ЩЕ НЕ НА ЧАСІ

      «Іноді десятирічну історію можна розказати за одну хвилину» Давид

    Після літньої сесії я Жизель більше не бачив. Правда, хотів їй написати, навіть пару разів набирав текст, але так і не відправив. Батько добре поклопотав і мене прийняли на заочне відділення третього курсу, а після здачі деякої академрізниці, ще і зарахували на заочне юридичного факультету на паралельне навчання. В університеті я зʼявлявся не часто, працював на фірмі у батька, який того року відкрив її у Києві. Роботи було багато, вона мені подобалась. З Максимом ми зустрічалися рідше, а через півтора року він одружився. Дівчина, яка цього разу від нього завагітніла, робити аборт відмовилася, і батьки його змусили понести за це відповідальність.

   На його весіллі сталася і для мене знакова подія. Виявилося, що троюрідна сестра Макса, яка завалила мене колись на ліжко, була донькою однокласника і найкращого друга дитинства мого тата. Мої батьки і батьки Яни (так звали дівчину), пів вечора дивувалися зустрічі, і з натяками поглядали на нас. Через пару тижнів, під наполегливі рекомендації тата, я все ж таки запросив Яну на моє справжнє перше побачення. Ось вже чотири місяці, як ми зустрічаємося.

    Сьогодні день був напруженим. Потрібно було заїхати до університету і підписати контракт. Цього літа я вступив до магістратури юридичного факультету. Не люблю таке скупчення людей. Але ось нас запросили до аудиторії, розсадили як школярів, і на місце вчителя вийшла… Вона. Жизель розповідала, як заповнити договір на оплату навчання, що де писати, відповідала на питання. Вона змінилася, подорослішала. Руда копна перетворилася на стильне каре ніби-то аж білого кольору. Діловий костюм, рухи чіткі і впевнені. Вона на роботі, і їй це личить. В графі «телефон», я пишу неіснуючий номер. Не те, щоб я не хотів її чути, я просто побоявся. Побоявся, що якщо вона все ж таки мені напише, я можу відмінити своє весілля. Ми перекидаємося парою фраз після її виступу. Попереджає, що мій екземпляр договору буде готовий на наступному тижні. Я киваю. Роблю комплімент про зовнішній вигляд. Ловлю її ніби на пориві поцілувати мене в щоку, але  - ні. Поспіхом потискає мені руку і запрошує нову групу студентів.

***

    Пʼять років назад ми вперше сімʼєю прилетіли у відпустку з Австралії. В Піраміді на Позняках я вибирав літній одяг своїм синам у дитячому магазині. Повз пройшла дівчина. А потім повернулася назад.  Довге русяве волосся, точно не фарбоване, підняте у високий хвіст, жодного макіяжу. В руці останній айфон, на пальці - обручка. Переді мною знову Вона. Пара фраз, стандартні запитання: Сімʼя? Діти? Місце проживання? Кажу, що вибираю синам одяг на пляж. Усміхається, не дивується. Про себе сказала лише, що наразі живе за кордоном. І я знову став козлом. Ввічливо попрощався і пішов шукати неіснуючу річ. Я бачив боковим зором її ще декілька хвилин в тому магазині, потім вона вийшла. А я просто стояв і пронизував поглядом її спину.