1

Денис вставив беруші у вуха і відкрив книгу. Він не сумнівався, що відпустку буде безнадійно зіпсовано. Весільна подорож з дружиною, яку обрали батьки.

«Ти ж сам казав, що тобі ніхто не подобається. То чому б не одружитися заради зв'язків? У Маргарити батько продає медичне обладнання. Мати - піар-менеджер. Тітка дизайнер. Все, що нам потрібно для клініки», - сказав батько. А тоді, трохи помовчавши, продовжив: «Ти можеш не погодитись, я тебе не змушую... але ж я все життя поклав на твою освіту. І мама... їй буде соромно відмовити кращій подрузі».

Він поморщився, згадавши цю розмову в директорському кабінеті в клініці. Батько пройшов шлях від невеличкого приватного кабінету до солідної стоматологічної клініки. Дену залишилось тільки закінчити університет і прийти на роботу. Не всім так щастить. Батько ніколи не давав йому про це забути. Вимагав точності і серйозності в усьому, а коли Денис помилявся або лінився - не було нічого гіршого за холодне мовчання, яке могло тривати тижнями.

І от, заради грошей і зв'язків - батько нав'язав йому цю... Марго! 
«Хороша, творча дівчинка», - захоплено говорила мама.
Психолог і арт-терапевт!

Для Дениса людською мовою це перекладалось як тусовщиця і мажорка, якій було лінь здобути справжню, корисну професію.

Він з друзями часто жартував, що арт-терапевт, інфлюенсерка і коуч - це синоніми до того, що у панянки надто багато грошей і вільного часу. А актриса, модель і телеведуча - те ж саме, що утриманка, тільки набагато дорожче.

Марго захоплено дивилась в ілюмінатор, і, на щастя, мовчала. Денис вже з перших днів знайомства почав смикатись від того, що в неї постійно дзвонив телефон, постійно приходили повідомлення, в гостях - біля Марго збирався натовп приятельок...
Отак і вся відпустка мине! Познайомся з тим-то, познайомся з тією-то...

Не кажучи вже про те, що йому взагалі не хотілось летіти на Корсику!
Денис більше любив тишу і спокій старовинних німецьких містечок і вулиці, де все дихало історією, готичні собори, які тягнулись в небо, і походи до картинних галерей.
Але море... спека... шум... ні, це зовсім не його!

Проте тур був подарунком батьків Марго на весілля. Дениса ніхто не питав.

Коли він вперше вечеряв з нареченою наодинці, сказав їй чесно:
- Маргарито, наш шлюб - просто формальність. Для батьків. Для соціальних мереж. Мені достатньо буде простої ввічливості... і тиші.

Вона кивнула.
- Мене це влаштовує. Кожен живе своїм життям.

- Давай домовимось, - продовжив Денис. - Розмов по мінімуму, лише про найнеобхідніше. Як бачу, в тебе подружок вистачає. Можеш проводити з ним час, скільки хочеш... тільки без скандальних історій.

Марго спокійно подивилась на нього і майже одразу відповіла:
- Без питань.

І продовжила їсти піцу, з таким апетитом, ніби все це її не стосувалось. Подумаєш, батьки домовились про шлюб. Подумаєш, життя змінюється.

Денис відвів погляд від книги, глянув краєм ока... на весіллі Марго виглядала ідеальною нареченою - стилісти постарались. В буденному житті вона з тих, повз кого пройдеш і не помітиш.

Він продовжив читати. Детектив був так собі, і думки знову і знову повертались до одного й того самого. Два тижні прикидатися щасливим, робити селфі, спілкуватися невідомо з ким... потім, на щастя, він повернеться до свого звичного життя. Робота, суботній вечір в антикафе з друзями, за настолками і міцною кавою. Той самий побут - Ден вже домовився з Марго, що ніхто з них у своїх звичках нічого не змінює. На щастя, гроші дозволяють не готувати самим і наймати клінінг. Йому від неї не потрібно ніякого домашнього затишку і всієї іншої маячні, про яку говорять батьки і знайомі. Тільки картинка на публіку.

Денис прикрив очі. Фотографії для фейсбуку та інстаграму вийшли ідеальними. Марго вже з перших днів виконувала свою частину домовленості сумлінно: вона рекламувала клініку на своїх сторінках і в блогах, її репостили, її знайомі підписувались і передавали контакти далі. І батько, проводжаючи Дениса в подорож, схвально усміхнувся: «хороша дівчинка, бережи її, Деню».
Він і збирався берегти - від своєї присутності поруч.

Сонце било в очі. Яскраво-синє небо такого відтінку, який досі Денис бачив тільки в фантастичних фільмах. Плавні обриси гір. В аеропорту Кальві було шумно, а кондиціонери не рятували від спеки. Денис одразу потягнувся до пляшки з мінеральною водою, але і вода була неприємно тепла.
Гучномовці повторювали інформацію тричі - французькою, англійською, і...

- А чому вони ще італійською дублюють? - від неочікувано голосної фрази Денис поморщився.

- Це не італійська, це корсиканський діалект, - Марго посміхнулась. Здавалось, вона ожила, тільки ступила на землю. І вже махала рукою комусь вдалині. Починається...

На щастя, вона не тягнула Дениса за собою - тільки коротко пошепотілась в стороні з якоюсь смаглявою дівчиною, а тоді вони поїхали в готель.

Денис хоча б відстояв окрему кімнату для себе. Він не збирався бачитися з дружиною довше, ніж це необхідно для зустрічей зі спільними знайомими і красивих фото.

До номеру він ледве дістався, так зморила його спека і дорога. Він ледь бачив місто з вікна таксі, але воно вже його дратувало. Вузькі вулички, на яких важко було роз'їхатися машинам, водії постійно сигналили, перегукувались на все тому ж діалекті, який для Дениса звучав наче крик чайок на пляжі. Химерні кам'яні будинки з червоними і оранжевими дахами, які виглядали так, ніби тебе машиною часу занесло десь в глухе середньовіччя.

В готелі Денис поспішив у свій номер, і на ходу кинув:
- Маргарито, не турбуй мене сьогодні, добре? Я хочу відпочити з дороги.

- Замовити тобі в номер щось холодне? Морозиво тут, до речі, чудове. Не те що на материку... - безтурботно сказала Марго. - Чи, може, пообідаєш?

- Морозиво можна, все інше - потім. Ти збираєшся кудись іти? - Денис прикрив очі. Ще й голова починала боліти.