Глава 3 Давид

- Переверни свій діамант, спробуй до кінця вечора його нікому не показувати! Завтра одягнеш новий. А сьогодні - не можна щоб твоя обручка потрапила в обʼєктив репортерів. - Я тримаю Жизель в своїх обіймах, приховуючи її праву руку у своїй долоні. - Дякую, ти дуже мені допомогла, але це не місце для обговорення. Ніяких журналістів, ніяких інтерв’ю, після танцю спробуй непомітно втекти додому. Я після вечері приїду, все обговоримо. - Притискаюся щокою до її щоки. Вона так близько, і вона така прекрасна. - І доречі - ти неймовірно красива у цій сукні. - Жизель продовжує мовчати. Я не дуже розумію чому. Але ми просто танцюємо, як ніколи ще не танцювали.

- Давиде, що ти наробив? - Нарешті чую від неї. Дивлюся в очі. Натягнуто посміхається, намагається грати для оточуючих, а в погляді реальне хвилювання.

- А що я наробив! Здається, я нас щойно заручив.

- Це не смішно і може не дуже гарно закінчитися. Особливо, якщо твоя коханка про це дізнається. А вона дуже скоро дізнається… - Договорити Жизель не встигла. І я усвідомити нею сказане теж вчасно не зміг. Наш танець зупинив Алекс, який підійшов широко посміхаючись, але крізь зуби просто таки вичитував нас:

- Що це ви творите? Якщо не хочете скандалу, зараз же пропоную вам покинути цей захід. - Тобі, Давиде, вже пора на вечерю. Адресу скинув у повідомленні. Початок о сьомій. Поспіши. Наробили ви справ. Довго ми цю ситуацію будемо розгрібати. А тепер якось непомітно ми з Жизель спробуємо вислизнути, а ти відволічи поки увагу присутніх. - При цих словах Алекс забирає «наречену» з моїх обіймів, а я помічаю багато поглядів, спрямованих на себе.

- Давиде Сергійовичу, можете відповісти на декілька питань? - Бачу як репортери розриваються між мною і Жизель, тому вступаю з ними в діалог.

- Звичайно, я уважно слухаю.

- Це правда, що ви розлучилися і маєте нові стосунки?

- Шановні гості! Наш сьогоднішній вечір присвячений зовсім іншій темі. Не думаю, що моє особисте життя цікаве вашим читачам. Головне сьогодні, що ми зібрали гарну суму для потреб наших захисників. До речі, маю з вами попрощатися. Потрібно виконувати умови проданого лоту. Всім дякую за увагу. До побачення! - Я чую ще безліч питань, але швиденько прямую до виходу.

***
 

    Моє пробудження досить важке. Голова ніби із вати. Здається, що я не спав, а розвантажував вагони. Відкриваю очі. Приміщення мені незнайоме. Я лежу ледве прикритий шовковим простирадлом. Помічаю «розкидані» мої речі по всій кімнаті. В ліжку я один і повністю оголений. Декорації натякають на бурхливу ніч, навіть якось аж занадто. Не дуже схоже, що одяг знімався в пориві пристрасті, якесь все штучненьке. Хоча з моїм головним болем  досить важко зараз щось аналізувати. В квартирі тихо. Нікого немає. На кухонному столику знаходжу записку: «Вибач, не хотіла тебе будити. Дякую, за прекрасну ніч. Побачимося, коли я  повернусь з подорожі. З любовʼю, твоя Влада».

   Вся ця обстановка змушує мене посміхнутися Дитячий садочок якийсь. Свій телефон знаходжу на тумбі біля ліжка. Декілька пропущених від Алекса і одне від Бориса. В повідомленнях теж світиться одиничка. Написане вчора об одинадцятій. «Я дуже втомилася, лягаю спати. Поговоримо вже потім». Це написала Жизель. Прекрасно розумію, що вона мене чекала. А я не прийшов. Тепер мені буде ще важче з нею знайти спільну мову. Не здивуюся, якщо вона вже зʼїхала з мого дому. Ситуація неприємна, але її потрібно вирішити.

- Ти де? - Дзвоню я Алексу.

- Я вдома. - Відповідає якось роздратовано.

- Можеш за мною приїхати? Я скину геолокацію? - Алекс відключається, і через хвилину отримую відповідь на повідомлення з місцем знаходження: «20 хвилин».

  Поки Алекс їде, іду в душ. Паралельно намагаюся згадати, що вчора сталося.  Ресторан, в якому мала відбутися вечеря, чомусь розташовувався на Лівому березі. Це перше, що мене здивувало. До нього я приїхав на таксі і навіть вчасно. На моє імʼя був зарезервований столик, а через декілька хвилин до мене приєдналася і переможниця. Я здогадувався, що це буде жінка. Але поява Влади мене все ж таки здивувала. Не думаю, що для неї доступно заплатити пʼятдесят тисяч гривень за дві години зі мною. Щось тут не сходиться.

  Весь вечір на заході я Владлену не бачив. Але її вбрання мені здалося дивно знайомим. Протягом вечері говорила всілякі  нісенітниці. Проте, вона це робила і так завжди. Однак сьогодні Влада ніби нервувала, і мені здалося, що вона чогось чекає. Нам подавали смачні страви і коктейлі. Вечір міг би бути чудовим, якби поруч сиділа Жизель, а не ця… співробітниця. На питання, де вона взяла скільки грошей оплатити лот, Влада відповіла, що мріяла про це багато років. І в цей момент я відчув, ніби моє тіло починає розслаблятися,  стає неконтрольованим, навіть хочеться спати. Далі я нічого не памʼятаю.

- Доброго ранку! - Говорить мені Алекс, забираючи мене біля підʼїзду, але в мій бік не дивиться.

- Він не добрий, Алексе. Записуй. - Ми поки стоїмо, тому Алекс хоч і дивується, але ручку з блокнотом готує.

- Дізнайся, хто зарезервував вчорашній ресторан. Нехай піднімуть відео з камер спостереження, щоб знайти, коли і яким чином я звідти пішов. Підкуповуй. Не погрожуй. Можуть видалити, а мені треба цей «фільм». Дізнайся, де зараз Владлена, хто купив їй квитки, коли повернеться. Зараз в лікарню, здати аналізи, щоб дізнатися, чим мене накачали, голова болить страшно, але пігулку випʼю після того, як здам кров. - Всі слова промовляю чітко і зле. До кінця мого монологу Алекс зовсім змінюється у своїй поведінці. Із розчарованого і засмученого, він стає занепокоєним і стривоженим. - Алексе, ти маєш знайти, хто організував цей лот. Мене точно хочуть підставити. Я маю знати,  хто і з якою метою. Як Жизель?