Глава 3 Жизель

      Про моє повернення в Україну ніхто не знав, жодна людина. Я  перший час не хотіла комусь говорити. Але Варшава кардинально змінила плани. У Києві в мене була  квартира, але в ній вже багато років жила прекрасна пара, і позбавляти їх житла, я не збиралася. Проте знала, що вони б із задоволенням дали мені притулок на пару днів. Також була подобова студія, в якїй я зупинялася по приїзду до столиці, і яка мені дуже подобалася. Та в цих нерухомостях був один величезний недолік - розташування: на Лівому березі, прямо в невеликому  радіусі тієї Піраміди, де я зустріла Його декілька років назад. Так ризикувати із моїм щастям я не наважилася б, тому вирішила осісти на Правому березі, де жила всі свої студентські роки. Тепер лишилося питання, де зупинитися.

    Відстань реально фільтрує друзів, і через пару років за кордоном в мене їх залишилося дуже мало. Проте - найкращих і перевірених часом. Однією з них була Віра. Цю дівчину неможливо описати. Нею можна лише захоплюватися. Вона мала ідеї, як заробити гроші на всьому. Працювала державним службовцем і приватним фітнес-тренером. Керувала автомобілем так, що могла давати уроки екстремального водіння найзухвалішим стрітрейсерам*. Виховувала двох дітей поза шлюбом, покинувши їх батька, бо той не зробив їй вчасно пропозицію. Робила ремонт в квартирі за власним дизайном. Курила  в задоволення і ідеально мені підходила по духу і життєвій позиції. З нею ми познайомилися шість років тому, коли я попросила довезти мене від басейну до метро. Вона їхала зі швидкістю Шумахера по Нюрбургрингу*, будучи на восьмому місяця вагітності! З того часу ми тісно дружимо і завжди підтримуємо одна одну.

   Ось і зараз, я стою біля автостанції Залізничного вокзалу, і бачу як до мене проривається її Ауді. Порушуючи всі правила, Віра паркує машину майже посеред полоси руху і біжить мене міцно обіймати. Скоригувавши свої плани, ще в дорозі я їй подзвонила і напросилася погостювати. У відповідь почула схвальне «Тааааак!!!» у трубку, і запевнення, що це доля, бо малюків на цей тиждень забрав їх тато, і квартира в нашому повному розпорядженні. 

 Така ситуація більше ніж достатньо мене влаштовувала. Цього часу мені точно вистачить, щоб знайти житло. Тим паче, що Віра вже активно захоплювала планами на день:

    - Поспішаю на роботу, відвезти не зможу, доведеться на таксі! - Докурюючи вводила мене в курс справ. Ми припаркувалися біля Макдональдс і пили ранкову каву.  - Ось ключі, адресу скинула, поверх другий, ну, ти памʼятаєш. Буду пізно, два тренування. Подзвони ріелтору, точно допоможе, скажи від мене. - Дає мені візитівку. - Вночі все розкажеш!  - Цілує в щоку і зникає.

     Uber забирає мене через пару хвилин. І от я вже їду коханим містом. Що таке Київ під час війни, я знала. Певний час жила в цих умовах сама. Так склалися обставини, що хоча б раз на дванадцять місяців я точно відвідувала Україну протягом останніх семи років. А зараз весна - найкраща пора для зустрічі з номером один серед моїх улюблених міст-мільйонників.

   Як передати мою любов до Києва? Я з ним, як Керрі Бредшоу з Нью-Йорком.* Особливо зараз сонячної весняної днини хочеться «на побачення з рідним містом». Але спочатку вирішити першочергові питання.

     Ще будучи за кордоном, я активно відновлювала і поновлювала знання в галузі сучасного бухгалтерського і податкового обліку України. В мене велика перерва між робочим досвідом, тому щоб знайти нормальну роботу, треба було відповідати. Раніше я працювала бухгалтером у великій телекомунікаційній компанії. Зараз знову хочу працювати по спеціальності.  Ще  в автобусі відсилала резюме по декільком посадам, що відповідали моїм бажанням. Від місця роботи буде залежати і місце проживання, але ріелтору все ж  подзвонила по приїзду до Віри. Просила надіслати варіанти по Шевченківському і Соломʼянському районах Києва. Решта на Правому березі мені не близькі. Подруга живе на Академмістечку. В той час, коли я вступала в університет, це була окраїна міста. Я знаю, бо саме звідси починався мій шлях у Києві. Всі вступні іспити я прожила у маминих знайомих в цьому районі. По іронії долі, спроба - друга, а місце - перше.

    Після душу я сіла з рушником на голові за обідній стіл на кухні: пила чай, думала і дивилася у вікно. Як же  мені було добре. Наче у світі зовсім немає горя і проблем. Саме в цей час завібрував мій телефон. Ейчар з однієї із фірм, куди я надіслала резюме, запропонувала завтра на ранок провести співбесіду з головним бухгалтером.  Яким же здивуванням для мене було, коли адреса співбесіди відповідала моєму попередньому місцю роботи. День мене вже надихає! І ближче до вечора, я отримала пʼять пропозицій житла в бажаних районах. А життя-то налагоджується!

*Керрі Бредшоу (англ. Carrie Bradshaw) — вигаданий персонаж американського телесеріалу «Секс у великому місті», події якого відбуваються у місті Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки. Цитата 5 сезон, 1 серія, 25:50: - «Скажіть, Луїсе із Луізіани, скільки справжніх кохань може бути в житті?» - «Справжніх кохань? Може одне, як пощастить». Якщо Луїс мав рацію, і в житті буває тільки одне щире кохання, то моїм  міг бути Нью-Йорк.» Керрі Бредшоу

*Стрітрейсери (street racers) або вуличні  гонщики — це люди, для яких жага швидкості є метою життя, водії, які  готові завжди рватися вперед. Вуличні перегони — нелегальні перегони на приватних автомобілях, що проводяться на громадських дорогах. Стріт-рейсинг — американський винахід. Він являє собою перегони на максимальне прискорення по прямій ділянці траси з твердим покриттям на 1 / 2 або 1 / 4 милі.