів Влади про їх стосунки з шефом, і того ранкового поцілунку, що я бачила на порозі нашої квартири - ніяких інших ознак їхнього звʼязку помітно не було. Та і дивився він на помічницю фінансового більше, як на щось незначне, а не як на кохану.

  Хоча… більш за все саме зараз я обманюю себе. Я так скучила за шефом, що шукала неіснуючі докази неіснування його нових стосунків. Не треба мені було слухати Бориса і підходити до нього на заході. У Давида просто не залишилося вибору, тому він і представив мене нареченою. А що ще він мав робити в цій ситуації?

  І знову я винна.  Від мене одні лише неприємності цьому чоловіку. Точно подумає, що це моя помста за минуле. Якщо тверезо беземоційно проаналізувати, то в яку халепу я його знову втягла. Жив собі чоловік, мав кохану жінку, ну, не хотів афішувати він стосунки в офісі, носив обручку, щоб інші не вішалися. І тут зʼявляється колишня: на роботі шкереберть все перевертає з перевіркою, квартиру бабусі затоплює, свідомість невчасно втрачає, тікає хвора в інше місто, а потім ще і коханим в публічному місці обзиває. Я б на  місці шефа вже себе давно звільнила.

  Мені не спалося дуже довго. Моє повідомлення Давидом навіть прочитане не було. Так у роздумах я і задрімала під ранок  на дивані у своїй прекрасній сукні.

   Сон був міцний. Я не відразу зрозуміла, що це за звук. Але поруч лежав телефон. Мені дзвонив Алекс. Крізь вікно світило яскраве сонце. Був пізній ранок.

- Алло! - Відповідаю.

- Привіт!  Як спалося?

- Привіт! Пів ночі наші фото в соцмережах розглядала. Ми прямо зірки світської хроніки.

- Так, вечір і справді був шокуючий. Новина про ваші з Давидом заручини по всьому інтернету.