Глава 5

Каміла

Прокинулась я від якигось криків. Прислухавшись я зрозуміла, що один голос належав Дженіфер, а другий досить знайомий, але зрозуміти чий, я так і не змогла. Та була впевнена, що це не Мартін. Переодягнувшись, я привела себе до ладу, і пішла у вітальню. Те що я здивована, це нічого не сказати. Посеред кімнати сварились Джені та Ерік, а Мартін спокійно сидів і спостерігав за ними.

- Що тут твориться? - Питаю пошепки у хлопця.

- А ти не бачиш?

- Та бачу я, бачу. А от ти напевно ні. Сидиш тут, дивишся, як кіно!

- Дай вгадаю, ти зараз підеш їх зупиняти, щоб сусіди не збіглися. Та не раджу цього робити, - я здивувалася. Він вже встиг мою поведінку вивчити. Треба за цим слідкувати, адже скоро Мартін знатиме всі мої дії наперед. 

- Чому?

- Це їхні справи. Вони - сім’я, вони повинні це питання вирішити.

- Та невже. Можливо ти й будеш спостерігати за цим, та я не збираюся! Збудили о, - я подивилася на годинник, який висів на стіні, - о шостій ранку.

- А от зараз піде цікаве кіно. Починай, принцесо! - Спочатку я здивувалася, чому саме принцеса, але потім згадала, що я недавно читала значення імені Каміла. У вікіпедії пише, що у перекладі з грецької це ім’я означає народжена в знатній сім’ї, а з латинської його можна перекласти як бездоганна. І тут я згадала за ромашку. Пам'ятаю, що десь читала, що у Німеччині та Голландії Каміла означає ромашка. Так, мені подобається більше дізнаватися про себе, але стоп... Звідки це все знає Мартін?  Але також я знаю, що значення імені Каміла багато в чому визначається порою року, в яку народилася дівчина з цим ім’ям. Наприклад, у мене день народження взимку і я знаю, що зима надає характеру деяку жорстокість. Дівчата, народженні взимку, амбітні, працьовиті, вміють добиватися свого, не звертають з наміченого шляху, емоційно стримані… А от літні Каміли навпаки - у них м’який характер, також вони досить вразливі, що мені не дуже подобається…

- Досить! - прикрикнула я, і всі зразу подивилися на мене.

- Каміло, не заважай! Це не твоє діло, - сказав Ерік. Ну-ну, так я тебе і послухаю.

- Ну так, але ви ж тут сваритесь, означає моє. Я хоч і не назавжди тут живу, проте поки я тут, я маю право на свій голос, - я подивилася на Мартіна. Той трохи незадоволено, але все ж кивнув. - Я розумію якби ви у себе вдома сварилися, тоді так, я б промовчала. Проте ви тут і розбудили мене о шостій годині ранку! То це далі не моє діло? Якщо все ж таки не моє, то тихіше, або взагалі не тут!

- Не дуже хочеться це визнавати, але вона права, - промовив Мартін і підійшов до мене.

- Ну вибачте нас, - з іронією промовив Ерік. Як же він мене дратує, як і його дружок Адріан. Сподіваюсь, хоч Дерек нормальний.

- Вибач, Міло. Та й ми і так все вирішили, я поїду закордон, - впевнено сказала Джені. - Йдемо у твою кімнату, мені потрібна твоя допомога, - я уважно подивилася на хлопців і пішла за дівчиною.

Мартін

- Знаєш, а вона мені подобається, - говорить Ерік, і я здивовано дивлюся на нього. - Ну Каміла…

- Я зрозумів, що ти говориш про Камілу. Але мені цікаво інше. Чим вона тобі подобається? - Думаю, поки ми обговорюєм дівчат, вони - нас.

- Ти розумієш, вона досить впевнена у собі і це класно. Також вона наперед думає, що сказати, щоб ніхто не міг їй заперечити. Теж, знаючи тебе, я впевнений, що ти казав їй не заважати мені з Джені, проте ти сам бачив…

- Я зрозумів хід твоїх думок. - Десь з Еріком я погоджувався, адже від неї прямо віє впевненостю у собі, проте це мені подобається та врешті-решт приваблює. Мені хочеться з нею спілкуватися, адже вона ніколи не послухає інших, в неї завжди є і буде своя думка, яку Каміла точно висловить. Також мені здається, що вона досить прямолінійна…

- Мартіне, я тебе дуже прошу - не закохайся у неї, - промовив Ерік.

- Так, проте це буде дуже тяжко.

- Тоді завжди пам’ятай, що вона була закохана Адріана і ти не знаєш, але, можливо, вона далі кохає його…

- Або Каміла ненавидить його. Враховуючи її характер, схиляюсь до мого варіанту. Вона розумна дівчина, вона засмутилась тоді, але не сохла б далі по ньому. Вона змусила себе поставити на ньому хрест.

- Але ти не знаєш цього. Можливо, й ти правий. Я тебе тільки попередив, бо у мене враження, що Адріан її любить…

- З чого ти це взяв? - Перебив я Еріка.

- Якби був уважний, то б побачив, як тільки чує її ім’я, то зразу змінюється його погляд, а коли говорить про неї - формулює не такі речення, як зазвичай, та й рухи змінюються.

- Ти виявляється такий спостережливий. Я ніколи не звертав на це уваги. Та повернемось до справи. Якби Каміла йому подобалася, то він би не відмовив їй, коли та зізналась у почуттях до нього.

- А ти не думав, що в нього могли б бути причини це зробити?

- Еріку, ти ж знаєш, що я ненавиджу виправдань. Усі ми відносно дорослі і маємо нести відповідальність за свої дії. Та потрібно знати, що не можна ні про що шкодувати в цьому житті! Було – зроби висновок і живи далі…  Він зробив свій хід і тепер ти бачиш наслідки. Він страждає, бо бачить, що їй добре без нього. Адже найкраща помста людині – це довести, що ти можеш обійтися без неї. А Каміла показує себе сильною, хоча я бачу, як їй тяжко у нашій компанії, адже у ній є Адріан. Вона дуже схожа на мене! Ми – зламані життям, хоч на вигляд ми сильні, але слабкі всередині…

Каміла

Я сказала Джені, щоб вона трохи відпочила, адже дівчина не спала майже цілу ніч. А потім ми одна одній розкажемо все. Хоч з Джені ми недовго знайомі, та мені хочеться їй все розказати. Я знаю, що з Карен, Алексіс та Кейт, я не дуже гарно поводжуся, адже не сказала про свої почуття. Але я й так знаю, що вони почнуть мене жаліти і таке далі, та я ненавиджу, коли мене жаліють. А от Дженіфер думаю щось порадить… Я вийшла з кімнати і вирішила піти щось поїсти на кухню. Проте мене зупинила розмова Мартіна та Еріка. Я почала прислухатися.