Глава 13 Давид

   Реакція Жизель на мої погрози була зовсім не такою, як я очікував. Вона просто почала наді мною сміятися. Ну, і негідниця. Але красива, жива, справжня. Зачаровує. Особливо, коли не слухається і противиться!

   Я починаю не на жарт заводитися, відчуваю, що ще трішки і я вже можу бути неконтрольований, злість переповнює. А Жизель все сміється. Правда, здається, вже більш істерично. Вказую їй, що пора до роботи, і розходимося по різним куткам.

   Ситуація дивна. Є над чим подумати. Зараз не до розмов. В першу чергу, аж занадто підозрілі збіги. Закрадається думка, а чи не підлаштовані вони? Але, як Жизель могла дізнатися, де я працюю? І що саме я здаю в оренду цю квартиру? В договір моє імʼя вписане не було! Згадала, що ця квартира належала моїй бабусі? Але це так давно було. Занадто заплутано. Таке не спрогнозуєш. Напевно таки збіг, неймовірна примха долі. Все ж таки наша історія, здається, ще не закінчена.

    В те, що Жизель зʼявилася ціленаправлело в моєму житті, щоб помститися - я не вірю. Але тепер, коли ми знову  повʼязані і будемо поруч один з одним - така думка може поселитися в її голові. Цьому треба перешкодити! І, здається, я вже вигадав як! Вартість збитків в мої квартирі достатньо велика. Звичайно, я все відремонтую, але цього досить, щоб Жизель була мені винною. От цим і скористаюся.

  Такі роздуми супроводжували мої активні дії по звільненю кухні від води. Давно я такою справою не займався. Але ці думки мене спасали від інших - про те, що вона зараз поруч. Я обіцяв собі, що не буду думати про цю жінку, а виявляється - тільки те й роблю, що думаю. Вода в кухні і коридорі вже була витерта, я стояв біля кухонного проходу і чекав, коли Жизель нарешті зʼявиться в полі мого зору. Треба було відкривати двері до кімнати. Я вже звернув увагу, що з цим будуть проблеми. Але вирішив почекати, які будуть її наступні дії.

     Горда, нічого не говорить, іде двері відчиняти. Трохи шокована, що сама відчинити не може, допомагаю. Розчарування читається в її погляді. І справді - підлога в кімнаті теж пошкоджена. Нічого, мені це тільки в плюс. Тепер, дівчинко, ти будеш під моїм контролем. Будеш знати, як з коханцями в робочий час фліртувати і покоївкою мене зранку шокувати. Поки Жизель витирає воду у кімнаті, я сходив за сухими речами до машини.  В мене є дивна звичка.  І вона мене не раз спасала. Завжди маю екстрений одяг в моїх авто. Ось і сьогодні вона позбавить необхідності мокрим їхати додому.

    - Збери всі свої речі! - Говорю Жизель, повернувшись з вулиці, а сам йду в душ. Ідея, що робити зʼявилася сама собою, вона була проста і в той же час ідеальна.

***

  Для мене дивним було те, що вона мені не суперечила. Речі зібрала, переодяглася, була готова на вихід. Жодного разу на мене навіть не подивилася і слухняно виконувала побажання. Справді, я трохи від такої поведінки зніяковів, навіть сумніватися почав, чи правильно роблю. Біля машини помітив, що трохи починає бентежитися, в нерішучості застигла біля дверцяти. Поруч не сіла, сіла на заднє сидіння. І продовжувала мовчати. А ще щось дуже часто почала поглядати на годинник. Помітно нервувала. Вже було пів на девʼяту вечора, затори  закінчилися, тому їхали ми досить швидко. 

  - Ти що мене на роботу везеш? - Почулося ззаду, коли ми рухалися по центру міста.  Я не відповів.

     Через декілька хвилин ми вже були на вʼїзді до мого підземного паркінгу. Разом з петхаусом тато придбав чотири паркомісця під будівлею. Два займали мої машини, одне місце використовував Борис Тимофійович, коли приїздив на роботу на своєму автомобілі, ще одне  - було для гостей. Дуже зручно.

 - Куди ми приїхали? - Не витримує. Бачу її обличчя в дзеркало заднього виду. Зла, важко їй стримувати емоції, з усіх сил намагається. Це видно. Ну, нічого. Побачимо, як ти на мою ідейку відреагуєш.

  - Жизель Дмитрівна, Ви маєте відшкодувати мені досить значну суму. Ви це розумієте? - Дуже спокійно і офіційно починаю розповідати їй свої плани. - Оскільки, наразі Ваша робота супроводжувати перевірку нашої фірми - звільнити я Вас не можу, Ви нам потрібні. Плюс - за особисто моє пошкоджене майно ви будете виплачувати мені компенсацію власною працею. Оскільки до цього будинку я переїхав не так давно - знайти собі хатню робітницю ще не встиг. Так от - Ви будете жити в моїй квартири, слідкувати за порядком, прибирати, а також готувати мені обов’язково сніданок, обід і, коли я буду вдома, вечерю. Жити будете до моменту оголошення результатів перевірки. Після цього - я прийму рішення, яким чином  продовжиться наша співпраця і вдома, і на роботі. Все зрозуміло?

 Яка ж вона солодка - помста! Я людина не злопамʼятна, але за ситуацію в готелі Жизель мала понести покарання.  Ті емоції, що я читав на обличчі колишньої коханки протягом мого витонченого монологу - просто бальзам на душу. Я бачив, як пару разів все її тіло нахилялося вперед з точними ознаками замаху на моє життя. Впевнений, якби сиділа поруч, вже б душила мене. Очі чорнющі, руки зігнуті в кулаки, зуби міцно стиснуті. По завершенні моєї промови - різко виходить з машини і так стукає дверцятами, що мій Land Rover аж здригнувся. Помічаю, що знову дивиться на годинник. Через пару хвилин метань біля машини, голосно стукає мені у вікно.

- Ми йдемо? Чи як? - Не такої реакції я очікувала. Ну, що ж - побачимо, що буде далі.