Глава 15 Давид

   Дивна поведінка Жизель - мене зовсім спантеличила. Ніяких питань, жодної цікавості до квартири чи виду з вікна. Зраділа своїй кімнаті - і зникла за її дверима. Щось я нічого не розумію. До приходу гостей я не готувався. Зазвичай їм я за межами дому, або, коли є настрій готувати, купую необхідні продукти безпосередньо перед. Холодильник порожній. Це треба виправити. Що там говорила моя гостя? Дві години її не чіпати! Цього мені з головою вистачить, щоб скупити пів гіпермаркету, який знаходиться в трьох хвилинах від мого дому. Пощастило. Швидко збираюся за продуктами, сподіваюся - до того часу Жизель зі своєї кімнати не вийде.

   Знайти собі співмешканку, яка буде мені готувати, я не планував. Стосовно прибирання - то в мене є чудова хатня робітниця, котра раз в тиждень робить моє житло ідеально чистим. Не хочеться людину позбавляти роботи. Проте, я і не збирався. Пані Валентина приходить в четвер і до закінчення робочого дня вже залишає мою оселю. Тому, думаю, з Жизель вони навіть не зустрінуться. Звичайно ж використовувати мою співробітницю як прислугу, я не збираюся. Але от від домашньої їжі зовсім не відмовлюся. Скучив вже, щоб для мене хтось готував.    
      Дружина ще в перші роки шлюбу балувала - а потім, або самому доводилося, або вона воліла ходити до ресторанів чи замовляти їжу додому. Навіть сини згодом їсти приготоване вдома відмовлялися. Мені це ніколи не подобалося. Але за кордоном так. Змінювати спосіб життя всієї країни під себе - не вийде, от і доводиться підлаштовуватися. Але зараз я в Україні - і можливістю поїсти вдома я скористаюся. Тому і заповнюю холодильник всякими різними продуктами. Побачимо, на що здатна ця закордонна пані. 

  Впорався я досить швидко. Тому ще раз сполоснувшись, одягаю домашній одяг і вирішую трохи почитати. Дуже зголоднів, але на кухні поки бути не хочу. Якщо Жизель до пів дванадцятої не дасть про себе знати - спущуся сам і щось перекушу.

   Раніше читати для мене було завданням з розряду покарань. Але час проходить, ми дорослішаємо, і розлучення та війна вплинули. Потрібне було заняття, яке відволікає від думок. Читання підходить якнайкраще. Дуже полюбив паперові книжки. Тепер це стало моїм хобі. Ось і зараз, щоб не думати, чим там займається Жизель в Моїй гостьовій кімнаті, в Моїй квартирі - дістав українську класику - Гончара. Вибрав абсолютну протилежність моїм роздумам: нічого сексуального, романтичного, приємного. Тобто нічого, що дозволить думати про Жизель, як мою колишню. А лише тверезий розрахунок: вона - можливість для нормального харчування, плюс - боржниця (таким чином відпрацює частково збитки).  А бонус - зможу контролювати, що з нею і чи не надумає залишити нас під час такої важливої перевірки.

   - А ще ти точно знатимеш, де вона ночує, і що робить це одна! - Проривається голос підсвідомості. От чого так? Її ніхто не питав.

  Мій розрахунок виявився  вірним. Жизель дійсно прийшла мене шукати. Чи то привід був, чи справді телефон розрядився, але зрештою ми опинилися на кухні, де шлунок чітко дав зрозуміти, що до ранку не доживе, якщо я його не заповню.

  По поведінці Жизель бачу - поступатися не збирається. Продовжує грати в незнайомку. Готуванням посеред ночі налякати її теж не вдалося - через двадцять хвилин досить таки пристойна вечеря вже була на столі. Видно, що справу вона знає. Кухня точно для моєї гості близька. Я нічого такого не планував: просто дивився за нею,  спостерігав, мені було приємно знаходитися поруч. Якось само собою опинився за її спиною, вирішив допомогти помити посуд. При дотику до її руки, відчув неймовірне прискорення свого серця. Чому так? А ще - запах парфуму, який реально імпонує Жизель, по особливому на ній розкривається. Це точно CHANEL CHANCE EAU TENDRE. Я знаю, бо дуже люблю саме цей аромат, і дарував його неодноразово своїй дружині. Та подарунок приймала, але злилася, що дарую їй «звичайний» парфум, а вона віддавала перевагу нішовим дорогим ароматам. Я ловив себе на думці, що для багатьох жінок такий подарунок не здався б «дешевим», але не заперечував. Тільки зараз починаю розуміти, що мій улюблений парфум був створений саме для таких жінок як Жизель - вільних, ніжних, відкритих і «нематеріальних»,  чи що? А дружина просто використовувала парфум як підтвердження своєї статутності. І зараз мені це здалося неприємним.

   Насправді, останні декілька днів я думаю часто про це. Чому я раніше не помічав, що у нас з Яною дуже мало спільного. Згадується фраза в одному з моїх улюблених фільмів «Про що говорять чоловіки». Каміль одного разу запитує: «А я ось не розумію, чого насправді хочу. Ось дивись: У мене є дружина, дитина... холодильник, трикамерний! Я ось усього цього хочу чи так просто треба? А може, насправді я хочу все це кинути, стати вільною людиною. З іншого боку – ні, я їх люблю. А може, просто звик і боюся щось змінити?». Можливо мій шлюб і не був таким ідеальним, як мені здавалося. І якби я дійсно кохав дружину - напевно б страждав після розлучення. А мені аж ніби легше стало. Та й не згадую я Яну зовсім. Чи то і справді кохання давно пройшло, чи відстань нас розлучила ще більше, а можливо поява Жизель перевернула життя і тепер просто немає  часу думати про минуле? В будь-якому разі мої почуття до колишньої дружини зникли, а от що стосується колишньої коханки… Я чітко усвідомлюю, що Жизель мене бентежить, а її присутність у моєму домі - робить життя цікавішим.

   Те, як швидко гостя втекла, після мого дотику, змушує задуматися: а які саме почуття я викликаю у неї? В діях і словах вловлюється непереборне роздратування і навіть зневага. Тверезо оцінюючи ситуацію, я б теж не зрадів, якби мене поставили в подібні умови. І саме це може бути приводом для її неприязні. Також моя минула поведінка дає їй всі підстави для роздратування. Але те, що сталося у Варшаві - вселяє надію. Тепер Жизель поруч - і у нас буде час і пізнати один одного краще, і розібратися із почуттями.