ЗНАЙОМИЙ ПІДЛІТОК

  «Тільки люди, які мають емоційний звʼязок можуть відчувати мурах по шкірі один від одного» Давид

  Стати в чергу мені все ж завадив телефонний дзвінок. Борис Тимофійович знав, що переліт у мене важкий і довгий, тому без причини точно б не турбував. Довелося відійти назад подалі від цього галасливого натовпу, щоб відповісти. Виявилось, що наші банківські рахунки заблоковані, а сьогодні вже неділя, до кінця місяця - два робочих дні. Якщо рахунки не розблокують, будуть прострочені платежі і заробітні плати, а це вже виллється в суттєві штрафи. Поки звʼязався з головним бухгалтером і фінансистом, поки переговорив з Борисом Тимофійовичем, пройшло досить багато часу. Виявилося, що банк вимагає присутності директора для вирішення проблеми з рахунками. І от - доведеться коригувати свої плани.  Замість спокійного відпочинку і розміреної дороги, я змушений завтра виїжджати до України. Лише одним приємним моментом було те, що черга вже зовсім закінчилася, і я спокійно пройшов паспортний контроль. Викликавши свій Uber, зручно влаштувався на задньому сидінні. І вже почав було планувати наступну добу, як от погляд впіймав знайомий силует підлітка з аеропорту, який грузив своє тільце теж до машини таксі.

    Цей момент нагадує сповільнену зйомку в айфоні: дві секунди життя тривають дві хвилини. Вона сідає до машини і паралельно різко обертається. По моєму тілу  пробігає електричний розряд, бо я точно впевнений, що вона відчула мій погляд. І наші очі зустрілися. На одну секунду, якої було достатньо, щоб зрозуміти. Це знову Вона. Зовсім інша, доросла, але точно та сама, що не давала спати не одну ніч у далекому минулому.