Глава 8 Жизель

   Чим ближче було до понеділка, тим неспокійніше я почувалася. Життя так швидко закрутилося, що не було часу навіть на перепочинок. Всі вихідні я провела за компʼютером, перевіряючи «свіжим поглядом» звіти за останні роки. В понеділок зранку по мене зголосилася заїхати Наталя Миколаївна. Її водій віз по проспекту Перемоги у бік центру, тому їм було по дорозі. Я погодилася тільки на разову акцію, не хотіла нервувати Наталю в день перевірки. Хоч вона і виглядала спокійною, відчувалася напруга. Напевне тому чую полегшене  зітхання, поки сідаю до машини.

    -   Доброго ранку, Жизель!

 - Доброго ранку! Хвилювалися, що просплю? - Посміхаюся.

    -   Та, ні… не знаю. Якесь у мене передчуття, не дуже, розумієш?

   -  Все буде добре! Не хвилюйтеся! Впораємося! Ви ж мільйони не крали, от і боятися нічого. - Намагаюся підбадьорювати, не говорячи, що сама почуваюся якось дивно. Інтуїції я звикла довіряти. Тому впевнена, що день звичним не буде.                

   Зайшовши до свого кабінету, відчуття тривоги все посилювалося. Я переконувала себе, що це просто новий день. Зараз познайомимося з перевіряючими, зрозуміємо, що вони хочуть, і все стане на свої місця: знаючи проблему, легше знайти рішення.  Для знайомства з директором і перевіркою я одягла класичний костюм чорного кольору. Брюки і жакет, біла блузка, туфлі з гострим носом. Все як по підручнику. Вся така дівчинка дрес-код: не сексуально, не вульгарно. Правда, довгий високий хвіст. Можливо, треба була якусь іншу зачіску. Але розпущене волосся я категорично не любила, а на більше в мене в понеділковий ранок фантазії не вистачило.

     Тільки-но я зробила перший ковток кави, як Наталя постукала до мого кабінету.

     -  Директор викликає! - каже вона. - Перевіряючий вже тут.

     -  Ранній він! Ще ж лише девʼята нуль пʼять. І він що, один? Я думала, троє повинно бути!

     - Поки нічого не знаю. Пішли - будемо знайомитися. Гарно, до речі, виглядаєш.

   - Дякую. - Невесело відповіла я і пішла за Наталею на керівний поверх.         

   Алекс нас зустрів теж якось напружено. Взагалі, в повітрі відчувалась електрика дискомфорту і нервозності.  Попередив директора і запросив зайти до кабінету.

***

    Сцена перша - німа. 
   У просторому світлому кабінеті стояли четверо: два чоловіки і дві жінки. Увага чоловіків повністю прикута до мене. А я, як в тому анекдоті: і розумна, і красива, і хоч розірвись, куди дивитися. Не даремно я нервувала зранку, ой, не даремно. Події перевершили всі мої найстрашніші кошмари. В голові промайнула думка: «Чого мені за кордоном не сиділося? Не так вже додому і кортіло, можна було жити!». Серденько гупотіло так, що зовнішній світ було не чути. І все, що я могла, так це переводити погляд з взуття одного чоловіка на обличчя іншого.

   Зі стану повного оніміння, мене вирвав наполегливий голос Наталі:

   - Жизель Дмитрівна! Жизель? Ви ж памʼятаєте Захара Олеговича? Яка неочікувана зустріч, не правда ж? - Намагається повернути мене до життя вона.

    Я зніяковіло потискаю руку Захару.

 - Доброго дня! Дуже рада Вас знову бачити. Дійсно, дуже несподівано.

 - І для мене теж! Доброго дня! Але ж яка гарна зустріч! Завжди приємно працювати зі знайомими. Впевнений, що перевірка пройде зразково. - Не приховуючи радість, відповідає перевіряючий.

 - Жизель Дмитрівна особисто буде вести перевірку, по будь-яким питанням до неї. Вона в повному Вашому розпорядженні. Звичайно, якщо вона не зможе повністю Вам допомогти, ми з Давидом Сергійовичем теж до Ваших послуг.     

   При згадці Його імені мене, здається, сіпнуло, як від удару струмом. Я так і не наважилася подивитися в бік Давида Сергійовича. Та Захар мені і не збирався цього дозволяти. Він уже владно до мене наближався, даючи зрозуміти, що готовий почати мною розпоряджатися прямо зараз.

 - То ми з помічницею підемо починати перевірку? Де нас розташують?

 - Жизель, покаже… - Почала було Наталя, але в цей момент, я почула такий знайомий, глибокий голос. Проте нотки страшенного роздратування і навіть злості я вловила в ньому вперше.

 - Ми підготували Вам кабінет на цьому поверсі! - Сказав Давид.

 - Сподіваюся, що Жизель також буде поруч? - Наполегливо відповів Захар. Впевнена, вони вподобали один одного з першого погляду.

 - Звичайно. Її кабінет буде сусіднім. Сьогодні можете попрацювати на поверсі бухгалтерії, а коли будуть зрозумілі завдання - всі документи для перевірки перенесуть до вашого робочого кабінету. - В тон відповів директор.

 - Тоді, не будемо більше вас відволікати. Ходімо, будете отримувати завдання, Жизель Дмитрівна. Гарного дня! Приємно було познайомитися! - Захар тисне руку Давиду, обіймає мене за талію і виводить з кабінету. А я відчуваю, як по спині бігають язики полумʼя від роздратованого погляду мого нового керівника.

***

  Сцена друга - не німа. 

 Коли ми з Захаром вийшли з кабінету і проходили повз Алекса, той просто шоковано на нас витріщався. Мій супутник так і не прибрав свою руку з моєї талії і дуже радісно висловлював задоволення від нашої зустрічі.